Селище Велика Олександрівка на Херсонщині майже 7 місяців перебувало під російською окупацією. У населеному пункті не працювали магазини та аптеки. Люди виживали, допомагаючи одне одному, ділилися їжею та ліками.
Місцеві жителі розповідають: зайвий раз боялися виходити на вулицю. Всюди ходили озброєні російські військові, забирали місцевих та грабували будинки – виносили навіть пральні машини й каструлі.
"Їхати ніхто нікуди не їхав, бо чоловік на групі інвалідності. Не було ні ліків, не було нічого, були сусіди, хто що міг, хто пиріжка спече, у когось яйце є – так і жили. Донька у Червоному Маяку живе, забрали у Каховку, у підвал. Каже: і били, і все робили", – розповіла жителька Великої Олександрівки Тетяна.
Війська РФ крали пральні машини, пилососи
Жителі згадують: виїхати з села також було неможливо – по дорозі людей розстрілювали.
"Боялися зайвий раз вийти, бо до молодих вони часто чіплялися, так би мовити. А самі мародерили у сусідів. Як завжди – пральні машини, пилососи, велосипеди у сусідів через вікно витягли, бо сили не вистачило двері відчинити, так вони через вікно", – згадує місцевий житель Юрій Гурінок.
Зараз у селищі залишилося близько 2 тисяч жителів, до повномасштабної війни було 9 тисяч.
"Немає нічого, будинки розбиті. Є де просто влучання, є повністю згорілі. Міномети, снаряди, хто його знає, щось летіло", – каже житель Віктор Бужак.
Найбільше знущалися з тих, хто виходив на мітинги
Житель села Юрій каже: найбільше знущалися з тих, хто виходив на мітинги.
"Возили в Каховку, ноги прострілювали, катували. Хлопець, він організатор мітингу був, – то його теж і струмом катували, і били, і мішок на голову наділи. Прийшли додому, поставили всю сім’ю на коліна і почали "веселитися", – розказує Юрій Гурінок.
"Найкращий день – коли зайшли українські військові"
Місцеві кажуть, що щодня чекали українських військових.
"О 5-ій вечора вже прибігли з прапорцем, і сказали: "Вже наші зайшли". І сльози, і радість... Ми ходимо спокійно, жодних документів не треба брати, жодних пов’язок на руках", – каже Віктор Бужак.
"Зате ми вільні – це найголовніше"
Селяни кажуть, що зараз їм привозять гуманітарну допомогу, у магазинах з'явилися продукти. Також можна купити ліки.
"Магазин почав працювати, привозять з Кривого Рогу. І ковбаса, і капусту привезли. Хоч борщу наваримо", – розповіла жителька села Віра.
Зараз у селі немає електрики, води та газу, але, кажуть місцеві, вони нарешті отримали те, на що так чекали понад пів року, – свободу.
"Немає світла, немає води, немає газу, зате ми вільні – це найголовніше. Відчуття неймовірне таке, його я не знаю як передати! Хочеться тільки бути вільним", – зазначив Віктор Бужак.
Читайте також
У шести з восьми закладів позашкільної освіти Дніпра облаштували тимчасові укриття
Джерело – Суспільне
