Зображення: Вгору
Будинок культури у Великій Олександрівці Херсонської області, який багато років був осередком культурного життя громади, знищено російським ракетним ударом. У будівлю, де працював керівник театрального колективу «Простір» Андрій Богун, 1 червня 2023 року о 10:00 влучив російський «Іскандер», хоча свято до Дня захисту дітей там скасували за кілька днів до події. Незважаючи на руйнування, колектив Андрія Богуна продовжує свою творчу діяльність. Журналісти видання «Вгору» побували у Великій Олександрівці та дізналися історію Андрія Богуна і його театрального колективу «Простір».
Осередок культури став волонтерським центром
До початку повномасштабного вторгнення Росії, Великоолександрівський будинок культури був значним культурним центром. У ньому працювало понад 40 осіб, функціонували бібліотека, кінопроєкторна зала, дитяча школа мистецтв, класи малювання та музики, а також діяло близько 10 творчих колективів, деякі з яких мали звання народних чи зразкових.
Після 24 лютого 2022 року будівля перетворилася на головний волонтерський осередок громади. Андрій Богун згадує, як після хвороби він повернувся на роботу і побачив, що люди вже зносили мішки з борошном, домашні закрутки та одяг для переселенців, які прибували з Берислава та Генічеська.
Навіть після окупації селища російськими військами, у Будинку культури ще близько тижня продовжували надавати допомогу людям. Сюди привозили хліб з місцевої пекарні, а волонтери роздавали його пенсіонерам та всім, хто опинився у скрутному становищі.
Однак невдовзі окупанти обстріляли будівлю. Андрій Богун розповів: «З БТРа бахнули раз, з гранатомета… повибивали вікна, двері».
Після деокупації селища були проведені тендери на відновлення Будинку культури. Колектив навіть на деякий час повернувся до роботи, але в іншому приміщенні. На території Будинку культури влаштовували розваги для дітей та проводили різні заходи.
Напередодні Дня захисту дітей, 1 червня 2023 року, організатори засумнівалися у безпеці проведення свята для малечі, і за кілька днів до події вирішили його не відзначати. Це рішення виявилося доленосним: 1 червня о 10:00 у Будинок культури влучив російський «Іскандер». Внаслідок удару зруйнувався дах, провалилася стеля, пошкодилися стіни, декорації, глядацька зала та інші приміщення.
Андрій Богун зазначив, що тепер понівечений дах будівлі, коли йде дощ, спершу просочується вологою, а потім у порожніх приміщеннях починає накрапати. Він описав нинішню атмосферу як моторошну та сюрреалістичну. Ця зруйнована будівля стала декораціями для фільму жахів, який підопічні Андрія зняли для останнього кінофестивалю «Лінза», що відбувається у Великій Олександрівці.
Від лозоплетіння до експериментального театру «Простір»
Андрій Богун має диплом учителя креслення та малювання, проте його творчий шлях почався з лозоплетіння. Він навчився цього ремесла за один день у місцевого майстра, діда Степана. Відтоді Андрій почав плести господарські кошики і навчав цьому молодь у Будинку юнацької творчості.
У 2001 році Андрій прийшов до Великоолександрівського будинку культури, де на той час працювала театр-студія «Болеро». Саме для театральних постановок він почав створювати свої перші об’ємні костюми з лози. Андрій Богун розповів: «Всі плакати, всі декорації були на мені певний час. І я потім почав займатися в цьому театральному колективі “Болеро”. І не тільки костюми їм робити, а ще якісь постановки».
Однак Андрію було некомфортно працювати з великим колективом. Також театр «Болеро» зосереджувався на загальнолюдських глобальних темах, тоді як Андрія більше цікавили внутрішні, глибинні процеси в душі окремої людини. Тому він заснував власну студію — театральний колектив «Простір», де міг реалізовувати свої ідеї. Цьогоріч «Простір» відзначає 20-річний ювілей.
Театр «Простір» є експериментальним, тому зазвичай ставив вистави маловідомих драматургів, але також переосмислював класику. На сільській сцені були зіграні «Соляріс» Станіслава Лема, «451 за Фаренгейтом» Рея Бредбері, названа просто «4.5.1», моновистава за твором Еріка Емануеля Шмітта «Оскар і Рожева дама», а також «Мільйон парашутиків» Неди Нежданої.
