Про це розповідають у Нововолинській міській раді.
Переїхали до батьків чоловіка у селище Велика Олександрівка на Херсонщині, сподівалися там буде тихо. Однак за два тижні росіяни були в селищі.
Місяць родина прожила в окупації.
Дивом вдалося виїхати, спочатку в Чернівецьку область до родичів, пізніше – на Волинь у селище Благодатне.
Людмила Гарус пригадує той жах, який довелося пережити:
«Ми сиділи в підвалі, не знали – вийдемо ми з нього чи ні. Російські солдати їздили через село, місцеві казали, що розстрілювали, хто не зупинявся. Бувало меблі двигтіли від вибухів. Коли переїхали сюди, усі люди допомагали продуктами, хто що міг, те й давав, підтримували нас».
З травня 2022 року сімʼя проживає у Нововолинській громаді. Волонтери допомогли знайти житло, мешканці надали речі та продукти харчування.
Найважче, каже мама, переїзд перенесли донечки Єлизаета та Крістіна.
Єлизавета Гарус зі сльозами на очах розповідає, як було важко морально, дуже переживала, не хотілось їхати, каже, що дуже сумує за домівкою.
Молодша сестричка Крістіна зізнається:
«Тут жити можна, але сумно, бо дуже багато друзів лишилось у Херсоні».
Квартира Гарусів у Херсоні ціла, однак підїзд був затоплений після підриву Каховської ГЕС.
У Благодатному Людмила з чоловіком знайшли роботу, донечки навчаються у ліцей №9. Але сімʼя щодня мріє про перемогу України та повернутися у мирний Херсон.
«Я звісно хочу повернутися додому, маю на це велику надію. Тут тихо, спокійно, затишно, добрі люди, всі допомагають, але всерівно хочеться додому. Розумію, що там розруха, можливо і не буде і роботи, але хочеться у рідні стіни», -каже пані Людмила.Volyn Nova
