Маю сім років мисливського досвіду. Після навчання нас ще не відправляли на гарячі точки. Ми стояли напохваті, там де були прориви — наш підрозділ відправляли на підсилення. Але у прямих атаках тоді не брали участі. Це сталося пізніше, коли нас перекинули ближче до Донецька, от тоді добре відчули, що значить воювати 24/7.
Будні солдатів Автор: Усі фото надані солдатом, крім ілюстративних
Будні солдатаЩоб спілкуватися з людиною після контузії варто враховувати такі нюанси. Коли ви розмовляєте і співбесідник “впав в ступор”, то не треба його підганяти. Краще трошки зачекати або перевести розмову на іншу тему. Коли людина з контузією трошки відволікається, то в неї потім все спливає само по собі.
Також у таких людей загострене почуття справедливості. Будь-яке слово в черзі може сприйнятися як провокація. От я так потрапив у відпустці до магазину. І один чоловік напідпитку щось мені сказав, і додав, що він на фронті воював. Та я почав йому задавати питання, які солдати, що сиділи в окопах знають і можуть відповісти. А це “тіло” нічого не змогло сказати.
Чим ближче до землі, тим довше живий. Найкраща навичка виживання — вміти користуватися лопатою. Чим глибше солдат окопується, тим більше шансів залишитися живим. Якщо у мирному житті хлопці навіть у похід не ходили, а жили тільки в пансіонатах, то таким важко. Мене, як мисливця, дуже виручало тихе пересування по лісу. Вміння зорієнтуватися на місцевості, визначити, де північ, де південь. І точно знаєш, з якого боку наші хлопці, а з якого орки.
Грілка самонагріваюча
Сухий пайок
На другий день, коли мене поранили і вивезли до медчастини, нашу позицію взяли в оточення. Мій побратим, з яким ми після навчання потрапили в нашу частину, зараз в полоні. Ось так буває.
На постійній основі хлопці на фронті потребують маскувальних сіток. Зараз в Одесі одна з новокаховчанок організувала виготовлення цих сіток. А на західній Україні солдатам готують сухі пайки. Закуповували ліки — протизапальні, знеболюючі, еластичні бинти, а також турнікети. Замовляли також виготовлення нош у Харкові, щоб забирати поранених хлопців з поля бою. Відправили “на нуль” хлопцям, вони прийшли, забрали і дякували.
Немає заміни солдатам, хтось вже воює ще з АТО з 2018 року. Хлопці не були у відпустках. Пару молодшим сержантам пощастило, одного забрали до Польщі, іншого — до Англії. Три місяці вони побули у мирній обстановці. А так війна іде, і швидко не закінчиться. Одну посадку захопили, просунулися вперед на 100 м. А на іншій — відійшли на 100 м, бо так треба, щоб не загинули хлопці.
Фото ілюстративнеМи не гумові і не залізні. У пунктах постійної дислокації, яка знаходиться далі від лінії фронту солдати відновлюються. Можуть привезти на двоє діб, щоб відпочили і знову на двоє суток йдуть в окопи. Поки солдат не поранений і може тримати в руках зброю, його ніхто нікуди не відпустить. Бо частина солдатів вже не може виходити в бій, а ще є багато ухилянтів. На жаль, ми маємо властивість “трохи закінчуватися”. Хлопців категорично не вистачає.
NovakahovkaCity