Зображення: ШІ
Держава вже другий день без міністра оборони. 15 липня Михайло Федоров підтвердив, що йде з посади. 16 липня Рада призначила майже весь новий уряд – крім одного крісла. За кандидата президента, Ігоря Клименка, голосів не набралось. Це не просто кадрова заміна – це зіткнення двох абсолютно різних кар’єр і двох різних уявлень про те, як має виглядати влада під час війни.
Хронологія одного дня
14 липня Рада звільнила уряд Юлії Свириденко – за нормами воєнного стану це автоматично відставка всього Кабміну. 15 липня ввечері Федоров підбив підсумки роботи в Telegram. Того ж вечора нардепи повідомили: замість нього президент запропонує голову МВС Ігоря Клименка.
Вранці 16 липня у Києві, Львові, Харкові, Одесі та Івано-Франківську почались “картонкові” протести – та сама тактика й ті самі локації, що й акції проти тиску на НАБУ і САП рік тому. О 12:48 Рада призначила прем’єром Сергія Корецького (289 голосів). А вже на голосування за Клименка голосів не набралось – за словами нардепа Ярослава Железняка, “станом на зараз голосів немає”. Депутатка Марія Мезенцева заявила, що Клименко нібито взагалі відмовився від призначення.
Станом на вечір 16 липня Рада призначила майже весь новий склад Кабміну – окрім Міноборони і МЗС, які входять до президентської квоти. Питання відкладене на невизначений термін.
Два різні шляхи у владу
Федоров у владі з 2019 року – 6,5 років очолював Мінцифри, куди прийшов у 28 років і став наймолодшим міністром в історії країни. Його бренд – “Дія” (33 цифрові документи, понад 160 послуг), запуск Starlink в Україні через особисте звернення до Ілона Маска, платформа Brave1 для оборонних технологій і фандрейзингова “Армія дронів”. У Міноборони – лише 7 місяців, з 14 січня 2026-го.
Клименко у структурах МВС – понад 20 років. Психолог, потім кадровик, з 2019-го – голова Нацполіції, з лютого 2023-го, після загибелі міністра Дениса Монастирського в авіакатастрофі – міністр внутрішніх справ. На посаді пережив уже дві зміни прем’єрів. Публічно він рідко виступає з гучними заявами – на відміну від Федорова, його стиль апаратний, не медійний.
Хто стояв поруч
Команда Федорова в Міноборони – це люди з волонтерського і технологічного середовища, а не кадрові військові чи чиновники. З січня 2026-го радником з технологічних питань був Сергій “Флеш” Бескрестнов, відомий фахівець з РЕБ і радіозв’язку. Радником з питань БПЛА – волонтер Сергій Стерненко. Обидва пішли з посад одночасно з Федоровим 15 липня, заявивши, що втрачають доступ до систем і можливість впливати на реформи. Стерненко: “Прикро, що сьогодні наша держава стала значно далі від перемоги”. Публічно Федорова підтримав і начальник Генштабу Михайло Драпатий – хоч формально до його команди не належить.
Оточення Клименка виглядає інакше. Найближчий соратник – Іван Вигівський, нинішній голова Нацполіції, якого прочать на місце Клименка в МВС, якщо той таки перейде в Міноборони. Ще один зв’язок, який сам Клименко публічно не заперечував: першим заступником голови Нацполіції роками працює Максим Цуцкірідзе, якого називають кумом Олега Татарова – заступника голови Офісу президента, що курує силовий блок. В інтерв’ю ТСН Клименко це підтвердив прямо: “З Максимом Сергійовичем ми працюємо тривалий час… Але я оцінюю цю людину виключно по професійних якостях”. Татаров, за словами Клименка, у роботу МВС не втручається – втім, за оцінкою англомовної УП, МВС “перебуває під сильним впливом” саме цієї постаті.
Що встиг Федоров – і що визнав, що не встиг
За словами самого Федорова, за 7 місяців його команда провела аудит Міноборони й бригад за 160 критеріями, що виявив перевитрати на 300 млрд грн, і завдяки оптимізації й зміні закупівель знайшла 60 млрд грн, спрямованих на виплати військовим. Частину закупівель перевели на конкурентні тендери – за оцінкою The Economist, це майже миттєво знизило вартість 155-мм снарядів на 16%. Незалежний антикорупційний моніторинг НАКО підтверджує: з 10 березня 2026-го Міноборони перейшло на автоматичну модель закупівель дронів і РЕБ на основі реальних технічних потреб бригад, а не ручного вибору постачальника.
Перехоплення дронів зросло з 83% до 91%, крилатих ракет – з 47% до 87%. Співвідношення бойових втрат Росія:Україна за першу половину 2026-го (за оцінкою CSIS) виросло до 8:1 проти історичних 2:1-3:1.
Сам Федоров публічно визнав і провали: не завершив трансформацію Міноборони за стандартами НАТО, не перевів усі закупівлі на тендери, не встиг “побудувати культуру відповідальності”. Повного публічного звіту про аудит на 300 млрд грн так і не оприлюднили. У червні в телеграм-каналі “Труха” анонсували розслідування про корупцію в угодах щодо дронів, “які нібито контролював міністр” – саме розслідування не вийшло, але вже інтерпретувалось як політична атака.