Через брак хлопців у колективі, вистави часто адаптують під дівчат. Наприклад, у пластичній виставі за Антуаном де Сент-Екзюпері замість Маленького принца була Маленька принцеса та її тінь, що демонструє любов студійців до експериментів. До постановки «Чайка Джонатан Лівінгстон» за Річардом Бахом колектив готувався близько року. Андрій набрав нову групу і цілий рік лише тренував студійців, не показуючи сценарію. Було також чимало авторських постановок. Андрій згадує, як після вистави «Квіти ні для кого» до нього підійшла студентка одного з київських вишів і щиро дякувала, бо вистава допомогла їй зорієнтуватися у складний період життя.
Від випадкового відео до стімпанку та «Антитіл»
Андрій Богун випадково потрапив у світ кіно. Одного разу він зняв відео для студентського конкурсу одного з херсонських вишів. Студенти надіслали цю роботу на фестиваль «Кінокімерія», де вона несподівано посіла третє місце. Після цього Андрій почав активно займатися кінематографом.
Спершу студійці «Простору» створювали відеоверсії власних театральних постановок. Андрій згадує, як діти прокидалися о п’ятій ранку заради вдалого кадру, годинами сиділи в річкових корчах і лізли в холодну воду. Так знімали відеоверсію костюмованого перформансу «Русалчин сум» під музику Каті Чілі, за який Богун також отримав фестивальну відзнаку.
З 2011 року Андрій Богун зосередився на кінематографі та став членом Херсонської філії Національної спілки кінематографістів України.
Його любов до незвичних форм та експериментів привела до стімпанку — естетики альтернативної реальності з механікою вікторіанської Англії, де переважають латунь, мідь та бронза. До цього стилю його надихнув херсонець Олександр Юдін. Наприклад, у виставі «4.5.1» за Бредбері «читачів» зобразили витонченими стімпанкерами, а «пожежників» — представниками грубішого чорнометалевого дизельпанку. Згодом цей реквізит перекочував у кіно.
У 2019 році команда Андрія Богуна навіть взяла участь у стімпанк-кліпі гурту «Антитіла» «Кіно», який знімали в Олешківських пісках.
Ще одним майданчиком для реалізації ідей Андрія став обласний дитячо-юнацький фестиваль кіно- та фотомистецтва «Лінза». На цей фестиваль аматорські команди з’їжджалися в село, дізнавалися тематику зйомок і локації, а потім за 24 години мали продумати сюжет, зняти та змонтувати свої короткометражні фільми.
Андрій згадує, як на першому фестивалі зміксували стімпанк та етніку, збудувавши на сцені гігантську кабіну дирижабля з проєкцією лісів і полів на задньому фоні. На другому фестивалі знімали нуар під штучним дощем серед ночі, попросивши рятувальників з ДСНС поливати майданчик водою з даху Будинку культури.
«Простір» продовжує існувати попри війну
Незважаючи на руйнування Будинку культури, театральний колектив «Простір» Андрія Богуна не припинив свою діяльність. Місцева молодь і далі збирається на репетиції та творчі заняття у тимчасовому, значно меншому приміщенні.
Кінофестивалі на Херсонщині також відбуваються, щоправда, у локальній формі: участь у них беруть лише підлітки, які зараз проживають у Великоолександрівській громаді. Наприклад, 14-річна Аліна та 15-річна Соня, учасниці студії, знімали містичні хоррори «Тиша після вистави» та «Дядько» на мобільні телефони для фестивалю «Лінза». Вони виступили одночасно сценаристками, режисерками та акторками. У роботі студії бере участь і молодший син Андрія — Іван, який виступає на сцені з десяти років.
Андрій Богун помітив, що молодь за часів пандемії COVID-19 та повномасштабної війни втратила навички комунікації, а деякі навіть погано витримують зоровий контакт. Робота в колективі допомагає їм подолати ці труднощі.
За матеріалами: Вгору
