“Ольвія” на Херсонщині: фермер Безверхній відновив 90% техніки після окупації та обстрілів

Зображення: Мост

Фермерське господарство «Ольвія» у селі Князівка на Херсонщині, яке було сильно пошкоджене під час російської окупації та бойових дій, поступово повертається до повноцінної роботи. Петро Безверхній, директор асоціації фермерських господарств «Ольвія», показує нам ангар, де колись зберігали зерно, зібране ще радянськими комбайнами «Нива». Сьогодні від старої будівлі, з якої починалася історія підприємства, залишилися лише пошкоджені стіни, а покрівлю знищили російські обстріли. Попри руйнування, Безверхній з оптимізмом говорить про майбутнє: про врожай, що вже сходить на полях, про відновлену техніку та про повернення карасів і коропів у ставок. «Лозунг у нас був такий: те, що не згоріло, те відновиться», – наголошує Петро.

Від віників до сучасного агробізнесу на Херсонщині

Історія «Ольвії» бере свій початок наприкінці 1980-х років у селі Князівка, що на Високопільщині. Батько Петра Безверхнього переїхав сюди з Дніпропетровської області у 1988 році. Тоді колгоспна система почала руйнуватися, а землю поступово передавали в оренду. Перші кроки у бізнесі були далекими від сучасного аграрного виробництва.

Батько вирощував баштанні культури та в’язав віники.
У часи тотального безгрошів’я існувала бартерна система.
На Харківському тракторному заводі віники та кавуни обмінювали на нові трактори Т-150.

Згодом господарство розширювалося, з’явилися сотні гектарів землі. Почали вирощувати зернові культури, соняшник, горох. Петро Безверхній продовжив справу батька, ставши аграрієм другого покоління.

Сьогодні основою виробництва є соняшник, ріпак та озима пшениця. Також вирощують горох, льон і баштанні культури. Через війну та окупацію значно постраждали тваринництво та птахівництво, які активно розвивалися в «Ольвії» до 2022 року. Наразі на підприємстві є невелика кількість свиней та овець. Директор висловлює бажання відновити цю складову діяльності, однак можливостей поки немає.

Креветки посеред степу та наукові розробки

До повномасштабного вторгнення «Ольвія» була одним із найбільш різнопрофільних господарств Херсонщини. Тут функціонував свинарник із племінним поголів’ям, вівчарник, рибні ставки. Навіть був розпочатий експеримент з вирощування креветок у херсонському степу. У 2021 році для цього облаштували два окремі ставки, які планували наповнювати водою з артезіанських свердловин. Петро Безверхній зазначає, що ставки були майже готові, будівельні роботи завершені, і запуск виробництва планувався на 2022 рік, але війна завадила цим планам.

Важливою частиною господарства є пасіка на 300 бджолосімей, які необхідні для запилення посівів ріпаку та забезпечення високої врожайності.

Петро Безверхній поєднує роботу фермера з науковою діяльністю. Він закінчив аспірантуру та захистив дисертацію, присвячену вдосконаленню посівного комплексу John Deere для технології No-Till. Це сучасний метод землеробства, який повністю виключає оранку та глибоке розпушування, дозволяючи висівати насіння спеціальними сівалками прямо у необроблений ґрунт, вкритий шаром подрібнених рослинних залишків – стерні та мульчі. «Хто міг подумати перед війною, що доведеться застосовувати ці напрацювання в умовах посухи та післявоєнного відновлення», – ділиться він.

Самооборона, пожежі та обстріли: як виживало господарство

На початку березня 2022 року фермери Високопільщини намагалися організувати оборону своїх сіл. На базі охорони господарства фактично створили цивільний райвідділ під керівництвом колишнього правоохоронця. Місцеві фермери, мисливці та добровольці облаштовували блокпости та слідкували за дотриманням мешканцями комендантської години. «Це була не тероборона, а самооборона. Три тижні ми ще трималися. Але коли росіяни почали заходити, вони вже працювали артилерією і “Градами”. З мисливськими рушницями проти цього шансів не було», – згадує Безверхній.

Тоді фермери підготували автобуси для евакуації людей, заправивши їх так, щоб пального вистачило б до Ужгорода. Проте, багато людей відмовилися виїжджати, і автобуси разом із пальним дісталися окупантам.

