Російські окупанти постійно обстрілюють Херсон із лівого берега Дніпра. Житлові райони та місця скупчення людей накривають реактивною артилерією, застосовують танки та міномети, повідомляє FREEДОМ.
Тільки центральний ринок обстріляли щонайменше чотири рази. Останнього удару росіяни завдали 17 квітня. Тоді один мирний житель загинув, ще дев’ять осіб дістали поранення.
“Теж працювали, теж стріляли. Усе добре. Через трупики переступали, ну, а що робити. Треба ж було бігти ховатися”, — розповідає продавчиня овочів Олена.
Вона каже, що такої поганої торгівлі, як зараз, не може пригадати. Після деокупації багато жителів виїхали в безпечніші міста, а ті, хто залишилися, намагаються на всьому економити.
“Я продала два огірки й чотири помідори з усього прилавка. І при тому, що я одна тут. Ось бачите, немає нікого. Зупинка, прохідне місце. Має ж бути щось? Ні!”, — зазначила Олена.
Наталя торгує на ринку вже понад двадцять років. Щодня жінка приїжджає з Білозерки продавати зелень. Каже, працювати в Херсоні вже не страшно, до вибухів давно звикла. А от обстріли рідного села останнім часом тільки посилюються.
“Прилітає, звичайно. Бомблять. У мене прильоти були два за мною, два — переді мною. Якраз того дня обрізала грушу… І оглушило, і все. Страшно, дуже страшно. Я сподіваюся на наших хлопців, що вони розумнички. Що буде краще життя. Усе буде добре”, — сказала Наталя.
Відступивши на лівий берег Дніпра, російська армія не припиняє вести вогонь по всій звільненій частині Херсонської області. Застосовують артилерію, танки й міномети, завдають авіаударів. Найбільше потерпають прибережні райони, звідти до позицій окупантів — менше кілометра.
“Щодня стріляють. Це ж хіба можна? Це тому що вони перші від річки. Так що, треба знущатися з людей? Це хіба війна? Це бандити прямо. Я нікуди не їду. Діти мої поїхали, а я одна. У нашому під’їзді взагалі, напевно, людей сім залишилося. Усі поїхали”, — розповіла мешканка Херсона Ліна Павлівна.
Більшість тих, хто залишається в прифронтовому місті, — літні люди. Їм найважче покинути рідний дім. Діти й онуки виїхали, родичів не залишилося. Не всі пенсіонери можуть вистояти чергу за гуманітарною допомогою самостійно.
“Раз на місяць, коли я дзвоню волонтерці, то вона рахує, які дні, і привозить мені гуманітарку додому, оскільки я ще й маломобільна людина. Я ледве ходжу. Так, вийшла скупитися і все”, — каже мешканка Херсона Тетяна.
Найбільш велелюдними вулиці Херсона стають у години затишшя і в першій половині дня. Усі намагаються встигнути у справах: зробити необхідні покупки, перевести в готівку гроші. Місцеві жителі кажуть, навіть попри регулярні обстріли, з кожним днем людей стає більше.
“Слава богу, повертаються люди. У мене знайомих багато приїхало назад. Діти залишилися там, а батьки приїхали. Не дуже безпечно, але нормально. Слава богу, що так. Слава богу, що наші в місті. Найголовніше”, — сказав житель Херсона Федір.
Для безпеки жителів волонтери та місцева влада встановлюють мобільні укриття. Вісім таких бетонних конструкцій розмістили в різних районах міста. Стандартне укриття розраховане на 25 місць, велике — на 50 осіб.
Уникнути великого скупчення людей у Херсоні складно. Так, під одним із банківських відділень скупчилася черга. Самі мешканці кажуть — для швидкого обслуговування не вистачає співробітників.
Наразі в Херсоні залишаються близько 50 тисяч жителів. За останні кілька місяців ця цифра суттєво не змінилася.
Обласна влада закликає мешканців не ризикувати та все ж таки виїхати на певний час у безпечніші регіони. Лише за 24 квітня по Херсонській області було випущено майже 400 снарядів. Чотири людини отримали поранення. Херсон був обстріляний шість разів.