Жителі селища Новоолександрівка на Херсонщині пережили майже сім місяців окупації. Місцеві розповіли Суспільному: намагалися не виходити з домівок, аби не стикатися з російськими військовими. Однак окупанти ходили по будинках, обшукували та грабували людей.
Через обстріли у селищі зруйнована школа, дитячий садок та приватні будинки. Війська РФ продовжують щоденно обстрілювати населений пункт. Зараз тут живе близько 300 людей, до повномасштабної війни було понад тисячу.
"Дивлюся: їде маса, техніки сто десь, відразу, до сільради, до школи, по вулицях почали їздити. Це було щось страшне! Я згадую це, думаю, Господи, як ми це пережили, як ми взагалі вижили?" – розповідає жителька Новоолександрівки Альвіна Момот.
Після звільнення населеного пункту частина жителів їде назад додому, навіть попри відсутність електрики, газу та води. Однак не всім є куди та до кого повертатися.
"Загибла у нас жінка, 50 років їй тільки, ще молода загибла. Це був наш перший обстріл, так би мовити, бойове хрещення тоді, на Покров. Вона проїжджала повз, я стояла біля двору, в останнє це ж я її бачила, – розповідає жителька селища Світлана Мойсеєнко.
"По селу їздили БТРи, Урали, військові з автоматами"
Вікторія розповідає: всі пів року окупації люди жили в страху за своє життя.
"У страху жили, тому що окупація — це страшне. Ми ще досі в страху живемо, бо по селу їздили БТРи, Урали, військові з автоматами. Як можна було жити?" – каже вона.
Світлана Мойсеєнко згадує: коли були під окупацією, намагались не виходити з дому. А через обшуки, які проводили російські військові, жінці довелось спалити всі фотографії та видалити з телефону всю інформацію про свого сина-військового.
"У нас було три обшуки. У нас син військовий, ми спалили фотографії, видалили з телефонів, форму переховали. Боялися, щоб не здогадалися про те місце", – каже жінка.
Також, за словами жінки, російські військові грабували місцевих жителів.
"В санаторії, нас відразу вразило, як вони туди заїхали, і що вони грибочки повивозили. А потім вони опинилися на трасі, на блокпостах їхніх, грибочки з пляжу, так би мовити. Шифер вивозили, свої блокпости укомплектували", – розповідає Світлана Мойсеєнко.
Марії – 92 роки. Жінка пережила Другу світову війну та каже: не очікувала що пройде через це ще раз, у 2022 році.
"Ніколи не думала, що оце таке буде на моєму віці – оце такі росіяни, Боже-Боже! Що ж ви робите, що ж ми вам зробили? Ми війну пережили, так аж у 1948 році хліба наїлися, як ми страждали, а тепер наче все ж є, живіть дружно. Ні!" – каже жінка.
Найбільше від обстрілів пошкоджена школа
Найбільше в селищі пошкоджена школа. Сюди росіяни випустили три снаряди С-300. Ракети повністю зруйнували спортивну залу та пошкодили кілька навчальних корпусів.
"Я думала, на село щось кинули, думала, вже атомна вибухнула. Таке враження, що підняло хату, а потім назад поставило. Я сама вчителька, все життя пропрацювала в нашій школі, педагогогинею-організаторкою починала, і група подовженого дня у мене була", – розповіла жителька Новоолександрівки Альвіна Момот.
Під час одного з обстрілів мало не загинула, каже жінка. Врятувало те, що затрималася у хаті.
"Був підвал. Добре, що я туди не залізла. Це було о першій дня, посеред білого дня, я якраз тільки відкрила гусей і качок, і, думаю, піду наберу води, а в крані ж води немає, я в хату пішла набирати воду. Двері відчиняю, а вони на гачку у мене, і чогось пригальмувала, а воно як дасть, повилітало скло, шибки, як решето", – каже Альвіна Момот.
"Заходять наші – дітки вибігали йвиносили їм квіти"
На українських військових чекали довго, розповіла Світлана Мойсеєнко. Коли ЗСУ зайшли у село, їх зустрічали з квітами.
"Ми чули, що драпали рашисти, і загрузла у глині їхня БТР, і наші поїхали витягати на тракторі сільгоспному. І тут проїжджають з БТР повз нас, трактор тягне, і йде машина вся така брудна, і на рукаві жовта пов’язка, і я кажу: «Це ж наші!». І ми вже йдемо вулицею, і заходять наші хлопці, ми готові були їм в ноги кинутися. Дітки вибігали, виносили їм квіти", – розповіла жінка.
У селі відсутні будь-які комунікації
Зараз у селищі немає ані води, ані газу, ані електрики, каже Світлана Мойсеєнко. Аби зігрітися, жителі Новоолександрівки заготовляли дрова.
"Воду нам підвозять, а електрики немає давно вже, ми вже звикли. Ми тільки за те, щоб ЗСУ перемогли, ми віримо, що вони це зроблять, мир повернеться до нас, і всі наші зручності. Зараз дровами топимо, газ ми виїжджали заправили балон — нам пощастило", – каже жителька селища.
Жителям Новоолександрівки допомагають гуманітаркою
Жителям селища допомагають волонтери та влада: возять продуктові набори, дрова, миючи засоби.
"Везуть нам багато продуктових наборів, свічок трошки привозили. Люди просять і дрова, і свічки, і мийні засоби. Всю допомогу ділимо, на всіх, щоб було", – каже Валентина Вдовинкова.
"Зараз щодня приходи, інколи не знаємо де"
Зараз російські війська чи не щодня обстрілюють населений пункт, кажуть місцеві жителі.
"Зараз щодня приходи, інколи не знаємо де. Найстрашніше — коли вночі, вдень ще люди можуть орієнтуватися де, з якого боку, а вночі неможливо. Ховаються у льохах, у нас сховищ таких немає", – розказала жителька Новоолександрівки Вікторія.
Через російські атаки, жителі бояться пересуватися селищем, каже Світлана Мойсеєнко.
"У нас залишилися недокошені наші поля, не посіяне, бо туди страшно. Так само санаторій, казали, заміновано, боялися туди без саперів заходити", – розповіла жінка.
Втім, кажуть місцеві жителі, навіть попри обстріли та страх лишатимуться вдома.
Читайте також
Джерело – Суспільне