Зображення: МЗС України
Пограбування Херсонського обласного художнього музею ім. Шовкуненка восени 2022 року стало однією з найбільших втрат мистецької спадщини України за час повномасштабної війни. З майже 14 тисяч експонатів колекції російські окупанти вивезли понад 10,5 тисяч – унікальний іконопис, полотна Айвазовського, Врубеля, Серебрякової, а також найбільшу в Європі монографічну збірку творів Олексія Шовкуненка. Але поряд із очевидним питанням «хто грабував» херсонці й досі ставлять інше, значно складніше: чи можна було це зупинити?
Хроніка: «евакуація», яка виявилась грабунком
За офіційними даними, так звана «евакуація» музейних фондів тривала з 31 жовтня по 4 листопада 2022 року – за лічені дні до звільнення міста Збройними силами України. Керувала процесом призначена загарбниками псевдодиректорка Наталя Десятова (відома херсонцям як співачка місцевого кафе «Театральне», яку пізніше, у 2025 році, український суд заочно засудив за колабораціонізм). За свідченнями очевидців, їй активно допомагали колишні співробітники закладу, які погодилися на співпрацю з ворогом.
У квітні 2026 року Офіс Генерального прокурора оголосив підозру в організації цього масштабного розкрадання директору кримського Центрального музею Тавриди Андрію Мальгіну. Слідство встановило, що восени 2022 року він особисто прибув до Херсона, де відбирав, пакував і вивозив експонати спільно з окупаційним «міністром культури» регіону Артемом Лагойським та колаборанткою Десятовою. Наразі викрадені полотна періодично «спливають» на аматорських фотографіях саме з кримських залів Сімферополя.
Важливо, що юридичні підозри та розслідування у справі про воєнний злочин стосуються виключно окупаційної сторони та її посібників, які фізично вивозили майно. Водночас у суспільному дискурсі залишається відкритим інше питання – якість і своєчасність підготовки до евакуації з боку українських посадовців у переддень вторгнення.
Сім днів та один мікроавтобус: позиція Бориса Сіленкова
Ексголова Херсонської обласної державної адміністрації Борис Сіленков публічно наполягає, що колекцію мали реальну можливість врятувати. За його інформацією, профільне Міністерство культури видало наказ про негайне вивезення фондів у перший же день повномасштабного вторгнення – 24 лютого 2022 року. Оскільки російські війська повністю заблокували й окупували Херсон лише наприкінці лютого – 1 березня, у розпорядженні відповідальних осіб було близько семи днів.
Ситуація спрощувалася тим, що з осені 2021 року в будівлі музею тривав масштабний реставраційний ремонт. Через це значна частина колекції вже була знята з експозиційних залів, запакована й переміщена до сховищ на першому поверсі.
«Музей підпорядкований, як субʼєкт господарювання, Херсонській обласній раді… Чому влада Херсонської області не виконала наказ Міністра культури і через Білозерський район на Миколаїв не вивезла самі цінні картини? Один мікроавтобус все вирішував. Всього один мікроавтобус», — заявив Борис Сіленков на своїй сторінці у Facebook, підкресливши, що офіційних звернень щодо виділення транспорту від керівництва закладу до облради нібито не надходило.
Ця позиція є особистою оцінкою політика і наразі не підтверджена офіційними висновками державних ревізійних чи правоохоронних органів. Музей та його незмінна очільниця Аліна Доценко, яка керувала інституцією понад 30 років, наводять іншу версію подій. За їхніми словами, розпорядження обласної ради наприкінці 2021 року стосувалися виключно внутрішнього технічного переміщення картин між поверхами задля забезпечення ремонту, а не підготовки до повноцінної евакуації в глибокий тил. В умовах паніки перших днів, відсутності спеціалізованого транспорту, воєнізованої охорони та під постійними обстрілами Антонівського мосту вивезення тисяч крихких полотен, за твердженням менеджменту, загрожувало їхнім миттєвим знищенням.
Що вдалося зберегти та де воно зараз?
