Кабмін затвердив порядок виїзду з окупації: правозахисники вимагають змін для херсонців

Зображення: Суспільне Херсон

Кабінет Міністрів України 4 червня ухвалив Постанову № 736, яка затверджує експериментальний проєкт щодо оформлення посвідчення особи для повернення в Україну з тимчасово окупованих територій (ТОТ). Однак дев’ять правозахисних та благодійних організацій 22 червня через «Кримську правозахисну групу» (КПГ) висловили свої застереження, наголосивши, що документ перекладає відповідальність за наслідки окупації на постраждалих людей.

Правозахисники: Кабмін ігнорує реалії та потреби українців

У заяві правозахисників вказано, що Уряд не врахував практичний досвід громадських організацій, потреби різних груп постраждалих та потенційні ризики, які виникнуть при реалізації окремих положень нового Порядку. Зокрема, Постанова № 736 не передбачає можливості дистанційного подання документів або попереднього розгляду заяв.

«Під час розроблення документа не були належним чином враховані практичний досвід громадських організацій, потреби різних груп постраждалих та потенційні ризики реалізації окремих положень Порядку. Документ не передбачає можливості дистанційного подання документів чи попереднього розгляду заяв. У результаті громадяни України, які виїжджають із ТОТ України, змушені спочатку залишити окуповану територію та виїхати до третьої країни, не маючи впевненості щодо строків отримання посвідчення на повернення або результатів розгляду своєї заяви», — наголосили у КПГ. Така ситуація змушує людей тижнями або навіть місяцями перебувати в іноземній державі без належних ресурсів, підтримки та правової визначеності. Водночас повернення на ТОТ України для багатьох осіб може нести підвищену небезпеку.

Де оформлювати посвідчення і чому це проблема

Порядок передбачає, що оформлення посвідчення здійснюється закордонними дипломатичними установами в Білорусі, Грузії, Вірменії, Казахстані та Туреччині.

«Загальне застереження щодо логіки самого Порядку полягає в тому, що держава перекладає на людину, яка постраждала внаслідок збройної агресії РФ, відповідальність за наслідки окупації», — зазначили правозахисники у заяві. Вони пояснюють, що Порядок виходить із хибної правової презумпції, що людина, яка народилася на окупованій території, має сама довести свій зв’язок із державою. Відсутність інформації про особу в Єдиному державному демографічному реєстрі є прямим наслідком збройної агресії, а не провиною людини.

Це суперечить міжнародним зобов’язанням України. Стаття 15 Загальної декларації прав людини забороняє фактичне позбавлення громадянства. Стаття 24(3) Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Україною, гарантує кожній дитині право набути громадянство без будь-яких дискримінаційних умов. А стаття 3 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини встановлює абсолютну заборону на позбавлення громадянина права в’їзду до своєї країни.

Процедура, яка вимагає попередньо дістатися однієї з п’яти країн, зібрати документи, яких об’єктивно може не бути, знайти свідків і чекати до двох місяців, є непропорційними перешкодами для реалізації права на підтвердження належності до громадянства України та повернення до власної держави.

Вимога про свідків створює нездоланні перешкоди

Експерти пояснюють, що вимога щодо наявності свідків із числа найближчих родичів є нездійсненною для людей без родинних зв’язків. Люди, народжені на окупованій території та які прожили там значну частину життя, часто мають родичів, у яких також відсутні українські документи або вони їх ніколи не отримували.

Пункт 8 Порядку передбачає лише одну альтернативу — проведення опитування свідка у режимі відеоконференцзв’язку, якщо він не може бути присутнім особисто. Однак ця норма вирішує лише логістичну проблему, а не ситуацію, коли такого свідка взагалі не існує. Правозахисники зауважують, що часто за посвідченням звертається молодь, яка могла пережити загибель батьків, розлуку з родиною або є єдиним вцілілим членом сім’ї. Для таких осіб вимога свідка може бути об’єктивно неможливою для виконання.

Загроза для родичів та «вето» СБУ

Збір надмірного обсягу персональних даних становить загрозу для родичів, які залишаються на окупованій території Херсонщини або інших ТОТ. Порядок не містить жодного механізму, який дозволяв би заявнику відмовитися від розкриття даних конкретних родичів, якщо це може спричинити їм шкоду. Заявник позбавлений реального вибору: або розкрити дані родичів у повному обсязі, або отримати відмову. Таким чином, Порядок ставить людину перед вимушеною дилемою між реалізацією власного права на повернення та безпекою близьких.

Документ також не встановлює спеціальних заходів захисту від несанкціонованого доступу до відомостей, що стосуються осіб, які перебувають у зоні ризику. Ці дані зберігатимуться протягом трьох років, а доступ до них матиме широке коло служб, включаючи Нацполіцію, Державну прикордонну службу України, Пенсійний фонд України, заклади освіти, військові частини, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, установи виконання покарань.

Пункт 11 Порядку додатково передбачає, що відомості про оформлення посвідчення доводяться до ДМС, Держприкордонслужби та Служби безпеки України. Застереження правозахисників викликає той факт, що застереження СБУ є прямою підставою для відмови в оформленні документа заявнику.

«СБУ отримує фактичне право вето на можливість в’їзду громадян України на підконтрольну Уряду України територію. Водночас застереження СБУ як підстава для відмови у видачі посвідчення виходить за межі мети процедури встановлення особи, оскільки не пов’язане ані зі встановленням особи заявника, ані з підтвердженням його громадянства України. Таким чином, зазначене регулювання закріплює підхід, за якого жителі ТОТ України апріорі сприймаються не як постраждалі від окупації громадяни України, а як потенційне джерело загроз, через що потребують додаткової перевірки з боку правоохоронних органів», — зазначено у заяві. Такий підхід може негативно впливати на молодь, яка виїжджає з окупації та потребує підтримки й інтеграції.

Правозахисники також наголосили, що документ був ухвалений Урядом України без публічного обговорення та без проведення відкритих консультацій із зацікавленими сторонами.

Вимоги правозахисників до Кабміну

Правозахисні та благодійні організації закликають Кабінет Міністрів та Міністерство внутрішніх справ:

• провести обговорення із залученням правозахисних організацій, експертів, представників державних органів та осіб, які мають досвід проживання на ТОТ України;
• розробити та внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2026 року № 736, передбачивши:
• умови участі СБУ у процедурі оформлення посвідчення, а також виключити можливість відмови на підставі застережень, критерії та порядок застосування яких не визначені нормативно;
• альтернативні способи встановлення особи для заявників, які не мають можливості залучити свідків із числа близьких родичів;
• додаткові гарантії захисту інформації про родичів, які перебувають на ТОТ України;
• можливість дистанційного подання документів та попереднього розгляду заяв для мінімізації ризиків і витрат громадян України, які виїжджають з ТОТ України.

Заяву підписали 9 організацій: ГО «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ», Центр прав людини ZMINA, ГО «Донбас СОС», Кримська правозахисна група, БФ «Схід SOS», ГО «Розуміння кризи», БО БФ «Стабілізейшен Суппорт Сервісез», БФ «Право на захист», ГО «КРИМСОС».

За матеріалами: Суспільне Херсон