Родина Лариси проживає у Херсоні. Її старший син Богдан має аутизм. Про життя під час війни у тимчасово окупованому місті жінка розказала Суспільному.
"Перші дні було наче страшний сон. Всі в родині були налякані. Найважче було пояснили сину Богдану, що зараз відбувається і чому, коли звучить сирена ми маємо швидко бігти у сховище.
Допомогло нам те, що він захоплюється фантастикою. Полюбляє дивитися "Зоряні війни". І ця нереальність допомогла пережити сьогоднішні реалії. Він спокійно сприймав коли вмикали сирену і необхідно було бігти в сховище. Важко, звичайно, я сама боялася і нервувалася. Богдан десь перші 3-5 днів нервувався. А зараз все пройшло. Спокійно сприймає сьогоднішню реальність»,- каже Лариса.
Жінка розказує, що з найпершого дня пояснили сину, що відбувається і, що на нас напали російські військові й хочуть у нас відібрати землю.
"Зараз вже питає, мама, а коли вороги вже підуть і коли все це закінчиться?",- розказує Лариса.
18-річний Богдан активний підліток. Вчиться в училищі й займається в театральній студії, ходить на заняття з шиття іграшок і займається спортом.
"Раніше ми не знали за що братися і з чого починати. У нас щільний графік. А зараз доводиться сидіти дома. Важко, бо приходиться придумувати якісь цікаві заняття. Коли я на роботі, то всім цим займається донька. Коли я дома, то ми виходимо на вулицю, дихаємо свіжим повітрям. Намагаємося залучати до домашніх справ: прибрати у кімнаті, помити, порізати", каже жінка.
Богдан сумує за друзями. Постійно питає, чому не можуть піти до друзів, каже його мати.
"Спочатку рахував дні. Був в очікуванні 8 березня. Дуже хотів привітати дівчат. Подарунки ми ще купили до війни. Спочатку Богдан був в передчутті 14 лютого - Дня святого Валентина, але ми всі захворіли. У нас був коронавірус і ми нікуди не пішли. Тому 8 березня дуже чекали. І тут вийшло, що ми знов нікуди не змогли піти. Дуже засмутився".
Богдан спілкується з друзями онлайн. Вони радіють, коли бачать один одного. Не вистачає живого спілкування, розказує жінка.
Що відомо:
- Двадцять вісім днів російські війська на Херсонщині. Вони так і не покидають наміру взяти все під свій контроль, не зважаючи на сильний спротив жителів області.
- Люди щодня виходять на площі і вулиці міст, селищ, сіл. Неозброєні, голіруч вони зупиняють транспортні колони військових РФ, не бояться пострілів, гранат. А росіяни все частіше їх застосовують до мирного населення.
- Херсон, в який 1 березня зайшли окупанти, так і залишається в облозі. Машини з продуктами та ліками до Херсона не пускають. Втім місто потроху оживає: працюють комунальні служби, відкрились деякі магазини та кафе.
- Головною проблемою херсонців залишається нестача ліків. Через постійні перебої з інтернетом практично ніде не можна розрахуватися карткою.
Читайте також:
- "Найважче - це відсутність зв'язку зі світом". Як живе херсонська срібна призерка Паралімпіади
- "Сонячні діти Херсонщини": як живуть родини з дітьми з інвалідністю в умовах війни
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне