Орден, «Вісла» і зерно на дорозі: що Польща воліє не згадувати



Орден, «Вісла» і зерно на дорозі: що Польща воліє не згадувати

Це продовження нашого матеріалу про скандал з орденом Білого Орла. Цього разу – ширший контекст: що Польща воліє не згадувати коли повчає сусідів.

19 червня президент Польщі Кароль Навроцький забрав у Зеленського Орден Білого Орла – найвищу державну нагороду Польщі. Формальна причина: указ про присвоєння підрозділу ССО «Північ» найменування «імені Героїв УПА». У відповідь три колишніх президенти України, міністр закордонних справ, голова ОП, посол, заступник голови ОП та експ’єм’єр повернули свої польські нагороди. Медведєв написав «дякую». Сікорський – власний польський міністр – саркастично написав: «Є підтримка, президенте Навроцький». Речник уряду Польщі Адам Шлапка заявив: «Саме цього і прагне Кремль».

Тобто польський уряд і польський президент офіційно розійшлися в оцінці власного президентського рішення. А Росія – єдина в світі – його підтримала.

Як це взагалі стало можливим – і що насправді стоїть за цим скандалом.

Що сталося: хронологія

26 травня 2026 року Зеленський підписав указ №440/2026 – Окремий центр спеціальних операцій «Північ» ССО ЗСУ отримав почесне найменування «імені Героїв УПА». Підрозділ захищав Київ і Харків з перших днів вторгнення. Мета указу, як зазначено в документі, – «відновлення історичних традицій національного війська».

29 травня Навроцький публічно розкритикував рішення. 8 червня зібралась Капітула ордена Білого Орла. 19 червня – Навроцький оголосив про позбавлення Зеленського нагороди. Того ж вечора Медведєв потер руки. Наступного дня – три колишніх президенти України повернули свої Ордени Білого Орла. 20 червня Зеленський відправив свій орден до канцелярії Навроцького Новою поштою.

Важлива деталь: рішення набуде чинності лише після підписання чинним прем’єром Дональдом Туском. Туск досі не підписав.

Хто повернув нагороди – повний список

Реакція з українського боку виявилась безпрецедентною за масштабом. Польські ордени повернули або відмовились від них:

  • Леонід Кучма – другий президент України, Орден Білого Орла (отримав від Александра Квасьнєвського у 1997 році)
  • Віктор Ющенко – третій президент України, Орден Білого Орла
  • Петро Порошенко – п’ятий президент України, Орден Білого Орла
  • Андрій Сибіга – міністр закордонних справ, Командорський хрест із зіркою Ордена «За заслуги перед Польщею»
  • Кирило Буданов – голова ОП, Золотий офіцерський хрест Ордена «За заслуги перед Польщею»
  • Василь Боднар – посол України в Польщі, Кавалерський хрест Ордена «За заслуги Республіки Польща»
  • Ігор Жовква – заступник голови ОП, Кавалерський хрест Ордена «За заслуги Республіки Польща»
  • Володимир Гройсман – експ’єм’єр, польська нагорода

Сибіга прокоментував рішення Навроцького чітко: «Стратегічна помилка, від якої виграє лише Москва». Портніков написав, що Навроцький «забув: Дуда нагороджував не персонально Зеленського, а український народ, який бореться з нападом РФ».

Хто підтримав Навроцького у світі

Зеленський на брифінгу 21 червня заявив прямо: «Дуже багато міжнародних партнерів проявили солідарність з позицією України й засудили дії президента Навроцького». Конкретних публічних заяв від лідерів країн НАТО і ЄС на підтримку Навроцького не надійшло.

Натомість Дмитро Медведєв відреагував миттєво і схвально. Кремль отримав готовий інформаційний подарунок – розкол між Україною і Польщею напередодні конференції з відновлення у Гданську, що мала відбутись 25-26 червня. Чи поїде на неї Зеленський – станом на ранок 22 червня ще невідомо.

Польський уряд фактично дистанціювався від власного президента. Глава МЗС Сікорський саркастично ретвітнув схвальну реакцію Медведєва зі словами «Є підтримка, президенте Навроцький». Речник уряду Шлапка сказав: «Це те, чого прагне Кремль». Міністр фінансів Польщі Доманський назвав рішення «невдасним за часом». Депутатка Сейму Піхович-Гасюк з Громадянської коаліції Туска запитала: «Навроцький не мав сміливості відвідати Київ як президент. Може, знайде сміливість і поїде забрати той орден?»

Польська документалістка Ельвіра Нєвєра, яка чотири роки документує українську боротьбу, написала відкритого листа: «Пане Навроцький, ви не мій президент! Ви вкотре довели, що в російській дезінформаційній війні стоїте на боці Росії». А польський ексдепутат Сейму Пйотр Фоглер повернув власний «Золотий Хрест Заслуги» – на знак протесту проти «безглуздого рішення» Навроцького.

