Ілюстрація: Facebook / Ігор Колихаєв
28 червня 2022 року мер Херсона Ігор Колихаєв зайшов до комунальної установи – і більше звідти не вийшов. Сьогодні виповнюється рівно чотири роки. Точне місце його утримання офіційно не підтверджене – за свідченнями звільнених полонених, його утримують на території Росії. Хто він такий і що про нього думають у Херсоні – однозначної відповіді немає досі.
Динозаври як передвиборча стратегія
В херсонській міській політиці Колихаєв з’явився ще у 2015 році – тоді він став депутатом обласної ради, а у 2019-му пройшов до Верховної Ради по мажоритарному округу на Херсонщині. Але широко впізнаваним у місті він став влітку 2020 року – завдяки парку динозаврів.
Благодійний фонд нардепа «Нам тут жити» встановив біля занедбаного фонтану поряд з готелем «Фрегат» 13 рухливих фігур доісторичних ящерів. Самі динозаври з рекламних білбордів закликали херсонців іти на вибори. Проєкт із міською владою погоджений не був – тодішній мер Миколаєнко прямо сказав: «Це міська земля, але дозволу не давали». Тоді ж виникла й критика: фонд і партія мали однакову назву, тому межа між благодійністю і рекламою виглядала розмитою.
Херсонці реагували по-різному. «Хоч щось гарне цікаве у місті», – говорив один. «Динозаври – такий собі варіант», – відповідала інша. В журналістських матеріалах закріпилась фраза: Колихаєв «зайшов у мерію на динозаврах».
15 листопада 2020 року, у другому турі виборів, він переміг Володимира Сальдо – людину, яка тричі обіймала посаду мера Херсона – з результатом 63,59%. Для бізнесмена, який раніше не керував містом, це була переконлива перемога.
Хто він
Народився у Херсоні в 1971 році. Батько – токар, мати – продавчиня. Після школи поїхав до Ленінграда – Військово-морський інститут радіоелектроніки, спеціальність «гідроакустичні засоби». Повернувся в Херсон у 1995-му й пішов у приватний бізнес. Аграрне підприємство «Продексім» – зерно, нафтопродукти для фермерів, меліорація. З 2015 року – депутат обласної ради, з 2019-го – нардеп. Незадовго до мерських виборів – засновник партії та благодійного фонду з однаковою назвою «Нам тут жити».
Фонтани, парки і суботники
Рух ЧЕСНО після перших ста днів Колихаєва зафіксував: кардинальних змін не видно. Дороги, тротуари, комунальні служби, фасади в центрі – проблеми залишились. Але частина ініціатив таки рухалась.
Фонтани стали впізнаваним напрямком. Розпочалась реконструкція Потьомкінського скверу – нова плитка, фонтанні чаші. Презентувались проєкти для Шевченківського парку і «Херсонської Фортеці». Запроваджувались публічні суботники – прибирання з участю мешканців. Тролейбуси почали їздити до 23-ї – для міста, де ввечері без машини або таксі люди роками сиділи вдома, це помічали. Новорічна ілюмінація біля міськради, за поширеними тоді в медіа повідомленнями, була встановлена коштом мера.
Критики вказували: красиві проєкти і реальний стан доріг – різні речі. На початку каденції вибухнув медійний скандал навколо запрошених харківських консультантів: у публічних матеріалах з’явились фрагменти переписки, де представниця делегації нібито пропонувала «обговорити умови». Звинувачення у зв’язку підрядів із чоловіком консультантки журналісти висували, але як встановлений факт це не підтверджувалось. Репутаційний слід залишився.
Питання, які нікуди не зникли
Є кілька фактів у біографії Колихаєва, які помітні на тлі його публічного образу.
Перше – земля. У 2019 році його декларація зафіксувала 11 земельних ділянок загальною площею близько ста гектарів, отриманих як спадщина від різних людей. Журналіст Денис Казанський, проаналізувавши документи, написав: схема, коли земля оформляється у спадок від сторонніх осіб, давно відома як спосіб обходу мораторію на купівлю-продаж. І ключовий контекст – у парламенті Колихаєв публічно виступав проти ринку землі. Чи є причинно-наслідковий зв’язок – не доведено. Але збіг задокументований.
Друге – Крим. У квітні 2021 року, за рік до вторгнення, Колихаєв запропонував поновити подачу води Північнокримським каналом до окупованого Криму, назвавши це «економічними відносинами». Пропозиція викликала критику. Публічного відкликання цієї позиції не зафіксовано.
Третє – Дубневич. Восени 2019 року у Вищому антикорупційному суді Колихаєв намагався взяти на поруки Ярослава Дубневича – депутата, якого НАБУ підозрювало у привласненні 93 млн грн «Укрзалізниці». Обоє входили до парламентської групи «За майбутнє». Суд відмовив. Пізніше Дубневич утік за кордон – наразі в розшуку за ще однією справою про розкрадання на 2,1 млрд грн газу. Чому Колихаєв заступився – публічно не пояснювалось.
Четверте – Федерація футболу Криму. Колихаєв обіймав керівну посаду в цій організації, яка після 2014 року перенесла діяльність на материк. Пояснень того, як підприємець з Херсонщини опинився на чолі кримської федерації і які інтереси це відображало, – у відкритому доступі не знайти.
Лютий 2022: місто боронилось, влада розбіглась
24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення, значна частина керівництва силових і державних структур Херсона залишила місто – це фіксували журналісти і свідки тих подій. Колихаєв залишився.