У травні 2026 року Херсонський художній музей відзначив свій 48-й день народження. Через постійні прильоти російських снарядів та руйнування історичної будівлі в Херсоні, святкування вже втретє перенесли до столиці. У Національному музеї «Київська картинна галерея» відкрилася виставка «Херсон. Шовкуненко. Врятоване», яка зібрала разом багатьох вимушених переселенців із Херсона та Олешок.
За даними Національного науково-дослідного реставраційного центру України,
там відвідувачі могли побачити єдині 8 робіт видатного аквареліста Олексія Шовкуненка, які дивом вціліли з найбільшої в Європі музейної колекції майстра (загалом вона налічувала 158 творів, 148 з яких викрали росіяни). Серед врятованого – відомі індустріальні сюжети із зображенням цеху легендарної «Азовсталі», які свого часу показували за кордоном, та портрети дружин художника.
Порятунок цих робіт – чиста випадковість. Вісім творів не потрапили до рук агресора, бо у 2021 році їх забарилися забрати з реставраційного центру в Києві. А дев’ятий, великоформатний запакований портрет другої дружини митця – Олександри Шовкуненко – окупанти просто не помітили в дальньому приміщенні під стіною, оскільки його закривав великий текстильний гобелен.
Культурна дипломатія: копії замість оригіналів
Тим часом на початку травня 2026 року в Міністерстві закордонних справ України відбулася надзвичайно масштабна подія – презентація виставкового проєкту «Повернення памʼяті Херсона. Викрадене мистецтво, збережене в музейних артпринтах». Оскільки оригінали залишаються в руках загарбників, пам’ять про них відтворили завдяки збереженим цифровим архівам та роботі артплатформи Vivid Fusion Art, яка виготовила 30 високоякісних музейних репродукцій.
Фото: Vivid Fusion, МЗС
Подія стала потужним майданчиком культурної дипломатії. Ознайомитися з хронікою херсонської трагедії завітали представники провідних міжнародних місій: Представництво ЮНЕСКО в Україні, ООН Жінки, Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН), Моніторингова місія ООН з прав людини, Секретаріат ГУАМ, а також дипломати Австрії, Бразилії, Ізраїлю, Китаю, Литви, Мексики, ПАР, Хорватії та інших країн.
Фото: Vivid Fusion, МЗС
Утім, цей захід викликав неоднозначну реакцію в херсонській спільноті. З одного боку, експерти визнають проєкт важливим кроком для актуалізації теми культурного геноциду на світовій арені та залучення міжнародних інструментів для розшуку цінностей. З іншого боку, у соцмережах лунають голоси критиків. Частина громади вважає, що за гучними презентаціями копій та закликами до світу влада та керівництво музею намагаються змістити фокус із неприємних внутрішніх запитань: де перебувають оригінальні паперові реєстри та чому за чотири роки з моменту пограбування суспільство так і не побачило покрокового, детального звіту про дії посадовців у перші дні великої війни.
Висновок
Безперечно, викрадення культурних цінностей з Херсона – це задокументований воєнний злочин Російської Федерації, спрямований на знищення української ідентичності. Слідство щодо безпосередніх виконавців, кримських музейників-співучасників та місцевих колаборантів активно просувається.
Однак паралельно відкритим залишається питання внутрішньої відповідальності та координації між Міністерством культури, Херсонською обласною радою та менеджментом музею в критичний період перед окупацією. Встановлення істини у тому, як саме було використано часове вікно наприкінці лютого 2022 року, необхідне не для голослівних звинувачень, а для винесення уроків, які допоможуть зберегти інші культурні фонди України в майбутньому. А ця відповідь можлива лише через прозоре офіційне розслідування.
Редакційний дисклеймер: Окремі оцінки та твердження, наведені в цьому матеріалі, базуються на публічних заявах учасників подій (зокрема, ексголови Херсонської ОДА Б. Сіленкова) і відображають їхню особисту громадянську позицію, а не встановлений судовим вироком факт службової недбалості керівництва музею. Редакція “Херсон Online” дотримується принципу балансу думок і готова опублікувати розлогі офіційні роз’яснення чи результати внутрішніх розслідувань профільних відомств у разі їх надання.