Питання яке ніхто в Польщі не любить чути

Зеленський, повертаючи орден, вказав на три імені. Три кавалери Ордена Білого Орла, яких Польща ніколи не позбавила нагороди:

Катерина II – отримала орден у XVIII столітті. Саме під її правлінням Польща зникла з карти Європи – остаточний поділ стався у 1795 році. Орден залишається.

Беніто Муссоліні – отримав орден у 1923 році. Згодом побудував фашистський режим, ліквідував демократію, став союзником Гітлера під час окупації Польщі у 1939 році. Орден залишається.

Герхард Шредер – отримав орден як канцлер Німеччини. Після відходу з посади очолив наглядові ради «Роснєфті» та «Північного потоку», публічно захищав Путіна навіть після початку повномасштабного вторгнення. Орден залишається.

Крім них – у тому ж списку кавалерів: маршал Франції Філіп Петен (1922), який після капітуляції країни співпрацював з нацистським режимом; японський імператор Хірохіто (1922), який розв’язав Другу світову на боці Гітлера; угорський регент Міклош Горті (1929), союзник Гітлера. Жодного з них Польща ордена не позбавила.

Канцелярія Навроцького пояснила: Муссоліні і Катерина II мертві, а ордени посмертно не відкликають. Щодо Шредера – Єнджак написала в X: «Ніякий підрозділ Бундесверу не назвали на честь “героїв СС”». Що стосується самого Шредера – орден залишається без пояснень.

Читач сам зробить висновки.

Внутрішня польська гра

Зеленський публічно назвав те, про що польські аналітики говорять пошепки: це рішення – внутрішня польська гра перед парламентськими виборами 2027 року. Навроцький – кандидат від партії «Право і справедливість» (PiS), яка програла вибори Туску у 2023-му і зараз в опозиції. Він обраний президентом у 2025-му і є зіткнення двох польських центрів влади: президента-PiS і прем’єра-Туска.

Тема УПА і Волині в Польщі – внутрішньополітичний електоральний важіль. PiS роками використовує її проти Туска, звинувачуючи уряд у «надмірних поступках» Україні. Навроцький зробив те, що дає йому і PiS рейтингові очки всередині країни – навіть якщо це коштує Польщі репутаційно назовні.

Туск це розуміє. Саме тому прем’єр-міністр досі не підписав резолюцію – рішення формально не набуло чинності. Але й не відмовився від підпису публічно. Він опинився між молотом і ковадлом: підписати – стати співавтором кроку який засудили союзники; відмовитись – дати PiS привід звинувачувати його у «зраді польських інтересів».

Допомога чи бізнес?

Польща позиціонує себе як головний союзник України. І справді – зброя іде, біженців прийняли, кордон відкритий. Але картина складніша ніж її малюють.

Польський державний оборонний концерн PGZ у 2024 році наростив продажі на 36% – до 13,9 млрд злотих. Чистий прибуток зріс на 92%, до 1,7 млрд злотих. Керівництво концерну відкрито заявляє: мета – щоб експорт і продукція подвійного призначення становили щонайменше третину всього доходу, а зброю випробувану на війні в Україні планують продавати союзникам далі.

Доходи від постачання військового обладнання Україні у 2024 році досягли майже 10 мільярдів злотих. При цьому польські компанії виступають не лише прямими виробниками-постачальниками, а й брокерами що перепродають придбану в третіх країнах техніку – наприклад, радянські гаубиці куплені у Болгарії.

Тобто модель частково виглядає так: купуємо старе радянське озброєння – перепродаємо Україні з маржею. Це допомога чи бізнес? Мабуть, і те, і інше. Але коли Варшава розповідає про свою «жертовну підтримку» – ці цифри варто тримати в голові.

Показово й інше: опитування червня 2025 року виявило, що 46% поляків вважають – військову допомогу Україні слід скоротити або припинити. За вступ України до ЄС висловились лише 35% поляків, до НАТО – 37%. Проти – по 42%.

Польський уряд допомагає. Польський бізнес заробляє. Польський виборець дедалі більше проти. І польський президент Навроцький вже знає куди вітер дме.

Зерно на дорозі та €24 мільйони збитків

Це вже не історія – це 2023–2024 роки. Поки Росія обстрілювала Херсон, на польсько-українському кордоні відбувалось інше.

З листопада 2023 по квітень 2024 року польські фермери заблокували всі пункти пропуску на кордоні з Україною. Загальні збитки від блокади перевищили €24,8 млн. У лютому 2024 року протестувальники висипали українське зерно прямо на дорогу – з восьми залізничних вагонів. Польща заявила що «не може зібрати все висипане зерно».

За протестами стояв рух «Ошукане село», який тісно співпрацює з проросійською партією «Конфедерація» – тією самою партією, депутат від якої ініціював позбавлення Зеленського ордена.

Під час першої хвилі блокади, 11 листопада 2023 року, на кордоні помер 54-річний український водій. Не від обстрілу. Від очікування на польському кордоні поки його країна воювала.

Соцопитування Центру Разумкова у березні 2024 року зафіксувало: українці назвали блокаду польського кордону найбільш негативною зовнішньою подією того року. Не дії Росії – до них вже звикли. А дії сусіда який вважається союзником.

Своя героїзація – не рахується

Поки Варшава пред’являє претензії до Києва щодо назви підрозділу, всередині самої Польщі роками тривав власний процес героїзації – з тими самими суперечностями.

«Свєнтокшиська бригада» – польське формування з правих ультранаціоналістів – налагодила співпрацю з Ґестапо та влаштовувала масові погроми й вбивства євреїв. Проте її бійці входять до категорії «Незламних солдатів» і вшановуються офіційною польською пам’яттю. У травні 2024 року у Вроцлаві урочисто відкрили Монумент «Незламним солдатам» – за підтримки держави.

За словами соціолога Барбари-Тереси Енгелькінг, антикомуністичне підпілля у своїй пропаганді часто вдавалося до передвоєнних антисемітських тем. Антисемітизм серед «Незламних» підтверджений дослідженнями самого польського Інституту національної пам’яті.

У польському місті Томашів-Любельський вулицю назвали на честь командира Зенона Яхимека – загони якого, за даними дослідників, несуть відповідальність за загибель приблизно 2200 місцевих мешканців-українців. Попри звернення активістів, міська рада відхилила клопотання про перейменування.

Ініціатива позбавити Зеленського ордена надійшла від депутата «Конфедерації» Ґжегожа Плачека – партії відомої не лише антиукраїнською, а й проросійською позицією. І це вже не вперше коли «Право і справедливість» солідаризується з «Конфедерацією».

«Вісла» – і чому це важливо сьогодні

28 квітня 1947 року польська комуністична влада розпочала операцію «Вісла» – примусову депортацію понад 140 тисяч польських громадян української національності з Лемківщини, Холмщини, Надсяння і Підляшшя. У таємному документі мета була сформульована відверто: «остаточне розв’язання української проблеми в Польщі». Людей виселяли вночі, спалювали їхні будинки, руйнували церкви і цвинтарі. Близько 3936 людей ув’язнили у концтаборі Явожно – тому самому де до 1945 року утримували в’язнів нацистського режиму.

Але ще до «Вісли» – Армія Крайова. У ніч з 9 на 10 березня 1944 року загони АК атакували близько 20 сіл у Замостському повіті. В одному тільки селі Сагринь вбито понад 500 мирних жителів. Дослідники склали поіменний список понад 5300 українців – жертв польсько-українського протистояння лише на Холмщині у 1939–1947 роках.

Депортація за національною ознакою, розпорошення щоб знищити ідентичність, заборона повертатися. Саме так у 1944 році Сталін вчинив з кримськими татарами. Саме так Росія зараз чинить з українцями на окупованій Херсонщині – вивозить людей вглиб Росії, заселяє їхні будинки, знищує українські написи і пам’ять. Різниця одна: кримських татар захищала Туреччина. Депортованих українців Польщі не захистив ніхто.

У 1990 році Сенат Польщі засудив операцію «Вісла» – але без чіткої правової кваліфікації і без офіційних вибачень. У листопаді 2023 року Інститут національної пам’яті Польщі закрив кримінальне провадження і дійшов висновку що депортація «мала превентивно-захисний, а не репресивний характер». Це рішення викликало гостру критику як в Україні, так і в самій Польщі.

Польща досі чекає від України визнання Волині геноцидом. Офіційних вибачень за «Віслу» від Польщі – не було.

Редакція не ставить знак рівності між різними трагічними сторінками польської і української історії – вони складні й потребують діалогу. Але діалог – це розмова двох. Не монолог одного.

Що це означає для Херсонщини

Польща – ключовий транзитний коридор для зброї і гуманітарної допомоги в Україну. Польські F-16 прикривають українське небо. Польські добровольці воюють на Херсонщині. Польські гроші і логістика – у відновленні зруйнованих міст півдня України.

Будь-який розкол між Варшавою і Києвом – це не абстрактна дипломатія. Це конкретні затримки з постачанням, конкретні ускладнення на кордоні, конкретний вплив на щоденне виживання людей на лінії фронту. Коли у квітні 2023 року Зеленський отримував цей орден від Дуди – це символізувало пік польсько-українського єднання після початку вторгнення.

Зараз Навроцький – людина яка ніколи не приїхала до Києва як президент – вирішив цей символ забрати. Польський уряд, польські ЗМІ, польські депутати і польські громадські активісти масово засудили це рішення. Кремль – привітав.

Хто з них правильно прочитав момент – покаже час. І конференція у Гданську 25-26 червня, куди Зеленський поки що не підтвердив приїзд.

Схожі новини

Коментарів ще немає