
Журналісти редакції розслідувань Суспільного з'ясували, які саме заклади досі залишаються під окупацією, що з підопічними та пацієнтами, які там були, та чому їх не вдалося вивезти на початку повномасштабного вторгнення.
Херсонщина: окупанти вивозили підопічних до Криму
Цифри, озвучені вище, розслідувачам Суспільного надала правозахисниця ГО "Українські правозахисні ініціативи" Олена Темченко.У Нацсоцсервісній службі України на наш запит вказали, що в окупації "територіально залишилося 15 психоневрологічних інтернатів" і що станом на 1 січня 2022 року у них проживали та отримували соціальні послуги майже три тисячі людей.
Ми надіслали запити до обласних військових адміністрацій у дев’яти областях, щоб з’ясувати детальніше.
Херсонська ОВА у відповіді повідомила, що до початку повномасштабного вторгнення на території Херсонської області функціонували одна психіатрична лікарня та п'ять психоневрологічних будинків-інтернатів.
У Херсонському обласному закладі з надання психіатричної допомоги було 566 пацієнтів, у Херсонському психоневрологічному будинку-інтернаті — 395 підопічних, в Ушкальському чоловічому — 66, у Дніпрянському — 120, у Каїрському — 330, в Олешківському психоневрологічному пансіонаті — 33.
На початку вторгнення Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги припинив надавати планову стаціонарну психіатричну допомогу — надавали лише невідкладну стаціонарну та амбулаторну психіатричну і наркологічну.
У квітні 2023 року журналісти Суспільного повідомляли, що під час окупації заклад зіткнувся з нестачею медикаментів та загрозою примусового вивезення пацієнтів, кількість яких у стаціонарі закладу упродовж окупації змінювалась. У Херсонській ОВА це пояснили "виписками пацієнтів та новими зверненнями до закладу".
Станом на 11 листопада 2022-го, коли деокупували Херсон, у закладі перебували 407 пацієнтів. Упродовж листопада 257 з них евакуювали до інших регіонів України. У жовтні 2023-го відбулася ще одна евакуація пацієнтів до інших регіонів. Наразі лікарня продовжує працювати, за даними Херсонської ОВА, у штатному режимі.
Після деокупації правобережної частини Херсонської області до інших регіонів евакуювали і 300 підопічних Херсонського психоневрологічного будинку-інтернату. Дев'ятьох забрали додому родичі, повідомили журналістам Суспільного у відповіді на запит.
Щоправда, Херсонська ОВА не вказала, що 54 підопічних жінок з цього інтернату окупанти у жовтні 2022 року вивезли начебто до Криму.
Про це у грудні 2022 року повідомляло видання Babel. Яка їхня доля, поки невідомо. На сайті Офісу генпрокурора України ми знайшли підозру екскерівнику інтернату Борису Шутікову за співпрацю з окупантами та депортацію до Криму підопічних.
У Херсонській ОВА повідомили, що станом на початок березня під окупацією залишаються чотири інтернатні заклади. Йдеться про Дніпрянський, Олешківський, Ушкальський та Каїрський психоневрологічні інтернати. Окупаційна влада у закладах змінила керівництво, працівників та "евакуйовувала" підопічних під виглядом реабілітації до Криму та Росії.
Журналісти редакції розслідувань Суспільного проаналізували, куди саме вивозили людей.
У листопаді 2022 року понад сотню підопічних Дніпрянського психоневрологічного інтернату, що біля Нової Каховки, російські військові примусово вивезли до тимчасово окупованого Криму. Деяких — до російського міста Пенза та розмістили у центрі соціальної адаптації особистості "Квартал Луї", який 18 листопада 2023 року потрапив під українські санкції. Сприяла депортації уповноважена при президентові РФ з прав дитини Марія Львова-Бєлова, на арешт якої у 2023-му видав ордер Міжнародний кримінальний суд — за незаконне переміщення українських дітей.
