На лівому березі Херсонщини дітям нав'язують російську

Зображення: Вгору

Четвертий рік повномасштабної війни Південь України живе у двох відмінних реальностях. Після захоплення частини Херсонської та Запорізької областей регіон розділився не лише лінією фронту, а й світоглядно. На підконтрольних РФ територіях формується власна версія “правильного життя”, історії та пам’яті, тоді як українська частина Півдня позбавляється радянської та російської імперської спадщини, бореться за ідентичність та відбудовує громади.

Окупанти повертають минуле: Ленін, Потьомкін і мілітаризм

Одразу після окупації частини Херсонської й Запорізької областей у 2022 році РФ почала встановлювати не лише військовий контроль, а й перебудову публічного простору. Від пам’ятників, назв вулиць до шкільних програм та історичної пам’яті – усе адаптували під російське бачення минулого й сучасності. Однією з перших змін стало повернення імперських і радянських символів.

Окупанти просувають тезу про те, що «Південь – це завжди була російська земля», популяризують постаті Потьомкіна, Катерини II, Суворова та інших діячів Російської імперії. Паралельно повертають пам’ятники Леніну, радянські та російські назви, демонтовують українські написи на дорожніх знаках, намагаючись змінити символічний простір на окупованих територіях Херсонщини та Запорізької області. Історик Євгеній Шатілов, в інтерв’ю виданню “Вгору”, зазначив, що “зараз росіяни пишаються і намагаються відтворити культ російських “покорителів Півдня” – Потьомкіна, Суворова, Катерини та інших. Фактично населенню намагаються продати радянську стабільність в обгортці російського офіцера кінця 18 століття”.

На підконтрольній Україні території, навпаки, тривав процес декомунізації та відмови від російської імперської спадщини. На Херсонщині перейменовували вулиці й населені пункти, а в Одесі демонтували пам’ятник Катерині II. Символічно, що частину пам’ятників у Херсоні – зокрема Суворову, Ушакову та Потьомкіну – самі окупанти вивезли, втікаючи з міста восени 2022 року.

600 тисяч школярів навчаються за російськими стандартами

Боротьба точиться не лише за пам’ятники чи назви вулиць. Однією з головних цілей окупаційної політики стали діти. Через російські навчальні програми, мілітаристські заходи та так звані «уроки мужності» їм нав’язують російську ідентичність і виправдання війни проти України. Ця політика є частиною системної русифікації окупованих територій України.

За російськими стандартами сьогодні змушені навчатися близько 600 тисяч школярів на тимчасово окупованих територіях. На лівобережному Півдні уникнути навчання в окупаційній школі майже неможливо, адже батькам погрожують позбавленням батьківських прав, а також були випадки вивезення дітей до РФ. Херсонський політолог Дементій Білий для “Вгору” повідомив: “Одна з цілей роботи окупантів – молодь. Її досить легко перепрограмувати за короткий час. За три-п’ять років їх можна перетворити на російських імперців, якщо системно з ними працювати”.

На правобережжі Херсонщини ситуація принципово інша. Попри постійні обстріли та атаки РФ, освітній процес адаптують до безпекових умов, а також створюють простори й ініціативи, покликані підтримувати розвиток дітей і молоді та зберігати українську культурну ідентичність. Дементій Білий додає: “У нас дійсно існують дві різні реальності. В одній вільно розвиваються українська мова, українська культура й українська ідентичність. В іншій на окупованій території впроваджуються загальноросійські стандарти, які примушують публічно проявляти лояльність до Росії”.

Історик Євгеній Шатілов також підкреслює відмінність у баченні майбутнього: “Окупаційна влада не пропонує жодних перспектив населенню, пропонують пам’ятати Суворова, пам’ятати “велику вітчизняну війну” та героїв “сво”, але перспективи дуже абстрактні”.

«Імперія 2.0» та «єдиний народ»: цілеспрямована політика РФ

За поверненням радянських символів, зміною шкільних програм і русифікацією стоїть не хаотичний набір рішень, а цілеспрямована політика РФ щодо захоплених територій України. Історик та автор YouTube-каналу “Історія без міфів” Владлен Мараєв зауважив для “Вгору”: “Нинішній Путін не визнає ніякої України. Він просто відгризає від України території, щоб приєднати до Росії. Досі навіть не намагалися створити якусь альтернативну Україну, залежну від них. Тобто ніякої умовної УРСР-2 чи Малоросії просто не існує”. За його словами, це класичний російськоімперський підхід, що передбачає не лише захоплення українських земель, а й соціальну інженерію.

На лівобережжі Херсонщини цей процес простежується навіть у заявах місцевих колаборантів. Херсонський політолог Дементій Білий згадує інтерв’ю голови окупаційної адміністрації Володимира Сальдо, де він визнавав, що частина жителів окупованої області не сприймає російські окупаційні заходи. “Він (Сальдо, – ред.) їх називає “ждуни”. Він взагалі ділить людей на категорії: ті, хто є повністю нелояльні, ті, хто просто чекають на повернення України, ті, хто вже визнали”, – розповів Дементій Білий. За його словами, РФ також намагається змінювати соціальний та етнічний склад лівобережжя Херсонщини, зокрема через залучення вчителів, лікарів, майстрів та інших фахівців із регіонів Росії.

Зовні ця політика часто нагадує повернення до СРСР: культ перемоги, «можем повторить», радянські ритуали, червоні прапори. Але по суті, пояснює Дементій Білий, це не відновлення Радянського Союзу, а новий російськоімперський проєкт. Історик Євгеній Шатілов додав, що для багатьох росіян Радянський Союз залишається символом “втраченого золотого часу”, який, на їхню думку, потрібно відновити. “Вони з цими гаслами й прийшли в Україну. Російська пропаганда не має такої чесноти, як логіка. Вона працює за допомогою безперервності, коли на тебе ллється одноманітний інформаційний потік, і тобі немає часу розбиратися”, – розповів Євгеній Шатілов.

Одним із головних інструментів цього проєкту є концепція “єдиного народу”. Росія заперечує окрему українську ідентичність, мову, історію та право України на самостійність. “Вони виправдовують тим, що українці – це насправді росіяни. Тобто навіть не братні, а один народ. Мовляв, це громадянська війна одних росіян проти інших. І саме тому ми (росіяни, – ред.) не можемо перемогти так довго”, – додав Владлен Мараєв. Причини такого мислення Владлен Мараєв пов’язує з віком нинішніх російських очільників, які сформувалися в радянській системі цінностей. “На Росії правлять люди, які народилися в 50-х, 60-х роках. Це кістяк їхньої влади. Вони повністю сформувалися як особистості до 1991 року. І вони живуть у тій парадигмі, яку тоді отримали в СРСР, у тій системі цінностей, яку їм тоді нав’язали. І вони продовжуватимуть”, – зазначив історик.