Ілюстрація: ШІ
1 липня. Одещина – ракета влучає у склади заводу туалетного паперу “Сніжна панда”. Того ж дня, за кілька годин, Сили оборони України б’ють по підприємству, що постачає деталі для “Іскандерів” і “Калібрів”. Один день, дві атаки, дві абсолютно різні категорії цілей. Ми зібрали підтверджену статистику ударів обох сторін за останній тиждень і за перше півріччя – і різниця у виборі цілей видно без коментарів.
Що атакує Росія: один день як приклад
1 липня Росія завдала одразу кількох ударів по цивільних об’єктах в різних областях України.
- Одещина: балістична ракета зруйнувала два складські приміщення виробника туалетного паперу “Сніжна панда”. Загинули двоє співробітників підприємства, ще 15 дістали поранення.
- Полтавщина: ракета “Іскандер” влучила у приватне підприємство поблизу обласного центру. Четверо поранених, вибухова хвиля вибила вікна у двох навчальних закладах поруч.
- Херсон: дрон атакував маршрутне таксі у Центральному районі о сьомій ранку, коли в громадському транспорті найбільше пасажирів. Двоє загиблих, семеро поранених.
- Дніпропетровщина: дрони вдарили по п’яти автозаправних станціях, є загибла.
- Миколаївщина: удар по будівельному супермаркету в Снігурівці.
А в ніч проти 2 липня – масована комбінована атака на Київ: балістика, крилаті ракети, “Циркони” і сотні ударних дронів. За уточненими даними станом на ранок, щонайменше 13 загиблих і понад 80 поранених, руйнування зафіксовані у семи районах столиці. Влучання – у житлові багатоповерхівки, підстанцію швидкої допомоги (поранено п’ятьох медиків), медичний заклад, готель. Дані про постраждалих продовжують зростати.
Чому саме такі цілі
Представник Повітряних сил Юрій Ігнат пояснював логіку таких ударів: мета росіян – не лише ураження конкретних об’єктів, а психологічний тиск на суспільство. Росія позиціонує масовані атаки як “акт помсти”, тримаючи країну в напрузі.
З українського боку логіка інша. Командування Сил безпілотних систем описує свою стратегію як системне позбавлення ворога ресурсу – пального, компонентів для ракет, засобів ППО. Звідси і вибір об’єктів: заводи й термінали, а не житлові квартали.
Херсонщина: регіон, який атакують щодня
Херсонська область – лідер серед областей України за щільністю обстрілів. За словами очільника ОВА Олександра Прокудіна, тільки дронових атак по регіону нараховується близько 5,5 тисячі на тиждень.
Хроніка лише кількох днів 2026 року за офіційними зведеннями ОВА:
- 4 квітня – 1 загибла, 25 поранених, під ударом 40 населених пунктів
- 12 квітня – 3 загиблих, 12 поранених
- 16 травня – 1 загиблий, 23 поранені
- 24 травня – 1 загибла, 11 поранених, пошкоджено 4 багатоповерхівки
- 1 липня – маршрутка в центрі Херсона: 2 загиблих, 7 поранених
- 2 липня – за добу 3 загиблих, 45 поранених (з них троє дітей) у 48 населених пунктах області
Прокудін неодноразово наголошував, під що саме потрапляють цивільні об’єкти на Херсонщині: автобуси, волонтерські машини, храми, вантажівки з продуктами. Про атаку на маршрутку 1 липня він написав: “Оператор ворожого безпілотника точно бачив, що перед ним цивільний транспорт із людьми, які їхали у своїх справах”.
Що атакує Україна: заводи, а не квартали
З іншого боку лінії фронту – зовсім інша картина цілей. За даними Міноборони, у березні 2026-го Сили оборони уразили 15 стратегічних об’єктів у Росії: нафтопереробні заводи в Уфі, Ярославлі, Краснодарському краї, порти Кавказ та Усть-Луга.
Далі протягом весни і літа:
- квітень – Туапсинський, Ярославський, Рязанський НПЗ, порти “Приморськ” і “Усть-Луга”
- травень-червень – НПЗ у Кірішах, Московський НПЗ (двічі), два НПЗ в Уфі – рекорд дальності, понад 1500 км від кордону
- 28 червня – НПЗ “Слов’янський” у Краснодарському краї: підтверджено знищення чотирьох резервуарів на 35 тисяч м³ і пошкодження ще дев’яти на 30 тисяч м³
- 1 липня – підприємство, що виготовляє деталі для ракет “Іскандер” і “Калібр” (структура “Роскосмосу”), та ангари з винищувачами Су-30 на аеродромі “Саки” в окупованому Криму
Сукупний результат цієї кампанії: станом на кінець червня понад половину потужностей первинної нафтопереробки Росії не працюють, здебільшого через українські удари. З десяти найбільших НПЗ країни вражено вісім. 28 червня Путін вперше публічно визнав проблеми з автомобільним паливом у країні.
Раніше цього року Сили оборони також вдарили по залізничному мосту через Північно-Кримський канал – об’єкті, що забезпечував логістику окупаційних військ.
Дві статистики поруч
За перше півріччя 2026 року, за даними Моніторингової місії ООН з прав людини, кількість жертв серед цивільних в Україні зросла на 20% порівняно з торішнім періодом. Найбільше руйнувань цивільної інфраструктури зафіксовано у Києві, Дніпрі та Харкові.
З іншого боку – жодне з опрацьованих нами джерел про українські удари по нафтопереробній і військовій інфраструктурі РФ за цей же період не повідомляє про верифіковані цивільні жертви серед населення Росії внаслідок цих ударів.
Що це означає для Херсонщини
Область живе під найвищою в Україні щільністю обстрілів вже котрий місяць – і жоден з блоків статистики вище не натякає, що це зміниться. Атаки на маршрутки, адмінбудівлі та житлові квартали в Херсоні – це той самий патерн цілей, що і склад туалетного паперу в Одесі чи АЗС на Дніпропетровщині: не військова інфраструктура, а повсякденне життя цивільних.
Для регіону це означає одне: аналітики Інституту вивчення війни (ISW) неодноразово фіксували закономірність – Кремль посилює удари по цивільних об’єктах саме тоді, коли зазнає невдач на фронті або втрачає ініціативу через українські удари вглиб Росії. Масовані атаки слугують не відповіддю на конкретні події, а способом відвернути увагу від слабкості на полі бою і продемонструвати “силу” власному населенню.
Що каже про це сама Росія
У Кремлі цю різницю в цілях пояснюють по-своєму. Речник Путіна Дмитро Пєсков заявляв, що російські військові вражають ті цілі, які вони вважають “асоційованими з військовим комплексом”.
Склад заводу туалетного паперу на Одещині. Маршрутне таксі о сьомій ранку в Херсоні. АЗС на Дніпропетровщині. Житлові багатоповерхівки і підстанція швидкої допомоги в Києві. Якщо у Кремля це і рахується як “об’єкти військового комплексу” – то справжні об’єкти військового комплексу в цій війні знайшлися по інший бік лінії фронту: в ангарах із Су-30 на аеродромі “Саки” і на заводі, що постачає деталі для “Іскандерів”.
1 липня Росія витратила ракету на склад з туалетним папером. Україна – на завод, що виробляє частини для тих самих ракет. Обидві сторони цього дня заявили про досягнення своїх цілей. Але є нюанс.
