Каланчацький район, який колись був лише сільськогосподарським, віднедавна став прикордонним. Як цей факт позначився на житті його мешканців? Про це і не тільки наша розмова з головою Каланчацької райдержадміністрації Ганною ЗАГОРУЛЬКО.
— Ганно Іванівно, після того, як ваш район став прикордонним, чимало сільськогосподарських площ довелося виділити силовим відомствам для облаштування тих чи інших підрозділів та служб. Як була вирішена доля земельних паїв, що підпали під потреби військових?
— Дійсно, таких земель виявилося немало, загальна площа — 1200 гектарів. Замінити їх на інші території не передбачено сучасним законодавством. Коли людина отримала державний акт на право на земельний пай, вона не може обміняти зазначену в ньому ділянку на іншу. Тим більше, що у нас і немає вільних земель.
— Можна сказати, питання зависло у повітрі?
— Так, і це дуже серйозна проблема. Але не єдина, пов’язана з подіями в Криму. Майже 400 жителів Червоночабанської сільради працювали на кримському заводі «Титан». Однак через відомі події там ускладнилися умови праці, та й вимоги до працівників зросли. Тим не менш, майже 80 осіб там ще працюють. Але, скоріш за все, вони також звільняться. Тому що при прийомі на роботу вимагають підтвердити не тільки кваліфікацію, але й скласти іспит на знання російської і навіть історії — як у школі…
Звичайно, люди займаються у нас сільським господарством — і вівцями, і великою рогатою худобою, і вирощуванням сільгоспкультур. Ті ж два гектари власної землі дозволяють людині збирати хоч якийсь урожай і завдяки цьому виживати...
— Останнім часом з’явилося чимало повідомлень про конфлікти, пов’язані з новим, прикордонним статусом району. Чим саме вони викликані?
— На жаль, більшість конфліктів, що набули певного резонансу, пов’язані з надмірним вживанням військовими алкогольних напоїв. Можливо, наші військові командири, скажімо так, не дуже піклуються про те, щоб їхні підлеглі були зайняті, якщо знаходять час для вживання спиртного. Зрозуміло, що варто враховувати і той факт, що майже всі наші воїни пройшли крізь страшні умови зони АТО. У нас більш-менш спокійно, тому, можливо, є потреба розслабитися. Адже всі мають вільний доступ до закладів громадського харчування, торгівлі.
У цьому плані ми попрацювали з сільськими головами, прийняли рішення заборонити продаж алкогольних напоїв людям у військовій формі. Сказати, що це дуже допомогло, не можу, адже є в районі й самогоноваріння. Зрозуміло, що ми співпрацюємо з поліцією — виявляємо торговців самогоном, застосовуємо до них адміністративні заходи. Але в поліції відбулося шалене скорочення кадрів: якщо раніше у нас було 12 дільничних інспекторів, то зараз залишилося тільки 3. Люди просто не встигають оперативно відреагувати на правопорушення.
Чимало клопоту органам правопорядку завдають активісти, які блокують рух транспорту на адміністративному кордоні з Кримом. Дуже часто у них емоції переважають над здоровим глуздом. Всіма засобами закликаємо людей діяти виключно в рамках існуючого законодавства. Зараз ситуація стала трохи спокійнішою.
— Держгеокадастр України рекомендує суттєво підвищити орендну плату за використання земельних ділянок сільгосппризначення державної власності: на богарі — до 4%, на зрошенні — до 8% від нормативної грошової оцінки. Пояснюють це необхідністю поповнювати місцеві бюджети, куди спрямовуються згадані надходження. Як в районі сприйняли цю пропозицію?
— Наші товаровиробники сприйняли ці рекомендації негативно. З цього приводу ми навіть з ними зустрічалися. Зустріч ініціював голова місцевої Асоціації фермерських господарств. Людям ця ідея не подобається. Звичайно, як посадова особа я маю піклуватися про наповнення бюджету, але розумію: якщо товаровиробник буде не в змозі платити, він відмовиться від землі. Тоді взагалі надходжень не буде.
Ситуація в нашому та сусідньому Чаплинському районах взагалі складніша, ніж в інших регіонах області. Додалася ще й проблема з енергопостачанням у цьому році. Є загроза, що не буде достатньо електроенергії для того, щоб працювало обладнання на Північнокримському каналі й було достатньо води для поливу. У руслі каналу в нас будується дамба, яка забезпечуватиме доступ води. На даний момент роботи призупинені, бо закінчилося фінансування. Зараз на державному рівні вирішується питання щодо додаткового виділення коштів на споруду.
Усі ці фактори, звичайно, впливають на негативне ставлення товаровиробників на підвищення орендної плати до 8%. Треба ж враховувати і якість земель, які у нас тут є — суглинок та солончак. Такі грунти потребують додаткових вкладень, щоб досягти хороших врожаїв.
— Як залучаєте інвесторів до свого району?
— Що стосується сільськогосподарського напряму, то в нас уже немає гострої необхідності їх залучати. В районі чимало підприємств, які стало та успішно працюють. Серед них — «Органік Сістемс», що вирощує томати. На території Новопавлівської сільради вони торік орендували майже 400 гектарів. У них дуже високий рівень механізації — і посадки, і збирання. Трудових ресурсів залучають мало.
Зараз ми зацікавлені у розвитку альтернативних джерел енергетики. У нас є проект, який розпочався ще у 2011 році. Компанія «Вінкрафт Україна» протягом 2—3 років встановила три вітряки на території Червоночабанської сільради біля села Ставки. Проект передбачав будівництво вітряків від Олександрівки вздовж узбережжя. Проте при обговоренні детального плану території там виникли проблеми з громадою. Вона була проти, почалися суперечки щодо шкоди, яка може бути завдана природі, тваринам, землі. Після цього компанія вирішила перенести спорудження вітряків ближче до Червоного Чабана.
Нещодавно ми знову зв’язалися з керівниками цього проекту. Провели громадське обговорення в Олександрівській сільській раді. Сподіваємося, цей проект запрацює і тут.
Також до нас зверталася одна з київських фірм. Її представники вже обстежили земельні ділянки, які їм дуже підходять для встановлення сонячних батарей. Сонячні батареї у нас також є. Зокрема в смт. Мирному в межах населеного пункту виділено 4 гектари для фірми «Біоенергетик». Вона виробляє електроенергію і непогано працює. Залучаємо й інших інвесторів, готових вкладати гроші в альтернативну енергетику. Тримаємо з ними постійний зв’язок.
— А чи готовий район прийняти цього року відпочивальників? Адже у вас є чудовий півострів Хорли, який конфігурацією дуже нагадує Крим у мініатюрі…
— Слід сказати, що Хорли — специфічна оздоровча територія. Перш за все, це невеличке село з не дуже розвиненою інфраструктурою. Адже всі тамтешні бази відпочинку були відомчі, належали різним підприємствам — з Вінниці, Києва, Кривого Рогу, Зеленодольська. Їх понад 20. Але минулого року фактично працювали лише 5—8. Зрозуміло, що за ці роки ніякого розвитку в більшості баз відпочинку не відбувалося. Будиночки застаріли морально і фізично.
Проте на базі місцевих садиб успішно розвивається зелений туризм. Практично у кожному дворі є можливості для приймання відпочиваючих, адже тепле море — поруч. Чимало садиб створили свої інформаційні сайти і запрошують відпочиваючих з усього світу. Вигідно всім — і господарям садиб, і відпочивальникам, адже місцеві ціни дуже сприятливі. Вигідно і сільській раді, яка одержує надходження від сплати туристичного збору. Резерви у цьому чималі.
Анатолій Яїцький, Новий День