В окупованих Олешках на Херсонщині триває гуманітарна катастрофа: місто заміноване, дрони атакують цивільних, а загиблих часто не можуть поховати тижнями. Люди живуть без електрики, медицини й доступу до базових послуг, щодня ризикуючи життям через звичайні побутові дії.
У цих умовах жителі міста — ті, хто виїхав, та хто злишається в ньому, взялися самі фіксувати смерть своїх сусідів, родичів і друзів — збирати факти та зберігати імена, аби злочини окупантів не залишилися без свідків.
Історія перша. Оксана
Окуповані Олешки. Немає електрики, газу, води. Не підвозять продукти та ліки. Заміновані вулиці, а над містом літають дрони. Небезпека усюди.
Вулицею обережно йде жінка, хоче провідати родичку, яка проживає неподалік. Раптом над головою чує дзижчання й розуміє, що за нею стежить дрон. Аби вижити, починає бігти. Той намагається атакувати й падає. Жінці вдалось врятуватись, але осколком зачепило ногу.
Та не всім так щастить, розповідає згодом вона своїй племінниці Оксані. Після того випадку жінка виїхала з окупації й зараз перебуває у рідних. Всі її історії про смерть та руйвання — це, каже, тепер реальне життя в Олешках.
"Зараз по вулиці не можна спокійно пройти, нема де нормально стати — все заміноване. З останього — дві людини підірвались. Їм сказали, що підвіз подуктів буде, й вони пішли. Та видно, десь не так стали й підірвались. Так вони і лежали там. Ніхто їх не забирав, нічого з тілами не робили, собаки потім рознесли", — згадує жінка.
Ще одна місцева жителька поралася з помідорами на городі, бо кожен в Олешках, каже вона, намагається зараз вижити як може. Дрон на неї просто впав й жінка загинула.
"Олешки для російських військових це як полігон. Бо у них навіть таке є. Вони вчаться на місцевому населені, а потім Херсон атакують. Оце в них практика така. Люди гинуть на городах, у дворі своєму", — розповідає Оксана.
Вона теж родом з Олешок, з початку окупації й до 2024 року там залишались її батьки. Не хотіли кидати будинок, навіть коли його затопило після підриву військами РФ Каховської ГЕС. Тато, каже Окасана, все намагався його відбудувати, вірячи, що все налагодиться.
"Мій тато – це моя біль, як то кажуть. Боже, ми його постійно вмовляли виїхати. Але він завжди казав: "Це мій дім, це моя земля, і я помру на ній. Я не збираюся помирати десь, не пойми де, під забором." Ну от так вийшло, що він загинув у власному дворі, під власним парканом. Йому був 61 рік", — розповіла Оксана.
Її батько підірвався на міні-пелюстці, якими окупанти замінували місто, й загинув від вибухової травми. Мама, після того, виїхала.
"Його ще вдалося поховати, і була труна, хрестик поставили. От, тоді ще можна було. Зараз все дуже складно. Зараз це просто на тачку, перебіжками докотили тіло, ямку викопали, бігом кинули, закопали і все", — розповідає Оксана.
Жінка згадує ще одну історію. Її знайома також не змогла вмовити свого чоловіка, тому виїхала до дітей, а він залишився охороняти будинок. Все казав: "Нікуди не поїду. Я його побудував, це мій дім".
Одного вечора до нього прийшли росіяни: "Извините, уйдите, нам этот дом нужен". Він у відповідь: "Та хлопці, ви що типу, це ж моє". Вночі в будинок прилетіли снаряди й повністю його зруйнували. Чоловік загинув під завалами.
Люди в Олешах живуть у постійному страху, розповідає Оксана. Обережними треба бути не лише на вулицях, а й у словах:
"Треба контролювати, що і кому говориш. От десь чи в лікарні, чи де отам в чергах, щось не то сказав. То наступого ранку приїхали, мішок на голову і все. І потім ніхто не знає, де людина дівається".
