Зображення: Мост
Пасічниця Віта Камчатна разом зі своєю родиною в Новогреднєвому Калинівської громади на Херсонщині вісім років, з перервами на період окупації, займається бджільництвом. Зараз вони утримують 20 бджолосімей.
Міжнародний грант допоміг розширити пасіку на Херсонщині
Родина Віти Камчатної змогла розширити свою пасіку завдяки міжнародному гранту. На отримані кошти придбали електричну медогонку, професійний стіл для розпечатування рамок, електронавощувач та 13 нових корпусних вуликів.
Для заспокоєння бджіл пасічники використовують димар – металевий глечик з хутрами, де розгорається суха кора, пускаючи дим. Цей дим активує в бджіл режим самозбереження, змушуючи їх “перемикатися” на порятунок свого майна, що дозволяє безпечно оглядати вулик.
Віта Камчатна демонструє бджолину рамку, яка здається важкою і живою від щільного шару бджіл, що тихо гудуть. На ній чітко видно медову печатку – затягнуті білим воском комірки, де дозріває мед. З однієї такої рамки можна отримати до двох бутлів меду.
Обов’язкова щорічна перевірка бджіл у лабораторії
Щорічно бджіл відправляють до лабораторії для перевірки на різноманітні хвороби та кліщів. Це обов’язкова процедура, яка забезпечує здоров’я бджіл та безпеку меду для споживання.
Іноді вулик може втратити матку. Віта Камчатна пояснює, що вона може “піти на обльот і не повернутись”. Бджоли також можуть самостійно виводити нову матку, якщо їм стає тісно. В такому випадку стара королева забирає половину вулика, і бджоли відлітають, що бджолярі називають роїнням. За словами Віти, вони змінюють матку раз на рік, адже якщо матка погано відкладає яйця, вся сім’я може загинути.
Найважчий місяць для пасічника та наслідки посухи
Травень Віта Камчатна називає одним із найважчих місяців для пасічника. “Іде перший медозбір, цвіте ріпак, а на ньому бджоли дуже злі. Іде розплід після зими, матка сіє, і коли туди лізеш, щоб подивитися чи покачати мед, то вони можуть і покусати”, – розповідає пасічниця.
Минулий рік був вкрай складним для бджолярів через погодні умови: сильна посуха, весняні морози, що побили акацію, та мінімальні посіви соняшнику фермерами. Цього року ріпаку в полі більше, а акація встояла, але ситуація з соняшником досі складна через значні незасіяні площі в регіоні. “Раніше все було в соняхах – до війни ми з восьми вуликів мали більше меду, ніж зараз із двадцяти. Але все одно – надіємось, що може бджоли все-таки нанесуть якогось соняшника”, – сподівається Віта.
Віта Камчатна ділиться своїми смаковими вподобаннями. Вона віддає перевагу класичним сортам меду: “Для мене найсмачніший — акацієвий. Його як викачав — то він такий світленький, ріденький, і так довго й буде стоять, не гуснути. І соняшниковий добрий. А от ріпаковий швидко кристалізується і стає зовсім білим”.
Для отримання 100 грамів меду бджоли здійснюють до 20 тисяч вильотів, відвідуючи близько мільйона квіток. Це робота приблизно 20–30 комах протягом усього їхнього життя, що візуально відповідає трьом столовим ложкам. Бджолина сім’я має чітку ієрархію з різними “професіями”: прибиральниці, годувальниці, охоронці, збиральниці, вентиляторниці. Головною є матка, яка лише відкладає яйця, а інші бджоли її чистять і годують. Зникнення бджіл з планети призвело б до втрати третини раціону людства, включаючи горіхи, овочі та фрукти. “Оно – вже язики понатягували – треба вощину підставлять”, – зауважує Віта Камчатна, дбаючи про своїх бджіл.
За матеріалами: Мост
