Docudays UA: фільм про матір захисника ДАП з премією

Зображення: Вгору

У Києві з 5 по 12 червня пройшов 23-й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Фестиваль зібрав 82 фільми з 36 країн, понад тисячу глядачів на правозахисних подіях та унікальний open-air лекторій просто неба. Центральною темою інформаційної кампанії цьогорічного Docudays UA під назвою «Бути присутніми» стала доля українців в окупації, зокрема на Херсонщині.

Про фестивальні події та нову кампанію на підтримку людей, які перебувають в окупації, розповіли виконавча директорка ГО «Докудейз» Світлана Смаль та директорка Правозахисного департаменту організації Анастасія Багаліка.

«Прості конструкції» як фундамент життя під час війни

Виконавча директорка ГО «Докудейз» Світлана Смаль пояснила, що щороку команда фестивалю шукає тему, яка є актуальною як для України, так і для багатьох країн світу. Цьогоріч обрали тему «Прості конструкції».

«Це речі, які здаються очевидними й сталими. Для мене особисто це права людини – фундамент, на який можна спиратися, це емпатія та відповідальність. Але згадайте: права людини повсякчас намагаються обмежити – і під час ковіду, і під час війни. Ми багато говорили про те, чим стали ці «прості конструкції» для українців, наприклад, минулої зими. Це цеглини на плитах, щоб не замерзнути у блекаут. Це рибальські сітки, які бережуть життя нашим воїнам. Це прості речі, які допомагають вижити й дбати одне про одного» – зазначила Світлана Смаль.

Найбільшим викликом для команди у 2026 році стало те, що частина її членів розкидана по всьому світу, а деякі служать у ЗСУ. Заміна спеціалістів у документальному кіно є складним завданням. Проте, як розповіла Світлана Смаль, команда впоралася: частина співробітників повернулася в Україну, а решта працювала віддалено. Крім того, колеги-військові, які перебувають на фронті, надіслали власні фільми, з яких сформували окрему кінопрограму.

Щодо іноземних гостей, то команда хвилювалася за їхній приїзд. Якщо раніше їх було багато, то цьогоріч прибуло 22 учасники. Лише двоє не змогли приїхати через обмеження з боку їхніх організацій. Світлана Смаль підкреслила, що 22 іноземні гості в умовах війни – це значна кількість, адже документалісти та журналісти прагнуть побачити реалії життя в Україні, щоб чесно їх оцінити. Сеанси переривали під час повітряних тривог, просячи глядачів та гостей пройти до сховища в метро. Після відбою тривоги всі поверталися, і всі заходи відбулися, всі фільми показали.

Новий формат: подкасти, open-air лекторій та «Жива бібліотека»

Директорка Правозахисного департаменту ГО «Докудейз» Анастасія Багаліка розповіла, що цьогоріч фестиваль повністю змінив підхід до секцій правозахисної програми, локацій та фестивального простору. Зокрема, правозахисні події винесли на вулицю, облаштувавши майданчик просто неба перед кінотеатром «Жовтень», а програму розділили на п’ять чітких секцій.

Ранкові зустрічі «Кава з правозахисниками» – новий формат відкритих дискусій. Правозахисні організації через конкурс пропонували теми, що резонували з головною ідеєю фестивалю, та обговорювали їх з глядачами за кавою.
«Жива бібліотека» працювала щодня, надаючи можливість особисто поспілкуватися з людьми, які мають унікальний життєвий досвід.
Тематичні дискусії навколо гострих питань. Однією з таких подій була спільна дискусія з Українською Гельсінською спілкою з прав людини про права людей, які були засуджені та прийшли в Збройні Сили з колоній. Дискусія викликала глибокий та активний відгук у аудиторії. Модератором виступив відомий правозахисник, директор УГСПЛ Олександр Павліченко.
Лекторій «RIGHTS NOW!» – нова секція, яка дала початок open-air простору фестивалю. Протягом фестивалю історики, експерти та правозахисники прочитали шість відкритих лекцій на різноманітні теми у вуличному лекторії. Активісти організації Truth Hounds провели лекцію про іноземців, яких Росія вербує у різних куточках світу для служби у своїх збройних силах у війні проти України. Спікери розповіли, як саме влаштована ця система: росіяни використовують бідність, вразливість і загальні проблеми з правами людини, спекулюючи на безправ’ї та браку інформації. Лекція Євгена Глібовицького, українського журналіста, медіаексперта, громадського діяча, стратегічного аналітика та директора Інституту фронтиру, стосувалася викликів у взаємодії громадян і держави з правозахисної точки зору, їх історичного розвитку та сучасного стану.
Вечірні панельні дискусії проходили в залі «Солодке життя» кінотеатру «Жовтень». Головною темою цих розмов стала нова інформаційна кампанія фестивалю «Бути присутніми», яка має на меті повернути в українське та світове медіаполе історії людей, що залишаються в окупації.

Світлана Смаль додала, що правозахисна програма «RIGHTS NOW!» не лише отримала новий візуальний стиль, а й глибший зміст, орієнтований на актуальні процеси в суспільстві. Важливою новиною є запуск власних подкастів «Докудейз», де з експертами, режисерами та правозахисниками обговорюють, як звичайні люди можуть впливати на рішення влади та захищати свої права. Перші випуски доступні на YouTube-каналі фестивалю. Крім того, оновили дитячий напрям, створивши підлітковий «DOCU/ТАБІР». Відома кінорежисерка Ольга Журба, чиї фільми «Папині кросівки», «Назовні», «Пісні землі, що повільно горить» відзначені нагородами, проводила майстер-класи для дітей, в результаті чого вони зняли свій перший документальний фільм, який незабаром опублікують у соцмережах.

Херсонський слід: від Андрія Матросова до сучасних митців

Світлана Смаль розповіла, що зв’язок Docudays UA з Херсонщиною має давню історію. Херсонська команда долучилася до підготовки п’ятого фестивалю у 2007 році, який тоді називався «Український контекст». Першим продюсером став Андрій Матросов – правозахисник, журналіст, фотограф та оператор, який був душею першої команди газети «Вгору». Завдяки Андрію та команді, яку він зібрав навколо фестивалю, Docudays UA виріс і став потужною культурною та правозахисною подією в Україні. На жаль, у 2010 році Андрій трагічно загинув.

На знак пам’яті про нього заснували Премію Docudays UA імені Андрія Матросова. Цього року її отримав фільм Жанни Довгич «Мир для Ніни». Стрічка розповідає про матір, життя якої зруйнувала війна. Її син Ігор Брановицький, один з останніх захисників Донецького аеропорту, був закатований та страчений російськими найманцями у 2015 році під час полону. Ніна, переживаючи втрату, намагається відтворити його останні години та домогтися відповідальності винних за злочин. Фільм демонструє стійкість та надію, показуючи, як навіть невеликі кроки до справедливості можуть стати шляхом до зцілення, а материнська любов – допомогти вистояти у світі, затьмареному насильством.

Багато херсонців продовжують працювати в команді фестивалю й зараз. Письменниця, сценаристка, правозахисниця Алла Миколаївна Тютюнник очолює стратегічний напрям ГО «Докудейз» і є головною ідеологинею фестивалю. Кінорежисер, лауреат Шевченківської премії Роман Бондарчук є артдиректором фестивалю та керівником напряму «Архів війни», який започаткували в березні 2022 року для збору свідчень злочинів.