Щойно
дізнався, що в українському парламенті нібито зареєстрований проект постанови
про визнання подій на Волині геноцидом поляків проти українців. Як член
української частини міжпарламентської асамблеї України та Республіки Польща,
член групи з міжпарламентських зв”язків із Польщею, та й взагалі як людина,
глибоко стривожений цим фактом. Бо це може стати невиправною, фатальною
помилкою, яка надовго погіршить наші добросусідські відносини з поляками.
Так, резолюція польського сейму щодо волинської трагедії не додає
оптимізму. Настрої польського суспільства зараз підігріті ситуацією з
біженцями, та й загальною ситуацією у світі. І ці настрої просто були вдало
використані радикально налаштованими політиками. Та маємо розуміти, що для
поляків волинські події часів Другої світової — це незагоєна і досить болюча
рана. Тому ця сторінка нашої спільної історії вимагає обережного підбору слів і
формулювань. Причому, з обох боків. Бо кров і насилля були як з української,
так і з польської сторони. А людське життя є великою цінністю незалежно від
національної приналежності. Тому Волинь 43 – це наша спільна трагедія….
А прийняття однієї радикальної заяви на іншу радикальну заяву стане
відкриттям скриньки Пандори. І буде не найкращим способом вшанування пам”яті
загиблих.
В нашій спільній історії і без того було багато помилок. І щоразу,
коли між поляками і українцями погіршувалися відносини, цим встигав
скористатися хтось третій. На мою думку, цей “третій” і зараз старанно вбиває
клин між нашими народами.
Але в українців з поляками значно більше спільного, ніж такого, що
роз”єднує. Ми є два добрих сусіди. До того ж, зараз у нас є серйозна спільна
проблема — імперські замашки Росії. Протистояти ним ми можемо лише разом.
Тож давайте залишимо історію історикам. Нехай вони зустрічаються,
обмінюються документами, сперечаються до хрипоти на своїх наукових
конференціях. Нехай з”ясують все, і цим допоможуть нам позбутися тих
стереотипів щодо подій на Волині, які існують в обох суспільствах. Щоб не
допустити в подальшому подібних політичних танців на старих кістках…
А ми, політики і прості громадяни обох країн, давайте дивитися в
майбутнє. Будьмо мудрими. Простимо один одного і будемо далі спільно
вибудовувати наші взаємовідносини.
