Поліна Дайнега – журналістка місцевого херсонського телеканалу Херсон Плюс. Майже три місяці вона разом з хлопцем прожила в окупації. Весь цей час ховалися в підвалі, виходити, каже, було небезпечно.
"Коли він стоїть з автоматом, ти нічого йому не можеш сказати проти. Мені здається, кожний день там був страшним. Нам пощастило, бо ми майже не жили вдома. В нас квартира на 8 поверсі і ми пішли в студентський гуртожиток, ми там раніше навчалися, ми були там зі студентами. Всі оці дні, з 24 лютого по травень спали в підвалі. Була проблема з продуктами, з ліками, але нас більш-менш це якось не зачепило. Ми були зі студентами разом, всі зносили продукти в кого які є", – каже Дайнега.
Поліна каже, херсонську тероборону розстріляли в перші дні окупації, людей викрадали.
"Вони можуть просто прийти і забрати з ліжка людину. Бити, знущатися, потім десь викинути. Є такі випадки, коли, щоб випустили людину просять декілька тисяч доларів", – розповіла жінка.
Покинути місто намагалися ще в квітні, але двічі їх не пропустили на блок-постах. Виїхати вдалося з третього разу.
"Ми сидимо в тій машині і думаємо, чи виїдемо, чи не виїдемо. Вони йдуть, відраховують 200 машин, ми були 172, відраховують і кажуть, що ми сьогодні поїдемо. Ми були такі щасливі, ми їдемо, нам сказали, що останній російський блок-пост дуже нервовий. Там забиратимуть і гроші, і техніку. Ми їдемо, позакидали куди подалі. Ми під’їжджаємо і водій каже, щоб були тихо. Водій підіймає очі і каже: "Здраствуйте!", а той каже: "Доброго вечора!" і ми починаємо плакати. Боже, це були такі емоції. Військові підходять до нас, починають питати, як ми, чи все нормально? І я дивлюся, а вони всі такі красені! Я ніколи не думала, що чоловіки українські настільки гарні", – каже жінка.
Поліна зі своїм хлопцем проживають в Тернополі, на Херсонщині залишилися рідні і знайомі. З ними спілкувались про псевдореферендум.
"З моїх знайомих, щоб хтось був за Росію, то таких немає. Але треба враховувати те, що люди бояться, що якщо вони не поставлять галочку чи що-небудь в полі – "так". Вони можуть залишитися без голови, або їхні рідні. Тому багато хто зараз виїжджає", – каже Поліна.
Є також проблема зі зв’язком з людьми на окупованих територіях. YouTube, каже Поліна, у них заблокований, дізнатися правду можуть, якщо є VPN та інтернет.
"Буває таке, що тиждень-два без зв’язку, без інтернету. Nам постійно шось шумить, пищить, то пропадає, то щось ще, то повідомлення не приходять. Не знаю, що вони з тими месенджерами роблять", – каже Поліна.
В Тернополі Поліна 4 місяці, каже, місто їй подобається, але мріє повернутися додому, на Херсонщину, і зустрітися з рідними.
"Це дуже страшно, коли ти розумієш, що можливо ти в такому вигляді більше не побачиш цього. І, можливо, ти більше не зайдеш у свою кімнату. Але ми те відбудуємо, головне, щоб всі були живі і здорові. Коли це все закінчиться ми поїдемо назад на Херсонщину нашу і будемо там працювати. Якщо не ця професія, то інша, але з нашої Херсонщини не поїдемо", – каже Поліна.
Читайте також
- Мріють повернутися до Маріуполя. Історія подружжя, яке проживає в Тернополі
Джерело – Суспільне
