Зображення: Мост
Після звільнення від російських окупантів Архангельський старостинський округ Високопільської громади на Херсонщині зіткнувся з наслідками руйнувань. Попри це, до округу поступово повертаються місцеві жителі, а також приїжджають переселенці. Олена Компанець, староста округу, розповіла про поточну ситуацію.
Значне повернення мешканців та виклики села Блакитне
До повномасштабного вторгнення в Архангельському старостаті, який об’єднує селище Архангельське та село Блакитне, мешкало 2140 людей. Зараз, після деокупації, тут зареєстровано вже 1237 жителів.
«Масштабне повернення, я вважаю. Тому що враховуючи такі руйнування, які в нас були, люди все-таки поверталися», — наголосила староста Олена Компанець. Більше половини колишніх мешканців повернулися, хоча значна частина досі перебуває за кордоном або в інших регіонах України.
Особливо складна ситуація в селі Блакитне. До війни там проживало 58 осіб, але через масштабні руйнування село фактично стерто з лиця землі. Наразі туди повернулися лише 12 осіб, які проживають у семи оселях. Серед них — багатодітна родина внутрішньо переміщених осіб з п’ятьма дітьми. Проте масове повернення, яке спостерігалося одразу після звільнення, майже припинилося. Приблизно 30% сімей назавжди покинули селище, оскільки їхні будинки повністю зруйновані. Люди отримували житлові сертифікати й купували житло в безпечніших регіонах, адже більшість не може відбудувати оселі самотужки.
«У нас тільки дві сім’ї, які вирішили відбудовуватися. Три, але дві вже відбудовуються сім’ї. Вони отримували модульні будиночки, проживають там і відбудовуються. Люди, які категорично вирішили бути в своєму селищі, на своєму подвір’ї. От враховуючи те, що отримали сертифікати, пішов відтік з селища», — пояснила Олена Компанець.
Водночас громада поповнюється за рахунок нових мешканців: сьогодні в старостаті налічується 121 внутрішньо переміщена особа. Це переважно люди похилого віку з Берислава, Херсона та прибережних сіл, які фактично вже не існують. Староста зазначає, що молодь не затримується в селищі, виїжджаючи до міст у пошуках роботи, адже робочих місць недостатньо.
Проблеми з роботою та відновленням кар’єру
Відсутність роботи та загальний застій пов’язані з тим, що головне підприємство округу — місцевий кар’єр — наразі не може працювати на повну потужність. Під час бойових дій всі мережі підприємства були вщент розбиті та пошкоджені. Також відчувається гострий брак робочих рук, оскільки більшість чоловіків пішли до Збройних Сил України.
«Нехватка хлопців, звичайно, тому що вони воюють, захищають країну», — пояснює очільниця округу.
За таких умов основою виживання для Архангельського залишається сільське господарство. За словами Олени Компанець, спільними зусиллями ДСНС, військових, міжнародних організацій та самих аграріїв, які самотужки виходили в поля, територію округу розмінували приблизно на 80%. Поля засіваються, проте 2025 рік став для місцевого фермерства надзвичайно скрутним. Через фінансову кризу з пайовиками розраховувалися частково: грошима або зерном, щоб люди могли вигодувати худобу чи птицю. Наявні борги аграрії обіцяють закрити вже цього року.
«Самі в скрутному становищі, але хоч щось допомогли людям. Щоб якусь там птицю викормити, якусь скотину», — каже керівниця старостату.
У селищі поступово відновлюється й приватна торгівля: відкрилися п’ять магазинів. Однак купівельна спроможність людей залишається низькою, а багато місцевих взагалі опинилися без доходів та підтримки рідних.
«Є люди, в яких доходу немає. Або маленька пенсія, тобто їм потрібно на комунальні, на ліки. Їм не вистачає коштів на придбання продуктів харчування. Є люди, які взагалі не працюють, не можуть ніде влаштуватися. Немає у цих людей підтримки від рідних. Тобто отакі категорії, їм ще потрібна гуманітарна допомога», — наголошує староста. Гуманітарна допомога продуктами зараз спрямована переважно на ВПО.
