Тетяна Столковська — вчителька з Херсонщини. Після повномасштабного вторгнення переїхала до Білогір'я Хмельницької області, де знайшла тимчасовий дім та справу, яка допомагає триматися — вишивку. Для неї це не просто ремесло, а спосіб берегти пам'ять і передавати силу тим, хто її потребує.
Про це Суспільне Хмельницький розповіла Тетяна Столковська.
Роботи Тетяни Столковської з Херсонщини — авторські. За її словами, у кожному орнаменті — історія про рідний дім, степи Херсонщини і людей, яких довелося покинути.
"Вишивати я хотіла давно. В мене цим займались мама та тітки. По закінченню інституту поїхала на Херсонщину, прожила там все життя. А в мене дві дочки народилися: коли одна пішла до школи, то мені захотілося вишити їм вишиванку".
Перед повномасштабним вторгненням, розповіла Тетяна, готувала випускний клас. Для кожного учня вишила оберіг — невеличку подушечку з янголом та іменним вензелем. Роботу, з її слів, закінчила в ті дні, коли в село зайшли російські військові.
"Я вже думала, що випускного не буде. Ми були в окупації і наражати дітей на небезпеку ніхто не хотів. Але діти хотіли його. Росіяни ще не жили в нас, але вони щодня проїжджали колонами через наше село. Все таки вирішили робити випускний, у підвалі школи. Зробили там гарну актову залу. Зазвичай, такі заходи у нас відбувалися на подвір'ї, аби бачили всі. Під час свята я зробила відео з учнями для згадки. Ніколи не забуду, як почав звучати гімн, ми всі плакали".
Коли почали розповсюджувати чутки, що окупанти можуть забирати дітей у разі відмови від російської школи, сім'ї почали масово виїжджати. Жінка розповіла, з рідними виїхала через Василівку — шлях, який багато хто долав тижнями.
"Вивезли рушники з окупації. Боялася, що можуть не пропустити. Склала так, щоб не було видно вишивки. Положила у прозорий пакет, щоб було видно, ніби то білизна. Тісно спакувала. З того пакета не висипали. Пакет висипали з сумки, а з пакета не висипали. І ніхто не бачив, що це рушники".
У Білогір’ї, пояснила Тетяна, не лише відновила роботу, а й опанувала десятки давніх технік української вишивки.
"Саме через проект "Сорочка для захисника" мені захотілося вивчити нову техніку, але так дівчата вишивають. Різними техніками, дуже гарно. Вони, напевне, десь вчилися, а я самоучка по книжках".
У своїх роботах майстриня використовує стародавні й сучасні символи: зірку АлатирЗірка Алатир — це ., свастикуСвастика, або сонячний хрест, є давнім символом багатьох культур, що в дохристиянські часи у слов'ян символізувала Сонце, вічне життя та добро (як-от "ярга" чи "коловорот"), і вона справді зустрічалася на давніх християнських об'єктах, зокрема в Україні (як-от на вівтарі Софії Київської та в народному мистецтві), де її трактували як "гаммадіон", тобто хрест із чотирьох літер "Г" (гамма), що вказувало на божественну енергію, але згодом була асоційована з нацизмом і тепер заборонена в багатьох країнах, хоча її використання в мистецтві поза контекстом нацизму дозволено. в традиційному християнському значенні, дерево життя, геометричні та рослинні орнаменти — колосся, волошки, соняшники, дуб, калину.
"Коли я вишиваю сорочку чи оберіг, прошу всі сили зібрати енергію, щоб я могла "зашити" її в цю сорочку. Аби вона оберігала захисника. З поганими думками не шию, не дивлюся телевізор, бо там такі перипетії Перипетії — це раптові, непередбачувані зміни, ускладнення або різкі повороти в житті людини, долі, а також у сюжеті літературного твору, що ускладнюють фабулу. Це можуть бути несподівані пригоди, труднощі, любовні пригоди чи будь-які інші несподівані обставини, які змушують діяти інакше.заплутані. Вони можуть "зашитися" в сорочку. Якщо я хвора — теж не вишиваю. Роблю це лише тоді, коли гарний настрій та з хорошими думками, щоб позитивна енергія "зашивалася в сорочку", для оберегу захисника".
Тетяна розповіла, мріє повернутися додому на Херсонщину після перемоги. Поки ж створює нові роботи й планує вишити колекцію з картою України.
Авторка: Вікторія Мельник.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
Джерело – Суспільне