Російські солдати, зайшовши у село Благодатне пропонували місцевим їхати до Росії та обіцяли там "світле майбутнє". 10 листопада 2022 року українські військові звільнили село, яке було загарбане з перших днів повномасштабного вторгнення.Жителька Благодатного Ірина розповіла кореспондентам Суспільного, як російські солдати тримали населення у страху.
Ірина з чоловіком протягом окупації лишалися у Благодатному. Перше, про що згадує жінка, говорячи про загарбання села — спілкування з російськими військовими та їхнє мародерство.
"В основному говорили: "Почему вы не уехали, почему вы сидите. Вот езжайте в Россию, вот там дадут дом, дадут деньги, у вас там будет все хорошо". Я стою йому говорю: "Навіщо мені кудись їхати, якщо в мене є мій будинок?". Шукали, постійно когось шукали, корегувальників якихось шукали. Мародерили по-страшному, особливо, де пусті хати, все що можна, від побутової техніки і закінчуючи меблями", — пригадує Ірина.
Пошкоджений будинок у Благодатному. Фото: Ніна Булах/Суспільне МиколаївЩоденно у селі були обстріли, жінка боялася виходити на вулицю. Під час одного з обстрілів чоловік Ірини був поранений. Коли їхали до лікарні, проблем не виникло, проте на зворотному шляху Ірину з чоловіком зупинили на блокпосту.
"Ночували ми на їхньому посту. Мене закрили оремо і я цілу ніч просиділа в закритому приміщенні. Автомати понаставляли, відразу чоловіка почали прямо в машині бити. Він з машини вилізти не може, тому що нога поранена, то вони його штовхали. Один стояв взагалі прикладом замахувався", — розповіла жінка.
За словами Ірини, десять місяців вони жили без світла і практично без питної води.
"З водою дуже великі проблеми були, спочатку ми пили технічну воду зі свердловин. Реально, ми навіть запаху її не переносили. Потім відкрився у нас один магазин невеличкий. Два рази на тиждень їздили в Херсон, привозили хліб. Кому що потрібно замовляли, в кого гроші були", — говорить Ірина.
Жителі Благодатного. Фото: Ніна Булах/Суспільне МиколаївЗа словами Ірини, дату звільнення Благодатного — 10 листопада 2022 року — вона пам'ятатиме все життя.
"Дев'ятого числа була тиша. Я зранку прокинулась і думаю: "Боже, невже не стріляють, невже тихо, щось не віриться". Десятого зранку прокидаємось — теж тихо. Наші зайшли. Ми зустрічали, ми і обіймали, і бутерброди їм дівчата робили. Поки я давала їм прапор і бігла з ними, щоб на сільську раду причепить, бо я казала, я також повинна там бути, я також там хочу бути", — пригадує жінка.
Нині жителі Благодатного намагаються повернутися до звичного життя, проте розбиті вікна, пошкодженні дахи, проблеми зі світлом та водою поки що не дають забути про присутність російських солдатів.
Суспільне Миколаїв
