- Як війна Росії проти України впливає на українських дітей?
- Що розповідають юні українці про свій досвід в окупації?
- Як Росія намагається стерти їхню українську ідентичність?
- Та хто допомагає повертати депортованих українських дітей з Росії?
Російська адміністрація тисне на кожну родину, яка не змогла виїхати, стверджує хлопець, який ще минулого року перебував в окупації на Херсонщині.
«Тиск на батьків був сильним. Місцева влада вимагала, щоб діти ходили до російських шкіл. Якщо цього не відбувалося, до родин приїжджали соцслужби й погрожували, що ними «будуть займатися інші органи», або заберуть дітей у дитбудинок. Батькам казали, що якщо не будуть виконувати вимоги, діти будуть примусово переведені в російську систему», – розповів він.
Російські окупанти скоротили викладання української мови до одного уроку на тиждень. Натомість російської було сім уроків, каже підліток. За використання суржику або української у побуті називали «ждунами». Уроки історії перетворилися на суцільну пропаганду, згадує він.
«У коледжі викладач ОБЖ, колишній військовий або ФСБшник, принижував, ставив провокаційні запитання, змушував писати доповіді про українських націоналістів і погрожував: «З такою доповіддю тебе можна до ФСБ здати».
Також були випадки з моїми знайомими: хлопця, якому було 19 років, забрали на підвал за те, що він глузував з російського прапора, і після затримання він зник – навіть мати не знає, де він. Його та інших били, катували шокерами, розтягували, ламали ребра – такого тиску зазнавали навіть 14-річні хлопці», – поділився підліток.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Спрямована мілітаризація»
Те, як Росія намагається ідеологічно впливати на українських дітей, документують українські та міжнародні організації.Зокрема, співробітники антидискримінаційного центру «Меморіал-Брюссель» постійно спілкуються з українцями та українками, які мають родичів на окупованій території.
Співрозмовники наголошують на тому, що проукраїнські налаштовані діти та їхні батьки зазнають утисків і цькування, переповідає експертка цього центру Віра Грузова.
«Я можу навести приклад, що багатодітна родина, яка проживає на території окупованого не дуже великого містечка, в них школа одразу перейшла на чужий бік. І ніби всі, хто в школі, вони тепер проти тебе. Там відповідно є історія зі співанням гімну щодня, є ця військова програма, де уроки відбуваються регулярно. Звісно не можна просто відсидітись, треба щось говорити, щось робити, якось діяти. Той гімн треба саме співати», – каже вона.
Крім того, на окупованих територіях України діють одразу кілька російських мілітаризованих рухів. Це, зокрема «Юнармія» та «Рух перших» ( російською «Движение первых»). Українські діти втягуються в систему, де загарбники налаштовують їх проти рідної країни, продовжує Грузова.
«Там вже відбувається прям мілітаризована така діяльність, коли дитині дають в руки зброю, вони там щось тренують. І звісно, все це тренування відбувається в сучасному контексті, коли дитина з України, діти, якими ми опікуємося і про яких думаємо, коли говоримо про порушення прав, опиняються в ситуації, де їх змушують робити дії, які повністю суперечать тому, що всередині дитина думає про свою країну, чи своє походження.
Тут ми говоримо і про психологічне насилля, і про незаконну мілітаризацію, і про обмеження прав дитини на вибір на світогляд, на релігію і на свою свободу дій», – зазначила правозахисниця.
«Нормалізація насильства»
Юристка благодійного фонду Save Ukraine Мирослава Харченко каже, що дітей в окупації змушують не тільки вчитися поводженню зі зброєю, але й імітувати роботу російських силових структур.
«Наразі зараз дійшло до того, нещодавно повернуті діти розповідають, що на окупованій території Херсонської області класи розділені департаментно. Тобто, наприклад, 9 клас – це клас, який грає, що вони кадети, 11 клас грає, що вони «Юнармія». Ще якийсь клас грає, що вони поліція. Це, знаєте, як шкільне самоврядування, коли міняються. І це за таким принципом відбувається», – зазначила вона.
З розповідей дітей, яким вдалося виїхати з окупації, юристка робить висновок про ще одну рису цих мілітарних обʼєднань: нормалізацію насильства.
«Дійшло вже до такого театру абсурду, що вони от говорять про певні лозунги, наприклад, в «Юнармії» – «Захотів і вдарив». Тобто там прославляється безкарність. Кадети в них мають найвищі привілеї. Тож, в них наступний лозунг – «Роби все, що хочеш, тобі нічого за це не буде». Все, що хочеш – це побиття інших учнів, і знущання. Це поширюється не лише на територію освітнього закладу, а на всю історію життя в окупації», – каже Харченко.
