Зображення: Мост
Начальниця відділу освіти, культури, молоді та спорту Верхньорогачицької селищної військової адміністрації Яна Цвілій розповіла, як громада Херсонщини, перебуваючи в окупації, продовжує дистанційну роботу, зберігаючи зв’язок з мешканцями та готуючись до відновлення. Вона наголосила, що головне завдання зараз — не дати громаді зникнути як спільноті, адже обсяг роботи значно зріс в умовах війни.
Освіта та культура в евакуації: Нові виклики та адаптація
Верхньорогачицька селищна військова адміністрація офіційно закріплена за Нововоронцовською громадою на правобережжі Херсонщини, але її працівники нині розкидані по всій Україні. Найбільше переселенців із громади проживають в Одеській, Миколаївській, Дніпропетровській, Запорізькій та Херсонській областях. Після евакуації довелося фактично відбудовувати систему роботи з нуля. Яна Цвілій зазначила: “Попри дистанційний формат, ми повинні постійно адаптуватися до нових викликів. Наші працівники проходять навчання, курси з цивільного захисту, опановують навички надання першої допомоги, дії в екстремальних ситуаціях. Ми працюємо з дітьми в умовах війни й повинні бути готовими до будь-яких викликів”.
Працівники адміністрації активно допомагають переселенцям, зокрема долучаються до роботи гуманітарних центрів “Вільні разом”, проводять заходи для дітей, приймають громадян та організовують культурні й освітні ініціативи.
Школи та дитсадки на простої, русифікація в окупації
Перші місяці повномасштабного вторгнення, з 24 лютого 2022 року, Яна Цвілій провела у Верхньому Рогачику. Саме цього дня школярі мали повернутися до очного навчання після карантину, спричиненого COVID-19. Проте навчання в очному форматі не відбулося. Навчальний рік завершили дистанційно, а повноцінне онлайн-навчання організувати вже не вдалося. На сьогодні всі сім шкіл, сім дитячих садків та два заклади позашкільної освіти громади перебувають на простої.
Пріоритетом на початку великої війни була евакуація людей. Вчителі виїжджали з окупації у різний час, колективи були розпорошені. Більшість дітей після евакуації вже інтегрувалися у школи за місцем свого нового проживання. На окупованій території Верхньорогачицької громади незаконна влада активно проводить агресивну русифікацію. За словами Яни Цвілій, там зараз функціонує лише одна школа, хоча кількість учнів постійно зменшується. Дитячий садок, який нібито відкрили після окупації, з нового навчального року вже не працюватиме.
Оцінити масштаби втрат у закладах культури та спорту поки що неможливо. Місцеві жителі свідчать, що ще у 2022 році російські військові викрадали зі шкіл комп’ютерну техніку, обладнання, спортивний інвентар та інше майно. Все, що мало хоч якусь цінність, вивозилося до Генічеська, Криму та на інші окуповані території.
Підтримка зв’язку та оздоровлення дітей
Незважаючи на те, що мешканці громади розкидані по різних регіонах України, вони продовжують проводити спільні зустрічі, екскурсії, майстер-класи та психологічні заходи. За словами начальниці відділу освіти, культури, молоді та спорту, людям найбільше бракує живого спілкування. У співпраці з благодійними фондами для дітей організовують поїздки, творчі заходи, екскурсії, оздоровлення та психологічну підтримку. За перше півріччя 2026 року понад 60 дітей із пільгових категорій змогли пройти оздоровлення.
Яна Цвілій підкреслила: “Дітям дуже важливо побачити своїх. Не тільки переписуватися в чатах, а зустрітися, поговорити, обійнятися. Саме це допомагає зберігати громаду”.
Адаптація дітей після деокупації: Стратегія та виклики
Одним з найскладніших викликів після звільнення громади, на думку Яни Цвілій, буде адаптація дітей, які роками навчалися за російськими програмами та жили під впливом російської пропаганди. Вона переконана, що цей процес має відбуватися поступово і без тиску. “Найголовніше — повернути дітям відчуття безпеки та довіри. Лише потім — працювати над освітніми прогалинами. Адаптація має ґрунтуватися на трьох напрямах: психологічній підтримці, м’якому надолуженні знань та інтеграції через спільні культурні, спортивні й творчі заходи”, — зазначила вона.
Зараз відділ освіти, культури, молоді та спорту вже працює над спеціальними адаптаційними, або ж “перехідними” програмами. Їх мета – допомогти дітям надолужити різницю в предметах, особливо в українській мові, літературі та історії. На думку Яни Цвілій, це має відбуватися через гнучкі формати, ігрові методики та інтерактивні заходи.
Вона також додала: “Наші педагоги зараз постійно вдосконалюють свої навички, аби потім виступати в ролі мʼяких менторів. Найкращою адаптацією будуть спільні майстер-класи, спортивні івенти, екскурсії з дітьми, які повернуться з окупації. Діти, які перебували в окупації, мають побачити, що український простір — це простір свободи, творчості, яскравого дитинства, де їх поважають. Звичайно, це робота на роки, адже і російська система намагається роками стерти їхню ідентичність”.
Яна Цвілій вважає, що в майбутньому в освіті на перше місце вийде психологічний комфорт. Школи мають стати осередками безпеки, де велике значення приділяється ментальному здоровʼю як учнів, так і педагогів. Заклади культури повинні функціонувати як громадські простори, а молодіжна політика — ґрунтуватися на залученні молоді до відновлення громади. Це допоможе людям швидше адаптуватися після деокупації та знову відчути себе вдома.
За матеріалами: Мост