Що встиг Клименко – і чого йому не пробачають
За три роки на МВС Клименко запустив “Гвардію наступу” (2023) – штурмові бригади з поліцейських, прикордонників і нацгвардійців. Конкретних підтверджених бойових результатів саме цих підрозділів у відкритих джерелах немає. МВС продовжує розвивати відеоспостереження і розпізнавання облич, успадковані ще від команди Авакова.
Найбільший репутаційний удар – квітневий 2026 року теракт у Голосіївському районі Києва (6 загиблих), після якого з’ясувалось, що двоє поліцейських втекли з місця події. Сам Клименко назвав це “соромом для всієї системи”; частина депутатів зареєструвала постанову про його звільнення. Активістські розслідування (офіційно не підтверджені НАБУ) звинувачують структури МВС у корупційних ризиках у закупівлях дронів і РЕБ для Нацгвардії – за даними LB.ua, Клименко відсторонив частину фігурантів цих підозр, але критики називають це косметичною реакцією.
Головна суперечність: “поліцейські не навчені воювати”
Ще у жовтні 2024-го, в ефірі Радіо Свобода, сам Клименко пояснював, чому не можна масово мобілізувати поліцейських на фронт: “Поліцейські не можуть воювати, адже не мають нічого спільного з окопом та інженерними спорудами”. За його словами, поліцейського навчають застосовувати силу та зброю відносно злочинця в місті – а не воювати в полі. Заява тоді викликала бурхливу реакцію в соцмережах: користувачі нагадували, що сотні тисяч мобілізованих українців так само раніше не вміли воювати.
За майже чотири роки повномасштабної війни у ролі очільника МВС і Нацполіції Клименко так і не побудував модель, за якою правоохоронці масово готові до бою – станом на 2024 рік держава бронювала 90% особового складу поліції і ДСНС. Це його власна, багаторазово повторена публічна позиція, а не інтерпретація опонентів. Питання, яке з цього напрошується: людина, яка роками пояснювала, чому підлеглі їй правоохоронці не навчені воювати, тепер може очолити відомство, яке відповідає за бойову готовність усієї армії. Це не означає автоматично, що Клименко не впорається – управління Міноборони і безпосередня участь у бою це різні речі. Але контраст із Федоровим, чия команда прийшла саме з “цифрового фронту” і мала стосунок до бойових технологій (дрони, РЕБ, Starlink), впадає у вічі.
Суть конфлікту: аудит проти субординації
За версією The Economist, відкрита фаза конфлікту почалась після того самого аудиту на 300 млрд грн. Генерали вважали Федорова “некомпетентним для планування війни” через брак військового досвіду. Федоров домагався звільнення самого Сирського – Зеленський не підтримав.
“Ми зіштовхнулися з тим, що всі ініціативи, які ми пропонуємо, почали блокуватися. І Сирський, враховуючи всі проблеми, про які ми говорили, не готовий особисто в очі говорити про проблеми.”
– Михайло Федоров, брифінг 16 липня 2026
Зеленський 16 липня визнав публічно: “Я поважаю сторони, я знаю їхні плюси, знаю їхні мінуси… Але є те, що є. І у вас в такій ситуації вихід – або одна сторона, або інша. Бо без мене вони не сідають”. За інформацією нардепа Железняка, на закритій зустрічі з фракцією президент також заявив, що Федоров “провалив реформу ТЦК” – це поки не підтверджено іншими джерелами напряму.
Хто кого підтримує
Влада. Зеленський обрав Клименка – за словами джерела РБК-Україна, розрахунок у зв’язці Клименко (Міноборони) плюс Іван Вигівський (новий очільник МВС), яка має навести лад з мобілізацією і реформою ТЦК. Прем’єр Сергій Корецький публічно назвав Клименка “сильним і результативним міністром”.
Суспільство. Протести на підтримку Федорова пройшли одразу в п’яти містах. Співзасновник monobank Олег Гороховський назвав його “чесним, порядним та ефективним управлінцем”. Політолог Володимир Фесенко застеріг: “Не думаю, що правильно міняти міністра оборони кожні півроку… Ще одна зміна просто створить більше хаосу”. UNITED24 Media призупинила публікації в знак протесту.
Військові. Тут єдності немає. Начальник Генштабу Михайло Драпатий – людина з особистим досвідом звільнення правобережної Херсонщини у 2022-му – публічно підтримав Федорова. Заступник командувача Повітряних сил Павло “Лазар” Єлізаров, чия структура не підпорядкована МВС, подав рапорт на звільнення саме на знак протесту. А ось командири “Азову” і “Хартії” – корпусів, підпорядкованих Нацгвардії, тобто безпосередньо Клименку – публічно підтримали його кандидатуру. За даними Української правди, їх попросили це зробити.