У листопаді 2023 року ще чотирьох підопічних інтернату відправили "на реабілітацію" в Пензу.

У російських реєстрах є інформація, що окупанти перейменували український заклад з Дніпрянського на Дніпровський. Директор Володимир Семенов погодився на співпрацю з росіянами та керував інтернатом до жовтня 2023 року. У липні того року російському виданню "Таврія.Херсон" він розповідав, що у підопічних є все необхідне і що велику допомогу надають волонтери.
У пропагандистському сюжеті також йшлося, що в інтернаті "на повному забезпеченні" перебувало 70 людей, серед яких 31 людина — з Олешківського психоневрологічного пансіонату, який окупанти остаточно закрили у лютому 2024-го.
З жовтня 2023 року у закладі чотири рази змінювались директори. У березні 2025 року на посаду призначили бізнесмена з Ростовської області Чічєріна Міхаіла Владіміровіча. Скільки зараз у закладі підопічних та що з тими, кого вивезли, — невідомо.
У листопаді 2022 року росіяни примусово “евакуювали” понад 300 підопічних Каїрського психоневрологічного будинку-інтернату, що у селі Каїрах Горностаївського району. Російське МНС звітувало, що людей автобусами відправили до Криму, а звідти потягом до Краснодарського краю та Волгоградської області. У жовтні 2024 року Каїрський психоневрологічний інтернат в окупації припинив функціонувати.

Чи вивозили підопічних Ушкальського психоневрологічного інтернату для чоловіків, що у Верхньорогачицькому районі, невідомо. В одному з телеграм-каналів окупаційної влади ми знайшли інформацію, що у квітні 2024 року туди "волонтери" привозили гуманітарну допомогу із Санкт-Петербурга. З січня 2025 року окупаційним керівником інтернату є Шебанов Олександр Борисович, житель села Ушкалків.
У березні 2024 року російське пропагандистське видання "ТАСС" опублікувало новину, що Дніпровський та Ушкальський психоневрологічні інтернати мають проблеми з фінансуванням. Зокрема йшлося, що підопічних інтернатів годують лише тією їжею, яку постачають волонтери, а ремонт техніки та приміщень персонал інтернатів робить своїм коштом.
Херсонська ОВА у відповіді на запит Суспільного не згадала Олешківський дитячий будинок-інтернат, де утримувалися, навчалися та лікувалися діти зі складними формами інвалідності та різними відхиленнями у психічному та розумовому розвитку. У листопаді 2022 року, як писало видання "Zmina", деяких дітей із цього будинку-інтернату окупанти незаконно вивезли у психіатричну лікарню у селі Строгонівці Сімферопольського району у Криму. У дописі омбудсмана Лубінця, опублікованому 5 листопада 2022 року, йдеться про 12 дітей віком від 9 до 17 років.
У липні 2023 року стало відомо, що Олешківський дитячий будинок-інтернат окупанти перебазували у Скадовськ Херсонської області, очолив його колишній директор місцевої автошколи "Світлофор" і колаборант Віталій Сук. Наприкінці 2024 року Сук потрапив під санкції Великої Британії, які та запровадила проти причетних до примусової депортації українських дітей. Коментуючи звинувачення проти себе, Віталій Сук заявив російському виданню, що від початку 2022 року заклад передав Україні девʼять вихованців. Станом на весну 2025 року установа продовжувала функціонувати. Зокрема, у березні 2025 року у російській соцмережі опублікували відео з дітьми інтернату, які просили профінансувати заклад та збудувати новий майданчик.

Запоріжжя: евакуацію підопічних продовжують
У Запорізькій області до початку повномасштабного вторгнення функціонували три психіатричні лікарні: Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб, а також Бердянський і Мелітопольський заклади з надання психіатричної допомоги.Також в області діяли сім психоневрологічних інтернатів: Веселівський (293 підопічних), Любицький (134 підопічних), Любомирівський (215 підопічних), Таврійський (410 підопічних), Преславський (337 підопічних), Орловський (202 підопічних) та Михайлівський (259 підопічних).