Херсон боронився – люди виходили на вулиці, чинили спротив, в місті були бої. Бузьковий парк став місцем однієї з таких трагедій. Про катування в підвалах Херсона і долю 160 звільнених ми писали окремо. Але фактично містяни діяли більшою мірою самоорганізовано, ніж скоординовано. «Ми все ще Україна», – написав Колихаєв у Facebook. Просив зелений коридор для поранених і медикаментів. Координував роботу комунальних служб – вода, світло, тепло – поки окупанти не зайняли міськраду у квітні і не вигнали законну команду. Ця робота тривала аж до 28 червня.
Є і ще один показовий епізод. Ілля Карамаліков – депутат міськради від партії самого Колихаєва «Нам тут жити» – на початку окупації організував «народну дружину» для патрулювання вулиць. У квітні 2022 року Колихаєв публічно його підтримав: казав, що Карамаліков «підставив плече місту». Але вже того ж місяця СБУ затримало Карамалікова за підозрою у держзраді. За версією слідства – він передав росіянам затриманого пілота і здавав інформацію про проукраїнських активістів та ветеранів АТО. Карамаліков провину відкидає, вирок досі не ухвалений. Але сам факт такий: мер, якого прийнято вважати незламним, публічно підтримував людину, яку СБУ підозрює у роботі на окупантів.
Питання неоднозначності ролі Колихаєва помічали й міжнародні медіа: The New York Times присвятила йому матеріал, в якому фіксувала – в українському суспільстві немає єдиної відповіді на те, чим була його присутність в окупованому місті. Росіяни, у свою чергу, активно використовували цю неоднозначність, щоб послаблювати опір містян.
28 червня 2022: автобус Z
Кілька днів до того Колихаєв отримав листа від «новопризначеного» окупаційного мера – того самого Сальдо, якого він переміг на виборах, а Росія поставила керувати містом – того самого, що символізує окупаційну адміністрацію і сьогодні. Лист запрошував обговорити «організацію взаємодії». Колихаєв на зустріч не пішов. Йому пригрозили арештом.
Вранці 28 червня він приїхав до однієї з комунальних установ. За словами його радниці Галини Ляшевської, як тільки він вийшов з машини – його оточили озброєні росгвардійці та, імовірно, співробітники ФСБ. Вилучили жорсткі диски, розкрили сейфи. Колихаєва тримали в наручниках під охороною в окремому кабінеті. Потім посадили в автобус з літерою Z і відвезли.
«Впевнена, що арешт пов’язаний із відмовою співпрацювати», – написала Ляшевська. Офіційна версія окупаційної адміністрації: заарештований «за антиросійську діяльність і співпрацю з офісом президента України».
Невідомий маршрут і чотири роки без вироку
Далі – картина, яку родина збирає по крихтах від звільнених полонених. Верифікувати ці свідчення незалежно неможливо.
За словами очевидців, яких з часом звільняли, він проходив через ізолятор у Херсоні, потім через лівобережжя, через Крим. Херсонський історик Тарас Букрєєв, який сам провів понад 200 діб у полоні, розповів, що перебував з Колихаєвим в одній камері наприкінці 2022 року – після чого мера вивезли у невідомому напрямку. Документаторка воєнних злочинів Ганна Мамонова у грудні 2024 року повідомила зі слів свідка: людина, яка провела 2,5 роки в підвалі ФСБ у Сімферополі, бачила там Колихаєва. На початку квітня 2026 з’явилась непідтверджена інформація, що він може перебувати у Кізелі – Пермський край, за тисячі кілометрів від Херсона.
8 травня 2026 року йому виповнилось 55 років. Свій день народження він зустрів у неволі – вже четвертий поспіль. Син Святослав передав зі слів звільнених з квітневого обміну: батько пересувається важко, є проблеми зі здоров’ям, але тримається і знає про обміни.
МКЧХ у вересні 2023 року офіційно підтвердив статус полоненого. За даними родини, Росія включила його до списків. Але за понад 75 проведених обмінів і більш ніж 7000 повернутих українців – Колихаєва серед них не було жодного разу.
Чому не обмінюють
Офіційної відповіді немає. Є версії.
Колихаєв – не звичайний цивільний полонений. Він законно обраний мер обласного центру, який публічно відмовився легітимізувати окупацію. Тримати його в неволі – це водночас і покарання, і демонстрація. Обміняти означало б визнати, що метод не спрацював. Це аналітична версія, не підтверджений факт.
Син Святослав: «Якщо є воля і поставлене завдання повернути людину – знаходяться механізми. Якщо завдання такого немає – так воно і буде».
Херсоном тим часом керує міська військова адміністрація. Колихаєв формально залишається чинним міським головою – він не подавав у відставку. Місто, яке він обрав своїм чотири роки тому, продовжує жити під обстрілами. Переселенці з Херсонщини можуть перевірити актуальні виплати для ВПО у 2026 році.
Редакція khersonline.net не робить висновків щодо особи Ігоря Колихаєва і не дає оцінок його діям. Цей матеріал – зібрані у відкритих джерелах факти: публічні заяви, журналістські розслідування, судові матеріали і свідчення очевидців. Частина інформації – зокрема щодо місця утримання і стану здоров’я – базується на свідченнях третіх осіб і не верифікована незалежно. Читач має право робити власні висновки.
