Садове — село на березі річок Дніпро та Інгулець, яке розташоване за 20 км від Херсона. Від початку повномасштабного вторгнення російських військ цей населений пункт пережив чимало: окупацію, щоденні обстріли, через які вже 8 місяців у селі немає світла і води, а після підриву Каховської гідроелектростанції (ГЕС) ще й підтоплення. На початку липня вода відійшла, але ліквідація наслідків триває, повідомляє FREEДОМ.
Постійні обстріли, відсутність світла і води. Так живе частина Херсонської області з початку повномасштабної війни. Село Садове серед них.
“Уже 8 місяців у нас немає електрики. Тому з часом усі купили генератори. Свердловини є, генератори є, а от заправляти генератори нічим. Люди повиїжджали із Садового давно. Залишилися ось такі “старики-розбійники” як ми, — розповіла мешканка Садового Зінаїда Євгенівна.
Бензин для жителів села найбільший дефіцит. Тут його не купити, а їхати по паливо до Херсона ніхто не ризикує через обстріли. Газ є тільки в частині будинків, водопостачання зовсім відсутнє.
Садове оточене водою. З одного боку річка Інгулець, а з іншого — Дніпро. Після підриву росіянами дамби Каховської ГЕС десятки будинків виявилися повністю занурені під воду. У прибережних районах її рівень сягав 7 м.
Вода доходила в будинках до рівня вікон на другому поверсі. Усе, що було всередині будинку мешканки Садового Наталії Пелюшко, прийшло в непридатність. А був сучасний ремонт, нову техніку та меблі, нажиті роками, довелося викидати.
“Щойно відійшла вода, потихеньку почали тачками вивозити глину. Вона дуже важка, тому 2 тачки довелося викинути. У хаті було все: якісь дрібниці, фотографії, тумбочки, шафки. Ми нічого не забирали. Коли вода почала дуже швидко підійматися, ми схопили кілька речей, собаку, кота, документи й пішли”, — розповіла Наталя Пелюшко.
Понад 20 років Наталя вкладала всі свої заощадження в облаштування рідного дому. Зараз життя доведеться повністю починати з нуля.
“Потрібно дуже багато будматеріалів. Аж до склопакетів. Вікна теж потрібно міняти. Підлоги почали просідати, потрібно буде заливати її заново. Залишилася тільки коробка. Це батьківський будинок, він дуже дорогий мені. Мої батьки як ластівки збирали все в гніздечко. Але нічого, відбудуємо. Головне, щоб війна закінчилася, а вона закінчиться і все відбудуємо”, — додала Наталя.
Після російського теракту на Каховській ГЕС минуло вже понад місяць, але ліквідація наслідків у самому розпалі. Уздовж вулиць метрові купи сміття: шпалери, меблі та особисті речі упереміш із мокрою глиною.
На допомогу затопленому регіону приїхали волонтери з усієї України. Мартін — військовослужбовець, понад два тижні разом із командою займається евакуацією та відкачуванням води.
“Вода ще стоїть у деяких селах, вона не йде і потрібно постійно оновлювати цю воду, щоб струмками вона прочищалася. Далі після нас уже приїжджає санепідемстанція, перевіряє, чи можна пити цю воду, чи не можна”, — розповів він.
Після звільнення правобережної частини Херсонської області російські окупанти обстрілюють її з лівого берега Дніпра. Від Садового до російських позицій близько 3 км. Вибухи тут чути щодня.
“Зараз не виходжу, бо небезпечно. Окупанти почали обстріл кошмарний. А так, коли затишшя, виходила дивилася. Там усе розбито, трансформатор розбитий, суцільні вирви скрізь. Ось так усе трясеться і сиплеться. Але я далі дому не виходжу”, — додала Зінаїда Євгенівна.
Найближча лікарня за 20 км від села, у Херсоні. Дістатися туди можуть не всі, автобуси ходять тільки до першої години дня. Медикаментами та всім необхідним жителів забезпечують благодійні організації. За словами Олександра, волонтера фонду “Support Херсон”, основні потреби людей — це генератори та продукти швидкого приготування.
“Завезли в низку сіл генератори та харчі з нашими партнерами. Також не забуваємо про наш Херсон, мікрорайон Острів, який так само перебуває без світла. Завезли теж генератор 22 кВт в одну з церков, яка слугує також бомбосховищем і “Пунктом незламності”, щоб люди могли приходити там заряджати гаджети та брати їжу”, — розповів волонтер.
Більшість будинків у Садовому зруйновані обстрілами та підтопленням. Попри постійний вогонь російських військ, мешканці не виїжджають з рідного села і відновлюють свої будинки.