Підопічних Таврійського та Любицького психоневрологічних інтернатів, що в Оріхівському та Новомиколаївському районах, евакуювали на більш безпечні території Запорізької області та інших регіонів України. Релокацію самих закладів не здійснювали, а з працівниками призупинили трудові відносини, повідомила Суспільному у відповіді на запит Запорізька ОВА.
Станом на 19 березня 2025 року ще у трьох психоневрологічних інтернатах, що розташовані недалеко від лінії бойового зіткнення, перебували 716 людей. У Запорізькій ОВА обговорювали їхню евакуацію до безпечних регіонів. До прикладу, Любомирівський психоневрологічний інтернат з Вільнянського району — до Бориславської громади Львівської області.
Евакуювати підопічних Преславського, Орловського та Михайлівського психоневрологічних інтернатів, а також пацієнтів психлікарні у Бердянську, які потрапили під окупацію, у 2022 році не вдалося. У Запорізькій ОВА це пояснили "раптовістю та інтенсивністю бойових дій та відсутністю офіційного "зеленого коридору".
Преславський психоневрологічний інтернат у селі Преславі Приморського району досі функціонує. У листопаді 2024 року окупаційна влада Запорізької області повідомляла, що в інтернаті проживало 292 людини. Підопічних активно використовують у пропаганді російських цінностей. Директором інтернату до повномасштабного вторгнення був Євгеній Рупчев. Після окупації він пішов на співпрацю з росіянами. Наразі Рупчеву повідомили про підозру у колабораційній діяльності.

Також функціонує й Орловський психоневрологічний інтернат у селі Орловому Мелітопольського району. Пропагандистський канал "За ТВ" у 2024 році розповідав, що у закладі перебували майже 200 людей. Підопічних інтернату у сюжеті використали для російської пропаганди: змусили розповісти, що "РФ допомогла їм більше, ніж Україна". Директорка інтернату Тамара Вєрєщагіна пішла на співпрацю з окупантами. У сюжеті вона дякувала, що "Росія прийшла, бо вони її чекали", і дякувала очільнику Кремля Путіну, що він "не залишився байдужим".
Михайлівський психоневрологічний інтернат у селі Показному Михайлівського району також працює. В одному з російських відео 2023 року йшлося, що у закладі перебували 218 підопічних. До повномасштабного вторгнення директором інтернату був Віталій Пономаренко. За наказом гауляйтера Запорізької області Балицького Пономаренка видворили за межі тимчасово окупованої території Запорізької області.
Про примусові депортації окупантами українців розслідувачі Суспільного розповідали у розслідуванні "Позивний «Бетмен»".
Директором інтернату станом на травень 2025 року був Владіслав Алєговіч Столярєнко з Краснодарського краю РФ. У липні 2023 року він розповідав пропагандистському медіа, що через обстріли підопічних спершу розселяли по інших інтернатах області, а згодом повернули.

Скільки пацієнтів на момент повномасштабного вторгнення перебували у Бердянській та Мелітопольській психлікарнях, які опинилися в окупації, Запорізька ОВА у відповіді на запит не вказала.
Журналістам-розслідувачам Суспільного вдалося поспілкуватися з колишнім директором Бердянського закладу з надання психіатричної допомоги Дмитром Герценом, який був у Бердянську у перший місяць повномасштабного вторгнення. Він розповів, що на той момент у закладі перебували 90 пацієнтів. Усіх стабільних, за словами Дмитра Герцена, виписали.
"За місяць моєї роботи в окупації евакуюватися закладу не пропонували. Тоді дуже важко було організувати гуманітарні коридори, щоб вивезти пацієнтів. Оскільки наш заклад був раніше збудований як військовий шпиталь, у лікарні було бомбосховище з підземним входом. Ми ще там зробили туалети. У нас був свій харчоблок, запаси їжі. У перші дні війни волонтери привезли нам ще й сухпайки. Ліки теж були закуплені. Але були перебої з електрикою, не було газу, опалення, тому ми мали ще той челендж, щоб зігріти хворих", — розповів Дмитро Герцен.
