Зображення: Мост
Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша, який протягом щонайменше 30 років був місцем тяжіння для публіки, нині пропонує глядачам переважно легкі, розважальні постановки в укритті. Такий підхід викликає дискусії про роль театру в прифронтовому місті та його вплив на формування культури.
Театр Куліша: від інтелектуальних дискусій до «терапії»
Театр Куліша, де колись збиралися театрали та звичайні відвідувачі, які споживали якісний культурний продукт і формували місцеву культуру, сьогодні, на думку автора матеріалу, прикривається статусом «терапії» для мешканців прифронтового міста. Аргумент полягає в тому, що люди потребують чогось простого та невимушеного. Репертуар театру, який зараз змушений працювати в укритті через постійні російські обстріли, включає постановки, що, на думку оглядачки, не тяжіють до чогось серйозного.
Репертуар: «Кава з ароматом Перемоги» та інші легкі жанри
Серед прикладів поточного репертуару Херсонського театру Куліша – вистави «Кава з ароматом Перемоги» та «Чоловік моєї дружини». Також глядачам пропонують музичний подкаст «Подорож країнами Америки» та виставу «Ця бісова гірка правда». Промоматеріали та доступні трейлери, як зазначає авторка, свідчать про те, що доробок театру орієнтований на легкий концерт або виставу про подружню зраду, не змушуючи глядача до глибоких роздумів.
Кітч як прихована зневага до глядача
Авторка матеріалу ставить питання про те, чи не є такий підхід прихованою зневагою до глядача. Вона припускає, що, можливо, це пов’язано з відсутністю конкуренції та загальним занепадом культурного життя у Херсоні. Проте, замість рефлексії над складним сьогоденням, театр пропонує кітч, який, на її думку, не змушує думати, рефлексувати та ставити питання. Кітч може бути зручним для звітів донорам та подачі «незламності», але він не відповідає меті, про яку говорив український режисер Лесь Курбас: «Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра».
Маніпуляція та «відкат» суспільства
Директор театру Куліша Олександр Книга, на думку авторки, обрав шлях орієнтації на масовість, що є завжди виграшною історією. Вона також наголошує на відсутності конструктивної критики, яка зазвичай розбивається аргументом: «приїжджайте сюди і спробуйте робити наше». Будь-яка критика такого підходу трактується як «проти Херсона», «проти незламних акторів» і «нерозуміння контексту». Авторка вважає це відвертою маніпуляцією, яка дозволяє виробляти низькосортний продукт. Вона стверджує, що такий театр не виховує суспільство, а навпаки – «відкочує» його на десятиліття назад, пропонуючи жарти на межі фолу замість складної рефлексії.
Прагнення до національного статусу на фоні критики
Народний депутат Сергій Козир звернувся до віцепрем’єр-міністерки Тетяни Бережної з пропозицією надати Херсонському театру імені Миколи Куліша статус національного. У своєму дописі, який авторка називає пафосним, Козир зазначив, що театр «своєю багаторічною працею, професійністю та внеском у розвиток української культури давно заслужив на статус національного».
За матеріалами: Мост
Коментарів ще немає