Відновлення житла та альтернативи опалення
Поки одні шукають кошти на їжу, інші намагаються залатати дірки у стінах, адже житлове питання в старостаті стоїть надзвичайно гостро. Понівечені обстрілами аварійні п’ятиповерхівки в селищі довелося повністю знести за рахунок міжнародних донорів, проте приватний сектор активно відновлюється: близько 70% пошкоджених будинків уже відремонтовано. Державна програма «єВідновлення» не могла покрити всі збитки, тому жителям суттєво допомогли благодійні фонди. Міжнародні організації забезпечували встановлення нових вікон, латали дахи та ставили двері.
Не менш складною проблемою для громади залишається опалення в зимовий період. Газифіковані будинки часто стають непосильним тягарем для самотніх літніх людей. Якщо в оселі встановлено конвектор, то можна опалювати лише одну кімнату й економити. Але якщо система опалення парова, доводиться гріти весь будинок, що коштує багато грошей. Через це жителі переходять на альтернативні варіанти: встановлюють буржуйки або плитки.
«Хто буржуйки поставив, у кого плити позалишалися, не викидали, так і є. Або опалює тільки собі одну кімнатку. Кажуть, навіщо мені все, я навіть газ не буду включати», — розповідає староста. Благодійники допомагають паливними брикетами, проте цього року допомогу отримали лише ті, у кого взагалі немає газу, що викликало обурення серед інших мешканців, які розраховували хоча б на грошову допомогу або компенсацію.
Гранти для мікробізнесу та відновлення медичної сфери
Справжнім порятунком для місцевого мікробізнесу в таких умовах стали гранти від міжнародних організацій на городництво та тваринництво.
«Була відбудова лише будинків. А господарство? Люди за рахунок чого живуть? За рахунок господарства. Отак люди виживають в селі, щось тримають… Багато допомогли на придбання птиці, худоби, кормів, ліків, на відбудову сараїв, де утримується птиця і худоба вся. Брали люди гранти від Центру зайнятості. Теж теплички відкрили – працюють», — каже очільниця округу.
Позитивні зрушення помітні й у медичній сфері селища, яка зазнала серйозних руйнувань. Нова будівля амбулаторії, яку звели перед самою війною, була пошкоджена обстрілами. Оскільки її так і не встигли офіційно здати в експлуатацію та взяти на баланс, юридично відбудувати її зараз неможливо. Замість неї в селищі встановили сучасні модульні будиночки на чотири кабінети, де працює сімейний лікар, медсестра та лабораторія. Крім того, в Архангельському відкрилися дві аптеки. Старий корпус амбулаторії наразі намагаються реконструювати власними силами — там уже перекрили дах та вставили вікна. Цей простір планують використовувати для прийому профільних лікарів-волонтерів, які регулярно приїжджають до селища.
Освіта в онлайн-форматі та знищення будинку культури
Паралельно вирішується і питання майбутнього місцевих дітей, хоча всі освітні заклади округу наразі змушені працювати виключно в онлайн-форматі. Перспективи відновлення очного навчання в школі поки що туманні, адже через слабкий фундамент наявної будівлі замість реконструкції довелося повністю переробляти проєкт відновлення. Дитячий садок в Архангельському ремонтується поступово, але відкрити його без укриття не дозволяють безпекові норми.
«Проєкт є на укриття. Немає коштів, щоб хтось взявся зробити це укриття. І місце в нас є підготовлене, але ще поки що не ввійшло в роботу», — бідкається староста. Натомість на території аграрного ліцею ситуація краща. Там будують капітальне сховище з навчальними класами та встановили сучасні модульні будиночки з обладнанням для практичних занять.
Найважче сьогодні доводиться культурі, адже, як пояснила староста, державне фінансування на цю сферу під час війни заблоковане. Місцевий будинок культури постраждав від мародерства: окупанти повністю розтрощили та викрали всю звукову апаратуру.
«Потрощена, викрадена апаратура. Поступово купляємо… На мікрофони самі збираємо», — зауважує Олена Компанець. Попри все, Будинок культури став головним соціальним осередком, де регулярно працюють психологи з дітьми.
«Психологи приїздять. Спочатку діти боялися всього, як вовчки сиділи, а зараз їм цікаво… Тобто, у них іде спілкування один між одним. Це не те, що онлайн», — додає староста.
За матеріалами: Мост