Зрозумівши, що його схилятимуть до співпраці з окупантами, Дмитро Герцен вирішив виїхати:
"Одного разу, поки я був в лікарні, до нас прийшли двоє чоловіків у цивільному. Мені здалося, що це була якась спецслужба чи ФСБ, бо в них, знаєте, мова була правильна, щоб схилити до співпраці, — спокійна, виважена. Запитали, чи потрібні нам їжа, медикаменти. Я відмовився від їхньої допомоги. Потім ще приходили. Я зрозумів, що будуть схиляти до співпраці по-іншому. Тому передав повноваження одній зі своїх заступниць і покинув місто", — розповів Дмитро Герцен.
Нині лікарнею у Бердянську керує Альона Діхтяр, яка була раніше заступницею директора закладу. У січні 2024 року Управління СБУ у Закарпатській області оголосило Діхтяр підозру у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану. Діхтяр неодноразово давала інтерв’ю пропагандистам, не допускала до роботи медиків, які не отримали російські паспорти. Підозрювана також вступила до ради головних лікарів при окупаційному департаменті охорони здоров’я.
Запорізький обласний центр з надання психіатричної та наркологічної допомоги на окупованих територіях має дві філії: у Молочанську та Мелітополі. Від початку повномасштабного вторгнення із закладами відсутній звʼязок, повідомили Суспільному у Департаменті охорони здоров'я Запорізької ОВА.
Станом на 24 лютого 2022 року у філії у Молочанську, згідно з інформацією Запорізької ОВА, перебували 30 пацієнтів. Окупанти створили на базі українського закладу філію “Обласного центру з надання психіатричної та наркологічної допомоги м. Бердянська”. У листопаді 2024 року окупаційна адміністрація опублікувала фото філії та вказала, що з 2022 року у закладі працює 67 працівників, а кількість пацієнтів може сягати 50.
Луганщина: директори окупованих інтернатів пішли на співпрацю з росіянами
До початку повномасштабного вторгнення на території Луганської області функціонували три психіатричні лікарні: Лисичанська та Сватівська обласні лікарні з надання психіатричної допомоги, а також Центр психічного здоров’я у Сіверськодонецьку. Загалом на кінець 2021 року, за даними Департаменту охорони здоров'я Луганської ОВА, у них лікувалося 555 людей.Після початку повномасштабного вторгнення усіх пацієнтів Центру психічного здоров'я виписали додому. У кінці березня 2022 року 46 пацієнтів психлікарні у Лисичанську евакуювали.
327 пацієнтів Сватівської обласної лікарні з надання психіатричної допомоги евакуювати не вдалося. У Департаменті охорони здоров'я це пояснили "швидкою окупацією Сватівського району". Видання "Zmina.info" у жовтні 2022 року повідомляло, що російські окупанти виселили пацієнтів цієї лікарні та використовували її підземні приміщення у військових цілях.
Психоневрологічних інтернатів на Луганщині було шість: Попаснянський (на момент повномасштабного вторгнення у закладі перебували 124 підопічних), Нижнянський (135 підопічних), Новоастраханський (73 підопічних), Теплівський (109 підопічних), Дмитрівський (276 підопічних) та Старобільський (167 підопічних).
Пацієнтів Попаснянського та Нижнянського психоневрологічних інтернатів вдалося евакуювати до Чернівецької та Черкаської областей.
Під окупацією залишились Теплівський, Дмитрівський, Новоастраханський та Старобільський інтернати – з 952 підопічними.
