В адрес редакционной почты поступило сообщение о незаконных действиях работников Херсонского ГАИ. Публикуем указанное сообщение с надеждой, что ОВД УМВД области и областная прокуратура проверят реальность данных событий. Плотнікова Івана Вікторовича
Херсонська область
75800, смт. Каланчак
вул. Левицького, 26
моб.тел. 0500453750
ПОВІДОМЛЕННЯ
про вчинене кримінальне правопорушення
Я, громадянин України, Плотніков Іван Вікторович,1989 року народження, хочу повідомити Вам про черговий випадок міліцейського свавілля:
09 листопада 2013 року о другій годині ночі я став свідком жорстокого групового побиття мого брата , громадянина України, Плотнікова Дмитра Вікторовича, 1993 року народження, чотирма співробітниками міліції: два працівника ДАІ (прізвища та ініціали мені не відомі), один працівник спецпідрозділу МВС України «Беркут» (прізвище та ініціали мені не відомі) та капітан міліції Каланчацького РВ (його прізвище та ініціали відомі).
Кримінальне правопорушення сталось за адресою: Херсонська обл., смт. Каланчак, вул. Левицького, 26, на території нашого приватного будинку.
Уночі 09 листопада 2013 року приблизно о 02:00 ночі я почув різке гальмування автомобіля біля мого двору по вул. Левицького, 26. А через 30 секунд я почув крики: «Іван! Іван! На помощь!». Я взяв ліхтарик, і ми з матір`ю, Плотніковою Валентиною Іванівною, 1965 року народження, вибігли на подвір`я, увімкнули світло і побігли до наших воріт. Там я побачив страшну картину: четверо міліціонерів у формі на території мого двору нещадно і жорстоко били руками і ногами мого брата, а капітан міліції Каланчацького РВ наніс Плотнікову Дмитру, якому всього 19 років, 2 удари зарядом електрошокера в область живота і один удар зарядом електрошокера в шию. Ще я побачив, що поруч у моєму дворі стояв Міха, знайомий мого брата. Міха не втручався у цю ситуацію. Я був шокований цими жорстокими діями зі сторони працівників міліції. Ми з мамою негайно втрутились у ситуацію, адже всі ці події відбувались дуже стрімко. Моя мама, Плотнікова В., представилась міліціонерам і задала питання: «У чому справа?», «За що ви б ` єте мою дитину?», «Що він накоїв?», «Відпустіть його, я вас благаю». В свою чергу я сказав, що це мій брат, і ввічливо попросив міліціонерів представитись. Але працівники міліції були незворушними. Я з мамою почав відтягувати свого брата, Плотнікова Д., від міліціонерів, адже на всі наші прохання вони ніяк не відреагували, а тільки ще сильніше почали його бити, заламувати і душити. Працівник «Беркута» зробив Плотнікову Д. удушаючий прийом рукою – і мій брат почав задихатись від того, що його горло було передавлене рукою. Міліціонери били мого брата по ногам, по спині, у живіт. Мій брат намагався вирватись, але їх було четверо, і в нього нічого не отрималось, бо міліціонери тримали його, а руки заламали. Він пручався і вимагав від них пояснень, за що його б'ють, тим паче у власному дворі. Міліціонери намагались витягти мого брата з двору – і так в штовханині вони зламали нам забор (дерев'яний штахетник). Я зателефонував сусідові – (прізвище та ініціали мені відомі) і сказав, що «Дімку б'ють». 2 сусіда (прізвища та ініціали мені відомі) через декілька хвилин приїхали до мого двору на таксі. Побиття мого брата перекинулось на іншу сторону подвір'я – міліціонери завалили Плотнікова Д. на земю, били його в область нирок, наклонили його – і працівник «Беркута» наніс моєму братові декілька ударів в голову з коліна. Потім хтось із міліціонерів почав одягати наручники моєму братові. Плотніков Д. почав пручатися, але йому заламали руку і прикували її наручниками до наших воріт. Ці ганебні дії також бачила сусідка (прізвище та ініціали мені відомі). Я зрозумів, що ми нічим не можемо допомогти, адже сили були нерівні, а міліціонери були байдужими до наших питань.