Історія друга. Марія
Олешки, п'ять місяців тому. 64-річний чоловік йде до магазину по замінованій вулиці. Продукти у місто завозять дуже рідко, то треба встигнути, поки вони є. Лунає вибух. Його тіло тиждень пролежало на місці трагедії.
Чоловік загинув чи від російської міни, чи від атаки дрона. Точну причину смерті, його донька Марія так і не знає. Її батько місяць не дожив до свого 65-річчя.
"Тиждень, його не могли забрати звідти. Потім домовилися з людьми, ті тачкою приїхали, якось дуже обережно оминаючи міни, і його забрали. І потім ще десь приблизно два тижні його не відвозили на експертизу до Скадовська. Там ще теж десь два тижні чекали, поки назад повернуть тіло", — розповідає Марія.
Експертиза у Садовську — обов'язкова процедура для тих, хто загинув, а не помер від хвороби, говорить жінка. За якимось встановленим окупантами регламентом, вони мають вийняти з тіла всі осколки. Місяць вже як ніхто не відвозить тіла на "експертизу", а люди гинуть щодня.
"Ситуція врай жахлива", — говорить Марія. Вона спілкується зі зйомими, які злишились в окупованих Олешках. Одна з таких розповіла, що вже понад місяць не може поховати свого загиблого чоловіка.
"Його тіло досі лежить в пакеті, чекає, коли його відвезуть на експертизу у Скадовськ, але вже більше місяця не везуть. Ви уявляєте, що це вже з тим тілом. Він в мішку лежить. Не в холодильниках. Там всі на купі лежать, і зверху на ньому вже там ще десятки тіл у таких же мішках", — розповідає Марія.
Усі будинки в Олешках, каже вона, пошкоджені й зруйновані, немає жодого вцілілого. Люди, які там проживають, не можуть отримати необхідної медичної допомоги.
"У 2024 році померла моя бабуся. Її треба було госпіталізувати, але ніхто не приїхав до неї. Вже не їздила швидка. І транспорт дуже мало їздив, ніхто не хотів їздити, бо багато заміновано вже тоді було і постійно літали дрони", — розповідає Марія.
Щоб пам'ятати
Збирати всі історії та інформацію про загиблих в Олешках запропонувала місцева жителька й волонтерка Ксенія Архіпова. У власному чаті вона розповіла про таку ініціативу, й люди погодились. Тепер кожен, хто має будь-яку інформацію, відправляє їй повідомлення.
"Людина пише прізвище та інформацію про загиблого - де жила людина, дата смерті, де саме і від чого загинула. Зараз йде збір інформації. Багато я вже отримала повідомлень", — розповідає Ксенія.
Імена рідних Оксани та Марії, як загинули в Олешках внаслідок російської агресії, також поповнили цей список. У ньому вже понад 100 прізвищ, говорить Ксенія:
"Люди гинуть від обстрілів та атак дронів, від мін, якими заміновано все місто. Також пишуть повідомлення і про тих, хто помер від ненадання медичної допомоги. Також є окремий документ, куди ми пишемо імена і прізвища людей, які загинули через підрив Каховської ГЕС".
Чому важливо збирати свідчення
"Те, що зараз відбувається в Олешках — це трагічна ситуація. Треба говорити про неї і більше говорити", — вважає політолог та правозахисник Дементій Білий.
За його словами, фіксувати загибель цивільних та задокументувати військові злочини треба обов'язково.
"Це дуже правильно. Бо коли збирається повна інформація — дата загибелі, причина, місце — буде повна картина про те, що відбувається. Цю роботу треба підтримувати", — говорить Білий.
Зараз такі відомості збирають зокрема прокуратура, а також правозахисні громадські організації, які також працюють у цьому напрямку – збирають, акумулюють і говорять про це на міжнародному рівні.
"Ситуцію в Олешках обовʼязково треба висвітлювати на міжнародному рівні. І те що місцеві говорять про це і збирають будь-яку інформацію — це дуже важливо. Тому будь-яка ініціатива щодо фіксування військового злочину — це важлива і потрібна робота", — говорить Білий.
Джерело – Суспільне
