У Херсоні до 35 роковин з дня аварії на Чорнобильській АЕС відбулась панахида у соборі Великомучениці Катерини за загиблими. Після - провели мітинг-реквієм біля пам’ятника жертвам Чорнобильської катастрофи.
Людмила Плетньова прийшла на панахиду. Її чоловік Валерій - ліквідатор першої категорії аварії на ЧАЕС. Помер три роки тому від злоякісного новоутворення у легенях, спричиненого ядерним випромінюванням. Коли сталася аварія на Чорнобильській АЕС, їхня родина жила у Херсоні.
"Він працював у школі міліції. Вночі по тривозі забрали 30 курсантів. Він тоді був лейтенантом. Це було десь через три місяці після катастрофи. Поїхали туди молоді і здорові. А коли повернулися, можна сказати, від молодих хлопців нічого не залишилось" - згадує Людмила Плетньова.
Ближче до 11 години у Парку Херсонська фортеця люди зібралися на мітинг-реквієм. Серед них Володимир Левін. Під час вибуху був на станції. Служив у комендатурі, яка займалася охороною атомної станції, жив у Прип’яті.
" О першій двадцять чотири стався вибух на атомній станції. О першій 45 по тривозі підняли комендатуру і ми вже були на станції. 17 людей було на посту. Тієї ж ночі їх відвезли до Москви до 6 клініки та у Київ до лікарні МВС. На нас була просто форма. Наші дозиметри не витримували. Навіть не знали, скільки рентген. Пробув я там до 3 червня з перервами на госпіталь", - розповідає Володимир.
Лідія Репніна приїхала до Чорнобиля у серпні 86-го. Працювала на радіостанції.
"Хочу сказати вам, це був жах, хоча я була не біля реактора, а в самому місті. Там була наша радіостанція. Привезли мене. Три ночі я була там одна. Одна на все місто. Знаєте, як страшно жити самій у місті? Там не було ні людей, ні собак, ні котів. Страшно", - згадує Лідія.
Люди не знали, що робити і куди бігти, - згадує ліквідатор Михайло Кукоба. На той момент він працював матросом на теплоході.
" Була команда мити трюми, вантажити питну воду і йти на Чорнобиль. Туди я потрапив 1 травня. Ми возили будівельні матеріали. І так я там пробув 3 місяці. Цілими днями на палубі допомагав розвантажувати, чистити трюми. Працював на відкритому повітрі без спецзасобів. Вночі була червоно-синя заграва над реактором", - розповів Михайло Кукоба.
Херсонець Сергій Калашніков працював водієм у лікарні. Разом з іншими медиками одразу поїхав на місце аварії. Бригаду очолив Олександр Ягофаров. Сьогодні його іменем названа херсонська станція швидкої допомоги, - розказав Сергій.
"Нам видали папери, що ми там по два дні були. А насправді по два тижні. Щодня були у 30-кілометровій зоні. Вивозили до Київської області старих та вагітних, ловили мародерів. Були всі 30 днів там. Журавлі падали, наче облиті олією, зі своїх гнізд, закопували техніку на хлібному полі. Людей вивозили хтозна-куди і як - в одних сорочках", - згадує Сергій Калашніков.
На акцію прийшли близько 50 людей. Мітинг-реквієм тривав пів години.
Джерело – Суспільне
