Сьогодні, 8 червня, розвідувальний рух «АТЕШ» повідомив: підрозділи 337-го десантно-штурмового полку РФ розпочали відхід з Кінбурнської коси. Причина – повний логістичний колапс. Ні боєприпасів, ні палива, ні продовольства. Це перша публічна агентурна інформація такого рівня про стан угруповання на косі – і вона разюче нагадує те, що передувало звільненню Херсона у листопаді 2022 року.
Що сказав АТЕШ: агент зі штабу «Дніпро»
За даними агента руху, впровадженого безпосередньо в штаб угруповання «Дніпро» Збройних сил РФ, Сили оборони України методично перерізали маршрути постачання окупантів на косі. Результат – повна зупинка будь-якої логістики.
«Доставка боєприпасів, палива та продовольства повністю зупинилася», – йдеться у повідомленні АТЕШ.
Підрозділи 337-го полку почали відхід з північної та західної ділянок берегової лінії. Особовий склад зазнав важких втрат, і жодного поповнення за весь час – частину бійців ще раніше перекинули на Запорізький напрямок, де Росія відчуває гострий дефіцит піхоти. Ті, хто залишився, фізично не в змозі тримати оборону.
«Вогневі групи не справляються зі збиттям БпЛА Сил оборони України, і втрати продовжують зростати. Переукомплектування не проводилося жодного разу», – зазначили в АТЕШ.
Чим займався 337-й полк на косі – і чому він уже не той
337-й десантно-штурмовий полк входить до складу 104-ї повітряно-десантної дивізії ВДВ РФ. На Кінбурнській косі він з’явився після того, як бригада «Дон» – підрозділ, що тримав позиції більше двох років майже безперервно – деградував до повної втрати боєздатності.
Ротація в середині 2025 року пройшла зі скандалом: агенти АТЕШ фіксували збройну сутичку між підрозділами під час передачі позицій – прибулі десантники та залишки «Дону» дійшли до стрілянини. Своєю чергою ще наприкінці 2023 року той самий 337-й полк поніс важкі втрати на косі через відсутність авіаційної та артилерійської підтримки і слабку підготовку новобранців.
Тобто полк, що нині відходить, уже не вперше опиняється у критичній ситуації саме тут.
Логістика вирішує все: паралелі з Херсоном 2022 року
Те, що відбувається на Кінбурні, впізнавано для тих, хто пам’ятає весну-осінь 2022 року на правому березі Дніпра. Тоді ЗСУ зосередилися не на фронтальному наступі, а на знищенні логістики окупантів – мостів, переправ, складів, паливних колон.
Результатом стало те, що угруповання РФ на правому березі поступово вичерпало запаси і виявилося відрізаним. «Це був не фронтальний наступ, а комплексна кампанія ізоляції, логістичного душіння та точкового знищення», – описував цю стратегію у 2025 році військовий аналітик Коваленко. 9 листопада 2022 року генерал Суровікін оголосив про «відхід» з Херсона – фактично це була вимушена втеча через неможливість далі утримувати відрізане угруповання.
На Кінбурнській косі схема повторюється: ГУР МО України планомірно нищить логістику на всьому Півдні, а тепер її наслідки відчуває і 337-й полк. Принципова різниця – коса ізольована географічно навіть більше, ніж тогочасний Херсон: вона вузька, з обмеженими шляхами підвезення, і відкрита для ударів з моря, суші та повітря одночасно.
Чому Кінбурнська коса – це не просто смужка піску
Кінбурнська коса – піщаний півострів завдовжки близько 40-45 км, що вдається у Чорне море і відділяє його від Дніпровсько-Бузького лиману. Географічно вона знаходиться лише за 4 км від Очакова – через протоку.
Контроль над косою означає контроль над входом до Дніпра і Південного Бугу, а відповідно – над підходами до Миколаївського та Херсонського портів. Поки окупанти тримають косу, вони перекривають Україні морський вихід з лиману і можуть обстрілювати прибережні громади Миколаївщини. Речник ВМС ЗСУ Дмитро Плетенчук прямо говорив: присутність Росії на косі унеможливлює роботу українських портів і робить лиман небезпечним для судноплавства.
Американський Інститут вивчення війни (ISW) ще у 2022 році характеризував косу як стратегічно важливу для деокупації всього Півдня – саме через її здатність контролювати морські артерії.
Що далі: відхід чи перегрупування
Офіційного підтвердження від Генерального штабу ЗСУ чи командування Сил оборони станом на ранок 8 червня не надходило. Дані АТЕШ – агентурні, не верифіковані офіційно. Водночас рух має усталену репутацію: його повідомлення зі штабів ворога неодноразово підтверджувалися подальшими подіями на фронті.
Варто враховувати і застереження, яке свого часу озвучував військовий експерт Павло Лакійчук: у разі реальної загрози втрати коси Росія може кинути туди додаткові ресурси – адже розуміє її значення. Тобто нинішній відхід може бути як початком кінця присутності РФ на косі, так і тактичним відведенням перед переформуванням.
Те, що логістичний колапс окупантів на Півдні набирає обертів – факт, який підтверджують десятки окремих епізодів останніх тижнів. Кінбурнська коса може стати точкою, де цей процес дасть перший видимий результат.
Коментарів ще немає