8 хвилин на авто і приблизно 5 кілометрів до адмінмежі з тимчасово окупованим Кримом, - жителі села Чонгар розказали Суспільному, як живуть зараз і що відбувалось майже 7 років тому, коли через село їхала російська військова техніка.
"Вихованці нашої школи ішли. Ідуть добровольцями захищати батьківщину.і це було дуже страшно.. ми не могли уявити, що вони прийдуть посивілі. На рівні другого поверху школи у нас літали військові гелікоптери, під вікнами гуділа військова техніка".
Так про події, які відбувались у селі 7 років тому розповідає директорка Чонгарської школи Людмила Курдюк.
"Я побачила, що у нас по селу їдуть танки з прапором Росії. Це було дуже страшно, коли військова техніка їхала так спокійно і вільно почувала себе на території України".
У чонгарській школі навчаються діти з 5 сіл. Військову техніку бачила, але людей з автоматами ні, - розказала заступниця директорки Чонгарської школи Ніна Петровська:
"На автобусі супроводжували не одна людина, а декілька вчителів, тому що перший час при переїзді на село Сиваш лежали снайпери. Це перші дні".
Діти з Криму тут можуть навчатися дистанційно, - продовжує жінка.
"З вересня 14-го року ми приймаємо діток, які знаходяться на окупованій частині України: це з АР Крим, Донецької та Луганської областей. За ці роки у нас їх уже більше 130, діток. На сьогодні ми уже надали документи для ДПА. Щоб дітки пройшли ЗНО, 8 випускників".
27 лютого захопили міліцейський Чонгарський блокпост. Селом проїхало три бетеери, - розказує староста села Тетяна Білецька:
"Блоки поставили за поліцейським постом. І коли я спитала у них, хто вони такі. Вони сказали: ми севастопольський беркут. Я кажу: а де міліція? - А міліції тут уже немає. Тут севастопольський беркут. Приїхали депутати джанкойської міської ради, привезли їм харчі. Там було штуки чотири уаза, легкові машини. Бачили заміновані поля, які вони мінували. Робота у них дуже швидко розвивалась".
Своїми спогадами поділилась місцева жителька Оксана Журавель:
"Перші дні було таке: зранку прокидаєшся і бачиш прапори. Було висіли російські, які знімалися і після того були українські. Але так як вночі їздили по селу. То була техніка військова і люди не знали, хто то їздив: або росіяни, або наші українці. Бо зранку не бачили, що висіли прапори, були налякані. Не знали, чим воно усе скінчиться".
Сьогодні у Чонгарі проживає півтори тисячі людей, - за словами старости. Є прикордонна застава.
"На даний час наче все спокійно. Люди дивляться телебачення. І деякі думають, що може щось статися. Бо є ті, хто дивиться російські канали, а є і ті, - хто українські. І в кожного своя думка. І переживають, щоб не сталася тут війна", - говорить жителька села Чонгар Оксана Журавель.
Оксана Хлєбус, Владислав Купрєєв.
Джерело – Суспільне