Захід. Financial Times назвала кадрову ротацію “саморуйнівною” і зазначила, що дедалі більшої ваги набуває не ефективність чиновників, а їхня політична лояльність. New York Times написав про “вкорінені промислові інтереси та стару гвардію генералів”, які відсунули реформатора. Politico навпаки процитувала провладних депутатів: головна причина – “провалена реформа військової мобілізації”. У Євросоюзі відставку назвали “великою несподіванкою”.
Херсонський зв’язок: Драпатий і ризик для “Логістичного локдауну”
16 липня Драпатий заявив: “Армії потрібні зміни, але без справедливості жодні зміни не матимуть сенсу для людей, які щодня тримають на собі цю війну… Коли правильне рішення доводиться проводити всупереч системі, а не завдяки їй, це означає, що сама система потребує змін”.
Для Херсонщини і Криму це не абстрактна апаратна історія. На лівобережжі вже зупиняються автобусні маршрути через нестачу пального – а програми, які Федоров запускав як міністр, “Логістичний локдаун” (удари по логістиці ворога на 2000+ км) і масштабування роїв дронів, за його словами, розпочали ізоляцію Криму і безпосередньо стосуються паливного дефіциту на окупованій території. Народна депутатка Ірина Фріз, член профільного комітету, застерігає прямо: зміна очільника Міноборони під час війни створює ризики, бо новий міністр зазвичай приводить власну команду і переглядає процедури. НАКО, антикорупційний моніторинг оборонних закупівель, наголошує на власному правилі: висновки про роботу міністра оборони можна робити не раніше ніж через рік – постійна кадрова “трясучка” паралізує відомство.
Місяць без міністра – і “канікули”, яких офіційно не існує
Увечері 16 липня з’ясувалось: наступне пленарне засідання Ради – аж 18 серпня. За словами нардепа Ярослава Железняка, станом на зараз в Україні немає чинних міністра оборони, міністра закордонних справ, голови СБУ і голови Служби зовнішньої розвідки. Водночас щодо самого Міноборони той-таки Железняк уточнив: “З моменту формування нового уряду Федоров повністю звільнений і не виконує обов’язки міністра” – тобто навіть він, як в.о., посаду вже не займає. Хто саме зараз формально відповідає за відомство, жодне джерело не називає. Кандидатуру Клименка, за тими ж даними, уже зняли з розгляду: шукають іншу людину, і точно не Федорова.
Наостанок того ж засідання Рада достроково припинила повноваження нардепів Віталія Безгіна і Дениса Маслова, які перейшли на посади в новому уряді – і пішла на місяць перерви.
Що каже закон. За Конституцією (ст. 115) і Законом “Про Кабінет Міністрів України” (ст. 17), уряд у відставці зобов’язаний продовжувати виконувати повноваження до початку роботи новосформованого Кабміну – а звільняються старі міністри лише “з моменту початку роботи новосформованим Кабміном”. Момент, з якого Кабмін вважається “новосформованим”, якщо частину міністрів ще не призначено, законодавство прямо не визначає – це підтверджують і профільні юристи. Схоже, саме в цю прогалину і потрапив Федоров: 16 липня Рада пакетно затвердила більшість нового уряду, і це порахували “початком роботи” Кабміну – після чого старі міністри автоматично звільнились. Посаду міністра оборони так і не заповнили. Формально це не порушення закону, а прогалина в ньому – але наслідок той самий: відомство, яке відповідає за оборону країни на третій рік повномасштабної війни, залишилось без керівника, і хто саме зараз має виконувати ці обов’язки, законодавство не встановлює.
Юридично “канікул” у Верховної Ради під час воєнного стану не існує: з 24 лютого 2022-го парламент офіційно працює в режимі “одного безперервного пленарного засідання”, і в апараті Ради неодноразово підкреслювали – жодних відпусток чи канікул не передбачено до завершення воєнного стану. На практиці різниця суто термінологічна: формальної перерви між сесіями немає, просто пленарні засідання плануються рідше, з проміжками в кілька тижнів. Але коли ця “неканікула” на місяць збігається з відсутністю чинного керівництва одразу в чотирьох ключових відомствах безпеки і оборони – різниця між офіційним статусом і фактичним станом справ стає особливо промовистою.
Що це означає далі
Якщо конкурентні тендери, автоматичний розподіл дронів за потребами бригад і жорсткіший контроль закупівель під приводом “відновлення субординації” тихо згорнуть – про це офіційно ніхто не оголосить. Наслідки, як і зі співвідношенням втрат 8:1, стануть видимі не одразу, а через півроку, коли розвернеться тренд. Для суспільства це вже другий за рік випадок протестів проти заміни ефективного, на думку частини українців, чиновника на політично зручнішого – перший був навколо НАБУ і САП влітку 2025-го. Для Заходу, який фінансує озброєння через ті самі закупівельні механізми, послідовність реформ – це питання довіри, не піару.
Сам Федоров лишає останнє слово за президентом: “Я впевнений, що президент чує український народ, знає, що робити, і ситуацію стовідсотково буде виправлено”. Наскільки ця впевненість виправдана – стане зрозуміло вже в найближчі дні.