Я побіг у хату, взяв фотоапарат, вибіг з ним і сказав, що зараз буду знімати протиправні дії міліції. Почувши це, міліціонери перестали приміняти фізичну силу проти Плотнікова Д. і відійшли від світла в темноту, щоб не було видно їх облич. Посвітивши ліхтариком на дорогу, я побачив машину ДПС. Я не помітив її одразу, адже в неї не були ввімкнені мигалки, а фари не горіли. Я особисто підходив до кожного співробітника міліції разів з п'ять і ввічливо просив його представитись, назвати звання і причину такого фізичного насилля над моїм братом. Але у відповідь мені лише казали «Отвали, щенок!», «Я не буду з Вами розмовляти», «Потім, потім», «Ты кто такой, чтоб я тебе представлялся, сопляк?!», хамили і грубили. 2 сусіда також просили їх представитись і почали запитувати у міліціонерів у чому справа. На моє неодноразове прохання представитись аж згодом відгукнувся лише один міліціонер, який назвав своє прізвище та ім'я.
Плотніков Д. кричав від болю, адже його рука була прикута до воріт. Він просив міліціонерів зняти з нього наручники, але вони ніяк не відреагували. Мій брат зняв одну частину воріт, до якої був прикутий, і почав тягти її далі в двір. Тут на нього накинулись троє міліціонерів, а капітан міліції Каланчацького РВ стояв осторонь і тримав у руці електрошокер. Потім він також накинувся на мого брата; міліціонери знову почали його бити і тягти за ворота. Хтось із міліціонерів так ударив по нозі Плотнікову Валентину, що в неї моментально виникла жахлива гематома. Потім хтось із міліціонерів ще й штовхнув мою маму, вона упала. Я з сусідами став між братом та міліціонерами – і вони відступили, а мій брат затяг частину воріт у гараж, розпиляв наручники і потім віддав їх міліціонеру. Ми намагались надіти ворота, але вони були трохи зламані. Нарешті ми змогли зачинити ворота і всі пішли до кухні. В кухні знаходились: я, мій брат, моя мама, 2 сусіди та один знайомий мого брата.
Почувши як до мого двору під'їхала машина, ми всі вийшли. Це була машина Каланчацького РВМ. З ними прибула слідча (її прізвище та ініціали мені відомі). Міліціонери оперативної групи сказали, що в машині ДПС розбите скло, звинуватили у цьому Плотнікова Дмитра і сказали, що складатимуть протокол з факту розбитого скла. Ми почали запитувати у чотирьох міліціонерів, які не так давно били Плотнікова Дмитра, навіщо це брехливе обвинувачення і хто з них насправді розбив скло. Я увімкнув фотоапарат і зняв розбите вікно на відео. Ще на відео я зафіксував номер машини ДПС, у якої було розбите вікно, та з якої вилізло четверо міліціонерів, які били мого брата.
Номер машини ДПС – 0365 ( Херсонська область).
Номер машини чергової частини, яка приїхала 09 листопада 2013 року на виклик до мого дому – 0582 (Херсонська область).
Я з братом - Плотніковим Д., та двома сусідами звернулись до слідчої, щоб вона прийняла свідчення мого брата у зв`язку з його побиттям міліціонерами. Конфлікту зі слідчою не було, адже вона вела себе чемно, стримано і толерантно, але сказала, що складатиме протокол щодо розбитого скла ДПС, який двоє із нас має підписати, а не з приводу побиття міліцією Плотнікова Дмитра. Ми відмовились підписувати протокол, адже не бачили хто розбив скло. Тоді Плотніков Дмитро зателефонував до служби «102» у зв'язку з тим, що його побили, де черговий, а це була дівчина, відповіла йому, що: «наряд міліції вже виїхав за цією адресою». Пробувши під моїм двором ще якийсь час, всі міліціонери роз'їхались приблизно о п'ятій годині ранку без підписаного свідками протоколу.
В понеділок, 11 листопада 2013 року, мій брат, Плотніков Д. В. відвіз заяву про його побиття міліціонерами до Прокуратури Херсонської області, в обхід Каланчацької прокуратури. Адже у нашої сім'ї є привід для недовіри правоохоронним органам – коли моєму братові, Плотнікову Д. В. було 16 років, він ще ходив до школи, то працівник міліції побив його в районному відділку з приміненням електрошокера. Мама відвела мого брата до лікарні, зняли побої, написали заяву до міліції на працівника міліції їхнього же відділку, написали заяву до прокуратури на побиття працівником міліції Плотнікова Д. В. Але то чи заяви якимось чином пропали (що далеко не рідкість для правоохоронних органів), то чи просто свої своїх же покривали, але результат один – ніякої кримінальної справи не було порушено, ніхто не був покараний, ніяких повідомлень нам не було надіслано.