Теплівський психоневрологічний інтернат продовжує функціонувати на тимчасово окупованій території Луганської області у селі Теплому Станично-Луганського району. На сторінці закладу у російській соцмережі є публікації, як підопічні голосували на виборах президента РФ та як їх залучають до "суботників". До січня 2025 року закладом керувала Руденко Світлана Анатоліївна. Вона ж була керівницею і до повномасштабного вторгнення. Руденко погодилась на співпрацю з росіянами та активно просувала у закладі російську пропаганду. Зараз директоркою інтернату працює росіянка Маріна Боровская з Волгоградської області.

На початку 2023 року окупаційна влада призначила в.о. директора Дмитрівського психоневрологічного інтернату селі Дмитрівці Новоайдарського району Алєксандра Алєксандровіча Бондарєва з Волгоградської області, а у березні 2025-го — Людмілу Ніколаєвну Васілік. Теж з Волгоградської області. На сторінках закладу у соцмережах можна помітити, як підопічних використовують для просування російської пропаганди. Зокрема, у заклад запрошують російських військових.
Продовжує працювати в окупації і Новоастраханський психоневрологічний інтернат, що у селі Нова Астрахань Кремінського району. Директором закладу окупанти залишили Філенка Олександра Миколайовича, який керував інтернатом і до повномасштабного вторгнення. Інформації про кількість підопічних, які залишаються в інтернаті, у відкритих джерелах немає.
Донеччина: усіх підопічних вдалося евакуювати
До повномасштабного вторгнення на території Донецької області функціонували три психіатричні лікарні, розраховані на 935 стаціонарних ліжок, та чотири психоневрологічні інтернати. Про це йдеться у відповідях на запит Суспільного від департаментів охорони здоров'я та соцзахисту Донецької ОВА.Психлікарні були у Маріуполі, Краматорську та Слов’янську. На початку повномасштабного вторгнення будівля психіатричної лікарні у Маріуполі була пошкоджена, а документи та майно закладу залишились на окупованій території. Проте, за твердженням Донецької ОВА, усі три психлікарні продовжують працювати. Маріупольську релокували до Києва.
Щодо інтернатів, то на Донеччині працювали Бахмутський психоневрологічний інтернат (станом на 24.02.2022 року у закладі перебували 299 підопічних), Комишівський (324 підопічних), Покровський (474 підопічних) та Слов'янський (398 підопічних).
Усіх підопічних інтернатних закладів, йдеться у відповіді Донецької ОВА, евакуювали упродовж березня-червня 2022 року до інтернатних установ в інших регіонах України та за кордоном, зокрема в Іспанію, Латвію та Італію. Будівлі Бахмутського та Комишівського психоневрологічних інтернатів, які зараз на тимчасово окупованих територіях, повністю зруйновано.
Станом на березень 2025 року офіційно функціонує лише один з чотирьох донецьких психоневрологічних інтернатів — Бахмутський. Його релокували до Полтавської області, там розгорнули 100 ліжок.
У відповіді на запит посадовці ОВА також зазначили, що під час евакуації Донецька область зіштовхнулася із проблемою нестачі вільних місць у будинках-інтернатах інших регіонів. Потреба у стаціонарному догляді для жителів області, які потребують сторонньої допомоги, досі є, додали в ОВА.
"Невивчений урок 2014-го"
Щоб з'ясувати, чому на початку повномасштабного вторгнення не вдалося евакуювати пацієнтів та підопічних з психлікарень та психоневрологічних інтернатів та чому вони досі перебувають під окупацією, розслідувачі Суспільного звернулися до правозахисників, Офісу Омбудсмена, Мінсоцполітики, МОЗ та Нацсоцсервісної служби України.Як зауважує правозахисниця ГО "Українські правозахисні ініціативи" Олена Темченко, хоч психіатричні лікарні та психоневрологічні інтернати є комунальними, згідно з Конвенцією проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, саме держава відповідає за життя і забезпечення прав людини.
Міністерство охорони здоровʼя та Мінсоцполітики наші запити переслали до обласних військових адміністрацій.
