Селище міського типу Нововоронцовка, Херсонської області, до 1829 року с. Миколаївка, районний центр, колишній центр Ново-Воронцовської волості. Розташоване на межі з Дніпропетровською обл, на півночі Херсонщини. Через селище проходить траса державного значення, залізниця відсутня.
Перейменовано на честь графа Воронцова, який побудував тут маєток. На сьогодні збереглися лише стіни того красивого замку, навколо все поросло кущами, зробили з нього відхоже місце, хоча на трасі стоїть величезний та яскравий вказівник - " Маєток графа Воронцова". Через селище свого часу проїздила Катерина II, на її честь побудована була Катериненська вежа, збережена до нині, та кам'яна дорога, викладена з граніту (збережена частково, точніше сама збереглася, бо будували на совість, це ж стосується й вежі і замку Воронцова), саме тут князь Потёмкін будував свої відомі "потьомкінські дєрєвні".
У центрі Нововоронцовки стоїть пам'ятник кату Леніну, люди його вже раз поваляли, то комуністи відновили, величезна кам'яна брила висотою з двоповерхову будівлю.
Селище розташоване на березі Каховського водосховища . Взагалі Каховське водосховище багато біди наробило цій місцевості та природі. Без жалю затопили цілі села, й досі під водою можна побачити колишні хати, старші люди розповідають які тут були плавні, а саме селище було від Дніпра на відстані трьох кілометрів (зараз до ближчої забудови якихось 15 метрів).
Береги не укріплені, грунт поступово відбирається морем. Раніше, коли були величезні плавні, вони годували всіх: людей, скотину, птицю, опалювали оселі , а вода була чиста як сльоза - на глибині до 10 метрів було видно дно. Риби було вдосталь, воду пили прямо з Дніпра...
Хоча Нововоронцовка стоїть на воді - води в селищі немає. Воду, по 7 грн. 80 коп за куб, включають на дві години зранку і вечором. Влітку водопостачання відбувається один раз на три доби (!) , за розкладом, так само ранком і вечором по 2 години, люди возять воду бідонами з кладовища, там вода є цілодобово. Зараз воду пити з водогону неможливо, вона дуже забруднена. Море літом увесь час "цвіте", зеленка заповнює все, тхне неймовірно, а на витягнуту руку кінців пальців під водою вже не видно.
Навпроти селища , на відстані 12 км, на протилежному березі ( лівому ) знаходиться місто Енегродар, у якому розташована Запорізька АЕС. У ясну погоду чудово видно всі чотири блоки станції , викиди з якої люди селища відчувають постійно, то риба тонами, дохла, вкриває весь берег, то вода червоного кольору. Рибу морять постійно, якщо це трапляється літом, то дихати неможливо, ніхто ж її не прибирає, так і гниє, отруюючи все навкруги, доки не впаде на дно. Дно вкрите метровим шаром дохлої риби, а люди вибирають ще живу, яка вже конає, ловлять руками, сушать й продають на базарі. Купують ті, хто тут проїздом, та нічого не знають, траса поруч, південний напрямок, машин тисячі !
За 4 км від селища знаходиться село Мар'янське, відоме на всю Україну своїм рибним базаром, у тому селі люди отримують від влади гроші за проживання у забрудненій зоні атомної станції, ( у народі прозвані - гробова надбавка ), а мешканцям Нововоронцовки нічого не платять тільки тому, що це вже інша область. Газу в селищі немає, вже років з 40 збираються провести, ще при Радянському Союзі кілька раз завозили труби, все розкрадали та пропивали. Минулого року газ підвели до межі селища, й все стало, бригада, котра прокладала труби, каже що їм далі проводити газ по селищу забороняє місцева влада, яка намагається "збити" кошти собі з цієї фірми, а ті не дають, тому літом буде рік як все заморожено.
У Нововоронцовці мешкало біля 8 тис. людей, за останні роки населення зменшилося на дві тисячі, люди покидають селище, особливо молодь. Працювати немає де, тільки базар, на якому перепродують харчі та промислові товари, але й базар слабенький, люди ходять кругами тільки дивляться. Раніше у районі було 15 колгоспів, 4 радгоспи, зараз залишився один, який стоїть на ногах, інші розтягли, розпаювали, знищили, поля стоять у бур'янах і це відомі чорноземи Херсонщини !Раніше у селищі здійснювалося водне сполучення, ходили "Комети" та "Ракети", був свій причал з вокзалом. Комети з ракетами зникли, причал з вокзалом пішов на брухт. Єдиний кінотеатр у селищі на 450 місць, здоровенна двоповерхова будівля з великим холом, підвалом, гаражами для машин (раніше були машини які кіно возили по селах) продали у приватну власність за дві тисячі гривень (!) п'ятидесятникам, яких ходить щонеділі на служіння близько 12 людей !