З 12 листопада 2013 року Плотніков Д. почав звертатись до лікарів, щоб зафіксувати побої. Так як його били спеціально навчені співробітники міліції та один працівник «Беркута», то явних фізичних ушкоджень в виді синців чи переломів у нього немає, адже його били в голову та в область нирок. Залишились лиш видимі сліди від наручників на правій руці та сліди від електрошокера на животі (є фото). Я дуже хвилююсь, що міліціонери нанесли моєму братові такі побої, які згодом проявляться у внутрішніх травмах організму, адже Плотніков Д. тепер постійно скаржиться на дуже сильні болі в нирках, болі в голові, запаморочення та нудоту.
Ось ВЕРСІЯ міліціонерів:
Уночі 09 листопада 2013 року в смт. Каланчак Плотніков Д. В. рухався на своєму «Москвичу-412» зеленого кольору і:
- Порушив правила дорожнього руху;
- Не зупинився на вимогу працівників ДАІ;
- Утікав від них на своєму автомобілі;
- Був у стані алкогольного сп ` яніння;
- Чинив опір при арешті;
- Побив вказаних чотирьох міліціонерів, нанісши їм тілесні побої.
- Розбив скло на правій двері автомобіля ДАІ.
З цього приводу хочу заявити:
- Чи мали право працівники Херсонського ДАІ (а це були співробітники саме Херсонського ДАІ) уночі 09 листопада 2013 року знаходитись в смт. Каланчак Херсонської області.
- Якщо у даних працівників ДАІ був маршрутний лист, вони були при виконанні службових обов'язків, то у них повинен бути відеореєстратор, на якому було б зафіксовано номер та колір автомобіля правопорушника, напрямок руху цього автомобіля.
- Зі слів мого брата та його знайомого, який був з ним під час всіх цих подій, ніяких співробітників ДАІ вони не бачили, вимоги до зупинки їм ніхто не пред'являв. Плотніков Д. приїхав додому, відчинив ворота і хотів поставити своє авто у двір, як зненацька почув різке гальмування автомобіля навпроти наших воріт. З автомобіля вийшло четверо чоловіків, які не представившись, не пред'явивши ніяких посвідчень та звинувачень, почали бити мого брата та заламувати йому руки – все це зі слів мого брата.
- Зі слів мого брата та одного свідка: міліціонери не представились, не сказали причину порушення чи злочину, не пояснили моєму братові його права при затриманні (якщо це було затримання, а не черговий приклад міліцейського беззаконня).
- Чому коли я вибіг з фотоапаратом, міліціонери перестали бити мого брата та відійшли в темноту, щоб їх не було видно?
- Чому відмовлялись представитись та спілкуватись, коли я особисто підходив до цих чотирьох міліціонерів та пропонував назвати своє прізвище, звання та причину таких ганебних і протизаконних дій з їхньої сторони?
- Як 19-річний хлопець, вагою 72 кг, зростом 178 см, який ніколи не займався бойовими видами спорту, зміг в одиночку чинити опір ЧОТИРЬОМ!!! тренованим і кваліфікованим працівникам міліції, серед яких був співробітник спецпідрозділу «Беркут», та ще й побити цих міліціонерів? Це до безглуздя смішно.
- Коли до мого двору приїхав автомобіль Каланчацького РВ з працівниками міліції в бронежилетах, чому ж вони не затримали такого злісного порушника, як мій брат? Хочу додати, якщо вказані чотири співробітники міліції так завзято били та намагались заарештувати мого брата, то чому ж вони не заарештували його та не пред'явили ніяких звинувачень, навіть коли приїхала машина з підмогою?
Так як наша сім'я бідна, і немає коштів на хорошого адвоката, щоб покарати міліціонерів за неправомірні дії, які спричинили фізичні ушкодження Плотнікову Д. В. та Плотніковій В. І., нанесли непоправну моральну та психологічну шкоду, пошкодили майно – дерев'яний паркан та залізні ворота, порушили право приватної власності та порушили громадський спокій,
ПРОШУ:
1. Надати цій резонансній справі освітлення в засобах масової інформації, адже були вчинені свавільні, неправомірні дії саме з боку міліції. А так як ці події трапились у невеликому селищі, то існує велика вірогідність того, що прокуратура та міліція покриватимуть та захищатимуть одне одного.
2. Проявити зацікавленість до викладеної мною інформації та свій вплив для забезпечення нейтральності та неупередженості з боку прокуратури та міліції.
3. Допомоги моєму братові, у зв`язку з тим, що вказані чотири співробітники міліції та міліціонери, які приїхали на виклик, неодноразово погрожували йому в усній формі, що «не сьогодні, - так завтра, ми піймаємо тебе і от тоді припомнимо тобі все!».
4. По можливості моніторити цю справу, щоб міліція знову не вийшла сухою із води, як це майже завжди і відбувається в нашій країні.
З повагою,
16 листопада 2013 р. Плотніков І. В.