Після окупації господарство опинилося фактично на лінії фронту. Російські війська використовували будівлю Високопільської лікарні як спостережний пункт для коригування артилерійських ударів. «Вони бачили наше підприємство як на долоні. Били сюди постійно», – розповідає директор.

Найстрашнішою подією стала пожежа у свинарнику. Після влучання міни загорілася дерев’яна покрівля, утеплена очеретом. Працівники намагалися гасити полум’я водою з діжок, але безрезультатно. У вогні загинули близько 300 племінних свиней. Не меншою трагедією став обстріл вівчарника, внаслідок прямого влучання російського снаряду загинули 200 із 300 овець.

Під час окупації на господарстві залишилися лише двоє працівників – подружжя Тетяна та Іван, які понад двадцять років живуть і працюють тут. Петро Безверхній зазначає, що вони уродженці Молдови, приїхали без власного житла, оселилися при господарстві, тут народилися та закінчили школу їхні діти. Саме вони доглядали за тваринами та рятували майно під обстрілами.

Трактор-герой, “капсула часу” та відновлення техніки

Окремою легендою господарства став один із тракторів, який евакуював майже три тисячі людей у причепах у бік Кривого Рогу, коли дороги були зруйновані. Після деокупації ця ж машина допомагала розміновувати поля, звільнивши від мін та інших боєприпасів близько 5 тисяч гектарів землі. Зрештою, трактор підірвався на протитанковій міні, але механізатори не отримали навіть подряпин завдяки конструкції машини.

Петро Безверхній показує залишки радянського автомобілю УАЗ-469, відомого як «бобік». «Він у нас, – каже Петро Безверхній, – стояв як музейний експонат. Абсолютно новий був, така собі «капсула часу». Знищили його росіяни, на жаль».

Після визволення Високопільської громади Петро Безверхній та його родина повернулися додому. Поля довелося розміновувати. Насіння для посівної вирощували на Дніпропетровщині, де працювали під час окупації. Найскладнішим завданням було рятування техніки. Нові комбайни, сівалки та самохідний обприскувач John Deere, придбаний лише за два тижні до початку повномасштабної війни, були пошкоджені уламками та вибухами. «У новий комбайн довелося вкласти 80% його вартості. Лише на евакуацію техніки витратили місяць. Потім два роки тривало відновлення», – розповідає директор.

Сторонні перевізники відмовлялися їхати в небезпечну зону, тому господарство придбало власний трал і самостійно вивозило розбиту техніку на ремонт у Дніпропетровську область. Одного разу після визволення Високопільщини, коли росіян ще не вибили з правобережної частини Херсонщини, Петра Безверхнього та інших працівників, які займалися вивезенням техніки, врятувала випадковість. «Якось, – розповідає Петро, – ми були змушені затриматися й приїхали за технікою на дві години пізніше, ніж планували. І завдяки цьому не потрапили під сильний обстріл: росіяни били з артилерії по нашій території».

Сьогодні парк сільгосптехніки відновлений приблизно на 90%. Петро Безверхній не приховує, що для відновлення техніки довелося брати великі кредити, погашення яких зараз «з’їдає» значну частину доходу підприємства.

Вода завдяки сонцю та зміни клімату

Артезіанські свердловини, якими користувалося підприємство, замулилися за час окупації, а підрив російськими військами Каховської ГЕС змінив кліматичні умови регіону. «Зникло величезне дзеркало випаровування води. Ми вже бачимо, що опадів стає менше. Після підриву ГЕС соняшник ще дав рекордний урожай, бо в ґрунті залишалася накопичена волога. Зараз ситуація інша», – пояснює фермер.

Щоб повернути життя ставкам, господарство встановило сонячні панелі для роботи насосів, оскільки використовувати електрику із загальних мереж дуже дорого. «У нас, – розповідає Петро Безверхній, – були два свої ставки: один – для свійської птиці, у другому розводили рибу. Коропчуки були. Навіть планували вирощувати веслоноса (прісноводна риба з ряду осетереподібних, яку розводять рибні господарства для отримання цінного м’яса та чорної ікри). А з цих ставків підживлювався третій став».