Волонтери з Дніпра поїхали на звільнену Херсонщину і жахнулись від побаченого, адже місцеві по пів року не бачили світла, на вулицях залишались трупи, а в полях туші тварин, йдеться в ТСН.
На Херсонщині мешканці жили під постійними обстрілами, їхніми вулицями ходили окупанти, а на зиму лишились у вщент зруйнованих хатах із мінами навколо. До звільнених сіл і містечок потягнулися волонтери з інших областей України, де ситуація краща. Херсонці зустрічали їх з неймовірними емоціями, бо майже 9 місяців, від початку війни, бачили лише російських військових.
Геть розбиті села і відсутність доріг - так волонтерів зустрічає Херсонщина. Ці місця були під окупацією практично з перших днів великої війни. Те, що пережили місцеві моторошно навіть слухати. Згадують як до них колоною зайшли російські танки. “Тут п’ять людей убило, один за зупинкою лежав, один у терниках. Теробороновці. Хлопці п’ятеро без бронежелетів, без нічого”, - розповідають люди.
Тіла вбитих воїнів місцеві ховали у себе майже місяць. На кладовище боялись нести, аби самих не застрелили. “Вони їх і в погребі обкутували скотчем і у пакети ховали. Боже, ми намучились з тими хлопчиками мертвими, пока їх забрали”, - пригадують із жахом місцеві.
Росіяни крали усе від господарства до техніки, за найменший протест погрожували каліцтвом. “Нап’ються, машини віджимають, все що хочуть. Свиней беруть, нікого не питають. “Хоч ногу, хоч коліно прострелю”, - переказує слова окупантів місцевий мешканець.
Місцеві жили за рахунок городини та господарства, яке вдалось вберегти. Волонтерів зараз зустрічають, як рідних. Бус з допомогою обступають так щільно, що навіть досвідчені волонтери дивуються. “Дуже давно в них не було ніякої гуманітарної допомоги, це перший раз я бачу таку реакцію. Не було такого в Ізюмі, не було такого у Донецькому”, - зазначає волонтер Євген Тузов.
Він вже двічі возив гуманітарку на Херсонщину. Каже, свідомо поїхали до віддалених сіл, де людям найтяжче виживати. “Ці міста не “розкручені”, хто чув про Степове, хто чув про Павлівку про Євгенівку. Ми поїхали до тих міст, де точилися жорстокі бої, де немає посадок, де дуже багато знищених невеличких селищ, де на полях лежить вбитий скот, корови, свині, у деяких містах навіть трупи”, - розповідає він.
Доки їздили зрозуміли, що найбільше там зараз потрібні теплі речі. Людям немає чим обігрівати свої напівзруйновані будинки, бо навіть дрова у замінованих лісосмугах не набереш.Тому вносять корективи в товар на наступний рейс, а ще планують привезти на деокуповані території газові балони, аби хоч зварити їсти було на чому, особливо у квартирах та підвалах, де і зараз живуть люди.
“Заходиш до людей, до того підвалу, а вони світла понад 6 місяців не бачили. Якщо ми не можемо забезпечити їх світлом, давайте хоча б забезпечимо їх теплом”, - каже волонтер Сергій.
Волонтери автівки вже частково завантажили, щоб привезти на звільнені землі їжу та тепло.