В Офісу Уповноваженого з прав людини ми запитали, чи мали вони можливість перевірити дотримання прав підопічних та пацієнтів психіатричних закладів, що потрапили під окупацію, чи фіксували порушення цих прав та чи звертались до міжнародних організацій, щоб отримати інформацію із закладів, які опинились під окупацією. На ці запитання нам не відповіли.
Правозахисниця Олена Темченко до повномасштабного вторгнення працювала в Офісі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Вона стверджує: ні психоневрологічні інтернати, ні інші закладів для людей з інвалідністю не були готові до евакуації.
Кожна установа, організація, підприємство, за словами правозахисниці, повинна була б мати плани евакуації пацієнтів та підопічних. Рекомендації щодо евакуації Департамент з питань реалізації національного превентивного механізму Офісу Омбудсмана розробляв ще з 2014 року, коли частина психіатричних лікарень та інтернатів у Донецькій та Луганській областях опинились на тимчасово непідконтрольних територіях.
"Контроль за планами здійснює ДСНС, яке підпорядковується МВС. У 2017 році МВС видало Наказ про затвердження Методики планування заходів евакуації. Відповідно до наказу, щороку мав би оновлюватися і затверджуватися план евакуації у разі введення режиму надзвичайного стану — хто і що має робити. На жаль, якщо плани евакуації при пожежі в інтернатах перевіряли щопівроку, то плани евакуації ніхто до 2022 року не перевіряв. І це невивчений урок 2014-го року. У перші дні повномасштабного вторгнення у Донецькій області міцна лінія оборони і героїчний опір захисників дозволили вивезти підопічних і пацієнтів. У Луганській частина інтернатів опинилися на окупованій території. Тож навіть у тих областях, де керівництво країни очікувало російського наступу, не було готовності до евакуації", — розповідає Олена Темченко.
Правозахисниця додає: в перші дні повномасштабного вторгнення частина директорів психоневрологічних інтернатів були готові вивозити людей:
"Але не було команди. Люди були в розпачі, тому що їм сказали, що все готове, всі алгоритми готові. Проте вони телефонують і кажуть: «Нам сказали самим шукати, куди вивозити».
У відкритому доступі ми не знайшли документів, які б на початку повномасштабного вторгнення конкретно регулювали евакуацію психоневрологічних інтернатів або психіатричних лікарень, визначали відповідальних осіб, маршрути, черговість, алгоритми.
Були плани реагування на надзвичайні ситуації, затверджені Постановою Кабміну №11 ще у 2014 році, та територіальні плани евакуації населення. Але на момент вторгнення багато з цих планів, за словами правозахисниці Олени Темченко, були застарілими, не адаптованими під умови повномасштабної війни або не передбачали евакуацію саме в умовах обстрілів, окупації чи втрати контролю над територією.
Постанову Кабміну, яка регулювала в умовах воєнного стану питання евакуації дітей та осіб, які проживають або зараховані до закладів різних типів на цілодобове перебування, ухвалили лише 27 березня 2022 року. 1 березня 2023 року ця постанова втратила чинність. 1 червня 2023 року з’явилася нова — № 546 "Про тимчасове переміщення (евакуацію) дітей та осіб, які проживають або зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування на цілодобове перебування, та їх повернення".
Чи збирається держава евакуйовувати пацієнтів психіатричних лікарень та підопічних психоневрологічних інтернатів, які опинилися в окупації на початку повномасштабного вторгнення і досі там перебувають, та чи щось робить у цьому напрямку, нам відповіді жодна структура, до якої ми зверталися, так і не надала.
Наталія Стратонова
На верхньому фото: Так звана міністерка праці та соцзахисту окупаційної влади Херсонської області Алла Бархатнова з підопічними Дніпрянського психоневрологічного будинку-інтернату. У листопаді 2023 року їх відправили у пансіон у Пензі. Пропагандистське видання "Новий Херсон"