17 травня в Бердянську знайшли вбитою 7-річну дівчинку Ангеліну. Прокремлівські канали, а згодом і Бердянська міська військова адміністрація розповіли, що вбивцею слідчі вважають 14-річну школярку, яка надихалася злочинами так званого «бітцевського маніяка» Олександра Пічушкіна. У 2007 році суд у Москві визнав Пічушкіна винним у вбивстві 48 людей та призначив покарання – довічне позбавлення волі.
Мирослава Харченко вважає вбивство дитини в Бердянську наслідком російської політики з нормалізації насильства.
«Коли ця територія не була окупованою, я не пам'ятаю, щоб діти були фолловерами, послідовниками прямо серійних вбивць. Вони могли наслідувати приклад солдата, якогось блогера популярного серед тінейджерів, якогось лідера, але не наслідували серійних вбивць. Це означає, що цю інформацію – про маніяка, ця дитина десь знайшла у відкритому доступі і досить ретельно вивчила. Тому що з того, що пишуть, вона повторила абсолютно все (дії засудженого серійного вбивці).
Коли дитина бачить це у відкритому доступі, вона вважає автоматично, що це нормально. Інакше щось секретне б не показували, щось таке люди ховали, дорослі б ховали. А якщо ця інформація гуляє у відкритому доступі, значить, так можна робити», – припускає юристка.
«Видають депортацію за усиновлення»
Після початку повномасштабного вторгнення українська влада наголошує на тому, що Росія примусово вивозить українських дітей з новоокупованих територій.17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової за депортацію українських дітей до РФ.
Росія часто видавала депортацію за усиновлення, розповідає Віра Грузова.
«Ми говоримо як про самих маленьких дітей, яким змінюють ім'я, нічого не розповідають про їхнє походження, так і про більш дорослих дітей, яким, наприклад, коли всиновлюють, дають інші прізвища. Навіть технічно дуже важко тепер уявляти, як людина зможе знайти своє коріння, коли стане повнолітньою»
- За інформацією українського державного порталу «Діти війни», Росія депортувала або примусово перемістила 19,5 тисяч українських дітей. Організація Bring Kids Back UA нарахувала 1345 дітей, яких вдалося повернути з Росії або окупованих територій.
- Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець припускав, що Росія незаконно могла вивезла з України близько 150 тисяч дітей. А уповноважена ВР з прав дитини Дар’я Герасимчук називала цифру в «кілька сотень тисяч дітей, тобто десь 200-300 тисяч».
«Хлопців-підлітків – на детектор брехні»
Юристка благодійний фонд Save Ukraine, який також сприяє поверненню дітей, Мирослава Харченко каже: особливо активно зараз намагаються виїхати хлопці-підлітки.Вони розуміють, що їх можуть забрати в російську армію та відправити на війну. І саме підліткам окупанти перешкоджають найбільше, додала вона.
«Якщо вони (російські служби) не можуть на місці нічого довести, дитина нічого не проговорила (під час спілкування зі спецслужбами РФ), вони відправляють таких хлопців в Ростов-на-Дону для проходження детектора брехні. Якщо дійсно дитина мала намір виїхати в Україну, це там з'ясовується», – зазначила вона.
Також спостерігається дуже репресивне ставлення до українських дітей-сиріт. Вивозити таких дітей стає дедалі складніше, каже Харченко.
«Вони телефонують на тих кордонах в соціальні служби, перевіряють, з'ясовують. Якщо десь щось неретельно підготовлено, десь допущена помилка, когось не поставлено до відома, їх (дітей) так само в кращому випадку просто завертають і відправляють жити назад в окупацію. У гірших випадках – починають звинувачувати (тих, хто супроводжує під час виїзду) в «намірі торгівлі дітьми», «торгівлі органами». Це можуть бути і покарання, і строки, і все, що завгодно. Тому ось ми бачимо такі тенденції до репресій на виїзд сиріт і підлітків», – розповіла вона.
З початку повномасштабного вторгнення Росії загинули 630 українських дітей. Ще 1966 отримали поранення, підсумував Офіс генерального прокурора України. Своєю чергою, Національна поліція веде підрахунок дітей, зниклих безвісти. Такими вважаються 2238 юних українців та українок.
Григорій Пирлик, Дарина Довгопʼята