Острів — це найбільш багатостраждальний район Херсона. Він найближче розташований до Дніпра і через це піддається щоденним обстрілами російських військ. Крім того, цей район найбільше постраждав від підтоплення внаслідок підриву Каховської гідроелектростанції (ГЕС). Більшість будинків тут зруйновані, а ліквідація наслідків затоплення триває досі, інформує FREEДОМ.
На Острові завмерло життя: спорожнілі вулиці, всюди воронки від снарядів. З кожним днем руйнувань стає дедалі більше — російські війська не припиняють накривати цей район артилерією і мінометами.
“Страшно, звичайно, страшно. Їдемо о 5:00 — стріляють. Повертаємося — теж стріляють. Страшно. А що робити, жити ж потрібно якось”, — розповідає місцева мешканка Людмила.
На весь район — лише один магазин, що працює. Ринок давно закритий — частина павільйонів знищена обстрілами. Людмила продає овочі біля автобусної зупинки. Її квартира, як у багатьох жителів Острова, була затоплена після підриву росіянами Каховської ГЕС.
“Усе викинула з квартири. Усе! Всі речі, всі меблі. Все покриття, всі двері потрібно міняти. Шпалери всі чорні. Техніка теж затоплена вся. І машинка пральна, і холодильник, пилосос, обігрівач, і дуйчик, що нам видавали. Усе затоплено. Ну що ж”, — каже жінка.
Острів найближче розташований до річки і першим опинився під водою. У те, що вона прибуватиме настільки стрімко, тоді не вірив ніхто.
“Спустився з п’ятого поверху, набрав на сходинках відро води і пішов, змив в унітазі. Ні світла, ні води, ні газу, нічого. Так ми прожили понад тиждень, по-моєму”, — згадує ще один місцевий житель Володимир.
Готувати їжу доводилося на балконі під’їзду. Буржуйка і дрова залишилися із зими — холоди пережили без опалення. На весь багатоквартирний будинок залишилося кілька десятків мешканців. Очікуючи, доки вода відійде, усі вони об’єдналися — ділилися продуктами та всім необхідним.
Місцева жителька Валерія — живе на першому поверсі. Згадує, що не могла виїхати, оскільки прикута до ліжка мати не перенесла б евакуацію.
“У квартирі вода була на рівні 1,25 метра. Ми сподівалися перейти на другий поверх, але мама себе погано почувала, їй 84 роки і вона не могла вставати. Ми ходили по цій воді, нічого, це ж літо. Дивилися з вікна, бачили, як швидко тече вода: дивани пливли, різні речі. Якогось дня припливли волонтери, запитали, чому ми не виїжджаємо, і розповіли, що в них загинули двоє волонтерів, — потрапили під течію. Ми засмутилися через це, але були вдячні їм”, — ділиться вона спогадами.
Тоді, під час повені, волонтери на човнах підвозили мешканцям воду, хліб та їжу швидкого приготування. Заряджали телефони та роздавали павер-банки.
Зараз Валерія сама займається волонтерством: роздає нужденним речі, надіслані з інших міст.
“На Острові ми зайвий раз без потреби нікуди не виходимо. Я не ходжу, починає свистіти часто. Ми багато один одного підтримували. Усі одне одного тепер знаємо. Цінуємо людей”, — каже жінка.
Ліквідація наслідків підтоплення на Острові триває й досі. Електрику відновлюють бригади з Рівного, Миколаєва та самого Херсона. Кажуть, усі підстанції були затоплені, а кабелі пошкоджені. Роботу ускладнюють постійні обстріли.
“Людина адаптується до всього. Звикнути до цього, звичайно, не можна, тому що гинуть люди. Але все одно комусь це робити потрібно”, — зазначає співробітник компанії “Херсонобленерго” Руслан.
Від Острова до позицій російських окупантів — менш ніж кілометр: добивають артилерією, танками і мінометами. Безпечного місця просто немає. Але, попри постійний терор російських військ, місцеві жителі налагоджують мирне життя з вірою в швидку перемогу.
