Про це волонтерка @nikasharkk написала #Буквам.
Березень 2022 року, Херсон. Ми окуповані майже з перших днів бойових дій. У мене притулок для тварин та команда волонтерів @helpanimals_ks. Нашим основним завданням до війни було: стерилізація, боротьба з корупцією у сфері міської влади, що займалася безпритульними тваринами, а також лікування тяжко хворих; реабілітація та пошук нового будинку.
У березні ситуація стала ускладнюватися, оскільки жоден постачальник вже не зміг заїжджати до нас у Херсон. А відповідно наркозу та інших необхідних медикаментів для лікування та стерилізацій знайти було неможливо. Ми з командою ветеринарів за півтора місяця стерилізували близько 59 тварин (кішок та собак). Медикаменти замовляли з Миколаєва та Одеси, один бусик на суму 15,000 грн було розстріляно. Їжі ледве вистачало для людей, тому ми намагалися не переводити на годування кашами, продовжували скуповувати корми для собак. Але якщо в довоєнний час корм, яким ми годували, коштував 30 грн/кг, то з настанням війни – 110 грн/кг.
Оскільки ми – ГО і жили з пожертв, грошей не вистачало ні на що. У районі, де наш притулок, стався бій у “Бузковому парку”. Щодня вибухи від Чорнобаївки долинали до нашого притулку, у нас сипався дах, тварини були налякані, і нам довелося ухвалити рішення про евакуацію.
Ми знайшли волонтерів, які можуть допомогти нам знайти будинки для тварин. Раніше у нас не було мети виїжджати за кордон, тому що в мене є маленька дитина, та і тварин я теж би не покинула.
Частина нашої команди роз’їжджалася, бо залишатися в Херсоні було страшно. Ракети і свавілля з боку російських солдатів, блокпости та допити у кожному районі міста.
Фото: надала #Буквам авторка матеріалу
Ми знайшли загалом людей, які стали запитувати по знайомих, кому потрібні собаки та кішки з нашого притулку, ми перед виїздом ще знайшли 9 цуценят, яких забрали так само з нами.Також у нас були дні допомоги пенсіонерам та незаможним з їжею для тварин. За весь час війни ми передали близько 300 кг корму та круп.
Ми п’ять днів добиралися до місця призначення. Я забрала всіх наших тварин і трохи тих, кого змогли вмістити всередину нашого буса. Їхали мінними полями, потім на Одесу і так до кордону з Румунією.
Загалом у нас було 45 тварин і 6 моїх особистих тварин: три собаки, дві кішки та кролик. На кордоні з Румунією ми не знали, пустять нас чи ні. У нас не було жодних офіційних документів, лише внутрішні українські паспорти, в яких була вакцина від сказу. Усю цю кількість паспортів ми показали на кордоні, але нас пустили, не перевіривши жодного.
Але залишилося 4 собаки, які нікому не сподобалися, і ми місяць дрейфували з ними Європою в пошуках нових господарів. Спочатку Чехією, потім Німеччиною. Декого повертали і я моталася за ними по всій Європі, забирала назад і шукала нових господарів.
Зараз величезна кількість собак залишилася покинутою не тільки в Херсоні, а й по всій Україні. Люди безжально кидають своїх тварин, після чого ті вмирають.
Іноді це навіть маленькі коти чи кішки, яких довезти взагалі не проблема. Можливо, когось надихне мій приклад – я близько місяця, можливо навіть більше, на бусі подорожувала із 7 собаками, двома кішками і кроликом, нас люди приймали на різних фермах, давали підвальні приміщення для нас, іноді ми знаходили й хороші умови. І всі люди були чуйними до нас. Так це було не просто, АЛЕ ЦЕ БУЛО МОЖЛИВО І РЕАЛЬНО. У результаті всі тварини знайшли свій дім. Я продовжую свою діяльність дистанційно в Херсоні, організовую стерилізації та передачу їжі для тварин нужденним.
