Зображення: Вгору
У Херсоні відбувся спеціальний показ документального фільму «Сліди» режисерки Аліси Коваленко. Стрічка розповідає історії шести українок, які пережили сексуальне насильство та тортури внаслідок російської агресії, і чотири героїні з Херсонщини.
Історія створення фільму та його роль
Режисерка Аліса Коваленко поділилася, що фільм «Сліди» народився завдяки діяльності організації «Сема Україна». Ця спільнота об’єднує жінок, які постраждали від сексуального насильства та тортур з 2014 року та під час повномасштабної війни. Сама Аліса Коваленко пережила сексуальне насильство та тортури у полоні в 2014 році, коли знімала початок російської агресії на Донбасі. Майже два роки вона мовчала про свій досвід, але після того, як почала говорити, виявилося, що була першою жінкою в Україні, яка відкрито розповіла про пережите. Згодом до неї приєдналася Ірина Довгань, також колишня полонена, що об’єднувала постраждалих жінок, і так була заснована організація «Сема Україна».
Коваленко зауважила, що документальне кіно може бути голосом постраждалих та інструментом адвокації справедливості. Вона довго не наважувалась взятися за цю роботу через страх ретравматизації, але після початку повномасштабної війни, побачивши масштаб воєнних злочинів, вирішила створити фільм, щоб він став кроком до справедливості та «гучномовцем» для жінок.
«Сексуальне насильство в умовах війни – один із найбільш замовчуваних злочинів у світі», – підкреслює режисерка. Фільм «Сліди» показує історії шести жінок, які не бояться говорити, руйнуючи стіну мовчання. Це історія не лише про воєнні злочини Росії, а й про силу жіночої солідарності у боротьбі за справедливість.
Чотири героїні фільму «Сліди» – з Херсонщини
Показ фільму в Херсоні був надзвичайно важливим, адже чотири героїні фільму – з Херсонщини. Серед них – Оля Черняк з Херсона, яка пережила сексуальне насильство та тортури під час дев’ятимісячного полону в Херсоні, а потім була вивезена на лівий берег. Вона є членкинею спільноти «Сема Україна» та стала лідеркою, адвокаткою прав постраждалих жінок. Значна частина зйомок фільму відбувалась у Херсоні та населених пунктах області. Після української прем’єри на фестивалі документального кіно про права людини Docudays в Києві, для режисерки було принципово показати фільм саме в Херсоні, щоб висловити солідарність з містом.
Світовий резонанс і міжнародна адвокація
Світова прем’єра фільму «Сліди» відбулася на одному з найбільших кінофестивалів світу – Берлінале, у великому залі на 800 місць. Усі героїні були присутні. Аліса Коваленко розповіла, що після завершення фільму та титрів, глядачі встали, влаштувавши «стоячі овації». Режисерка наголосила, що це було не про жалість чи співчуття, а про «захоплення, велику повагу і солідарність з нашими жінками». Глядачі відзначали, що фільм, попри важкі теми, «дає силу, дає віру у справедливість». Коваленко зазначила, що фільм «не лише шокує людей і відкриває їм очі на ці злочини», але й показує «силу спротиву жінок, які не залишилися мовчазними жертвами», змінюючи наративи в міжнародному просторі та говорячи про силу спротиву.
Зараз існує великий запит від міжнародних фестивалів у різних країнах на показ цього фільму, аби «нести цю правду далі, змінювати ці наративи в суспільстві на міжнародному рівні, проводити адвокацію та говорити про те, що злочинці не можуть бути амністовані. Справедливість ніколи не може стати жертвою миру».
Шлях до справедливості та боротьба за визнання
Аліса Коваленко порівнює справедливість з «повільною конячкою», якій «треба давати водички і годувати її». Вона підкреслює, що це довгий і складний процес. Одним з перших кроків є порушення тиші та документування воєнних злочинів на національному рівні. Далі важливим є міжнародне визнання того, що Росія систематично використовує сексуальне насильство як зброю війни.
Команда фільму та організація «Сема Україна» провели масштабну адвокаційну роботу, зокрема з використанням фільму, щоб Росію внесли до «списку ганьби» ООН за злочини сексуального насильства. Ця робота тривала півтора року і завершилася успіхом: Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш нещодавно оголосив доповідь, що підтверджує офіційне внесення Росії до цього списку. Коваленко визнає, що це «маленький крок», але важливий. Вона зазначає, що раніше вважала справедливість лише покаранням злочинців, але тепер розуміє, скільки етапів потрібно пройти. «Я не знаю, чи ми ще будемо живі, коли станеться трибунал. Але ця робота сьогодні й зараз важлива. Робота з порушення тиші, визнання, підвищення обізнаності, донесення правди про злочини Росії в Україні. Боротьба триває. Просто треба мати в собі сили йти далі», – додала вона.
На питання, чому важливо говорити, навіть якщо здається, що це нічого не змінить, режисерка відповіла: «Якщо не говорити, то це однозначно нічого не змінить. Якщо стояти на місці й нічого не робити – нічого не станеться». Вона згадує, як у 2016 році була єдиною жінкою, що відкрито говорила про сексуальне насильство у полоні на Донбасі. Сьогодні ж «десятки жінок свідчать, публічно говорять про це, виступають на міжнародних конференціях». «Ми пройшли шлях від одного голосу до хору жінок. Чим більше нас буде, тим сильніше звучатиме цей голос і тим більше шансів, що його почують», – наголосила Аліса Коваленко.
За матеріалами: Вгору