Медична допомога - районна лікарня, були стаціонарні відділення - роддому, гінекології, ортопедії, хірургічне, нервове, терапевтичне, інфекційне, дитяче. Шикарна трьохповерхова поліклініка , але на весь район одна машина швидкої допомоги (було дві), автономне енергопостачання на випадок аварії, централізоване опалення на мазуті та вугіллі - все це знищують з 2010 року, поступово й спрямовано. Так звана реформа передбачає створення одного ФАПу на 27 тисяч людей ( саме стільки мешкає у районі) , з одним лікарем, все інше переноситься до міста Берислав, розташованого за 90 км від селища. Можна собі уявити людину, яка їде на перев'язку, чи везуть дитину з температурою, чи старого з інсультом, рейсовим автобусом за 90 км ! Чи доїде хтось ? Та немає у людей грошей і на квиток! На це все й розраховано, що не доїдуть. Людей цивілізовано та спрямовано, за сучасною технологією знищують.
Вже як два роки немає рейсового сполучення між селами та райцентром, перевезення здійснюють приватні особи, відмінено прямий рейс з обласним центром (200 км). В районі працюють тільки держслужбовці - міліція, прокуратура, суд, виконавча служба, податкова, адміністрація й т.д. Ці живуть добре, їздять на джипах, та мають гарну зарплатню.
Раніше в селищі працювали заводи - цегляний, хлібо - , молокозаводи, сільгосптехніка, сільгоспхімія, харчосмакова фабрика, консервний завод. Було газосховище, яке постачало людям газ у балонах, зараз люди купують газ на заправках . Все це було зупинилося ще за часів президента Кучми.
Але після того з'явилося двоє підприємців, котрі викупили всі заводи, відновили сільськогосподарське виробництво, посадили нові сади, виноградники, відкрили по району мережу магазинів, автозаправок, кафе, створили новий великий автопарк вантажівок та автобусів, відбудували колишні колгоспні ферми, розводили свиней, гусей, курей, велику рогату худобу. Почали працювати завод мінеральних вод, маслозавод, завод макаронних виробів, дві хлібопекарні та кондитерський цех. Консервний завод переробляв власну продукцію, всі заводи робили у три зміни цілий рік, харчосмакова фабрика випускала власне борошно, олію, різні крупи фасовані... Тисячі людей працювало на цих підприємствах, а у літній сезон робітників збільшувалося вдвічі. Працівники мали відпустки, повний соціальний пакет, щомісяця отримували непогану зарплатню, виплачувалися лікарняні. Люди почали брати кредити, купувати машини, мали впевненість у завтрашньому дні, а підприємці займалися благодійністю, відновлювали селище зовні...
Але, знову це кляте АЛЕ, прийшли до влади хлопці з Донецька, підприємців посадили до в'язниці, люди кажуть за вигаданими звинуваченнями, масові протести на захист підприємців ні до чого не привели. Зараз всі заводи стоять, обладнання вивезено, скотина щезла, унікальні лінії консервного заводу та заводу мінеральних вод знищені, порізані на брухт.
Самі будівлі вже розтягуються по цеглині, повна розруха, люди залишилися без роботи, без майбутнього, не знають що робити з кредитами. Багато хто повиплачували майже всю суму за машини (хто їх брав), залишилася частка, а тепер у них банк позабирав. Селище та навколишні села позбавлені майбутнього, люди виїзять хто куди, багато хат стоять пусті, напіврозвалені, придбати садибу разом з хатою та господарськими будівлями у селі можна за 800-1000 грн, але без документів.
Діти, батьки яких померли, не можуть навіть продати родинні будівлі, у нас є всесильне «реформоване” БТІ. Побудував колись господар курятник, чи прилаштував до хати веранду або поставив туалет, все, тепер його потрібно узаконити, аби мати право на власність своїх батьків. Щоби узаконити потрібно пройти безліч принижень та знущань, заплатити цілу купу хабарів та обов'язкових платежів, а у людей грошей то катма ! От і кидають всі ці хати напризволяще й виїздять світ за очі, а так би молоде подружжя може й жило б у батьківській хаті. За землю, аби вступити у права власника через спадщину, необхідно за 3-4 сотки заплатити кілька тисяч, а де молодята візмуть ці кляті кілька тисяч ? От все й поросло бур'яном, а село поступово, але впевнено, вимирає. Геноцид українців здійснюють по-новому, цивілізовано.
Відомі родини які не можуть відправити дітей до школи, бо намає у що одягнути. Люди їдять дерть, розповім як ця їжа готується: на базарі купуєш відро пшениці (22 грн), пів відра мелеш на дерть, (змолоти відро коштує 3 грн), це подрібнене зерно на крупу, але не віяне, потім провіюєш через решето від мучки й вариш кашу. Якщо є, то додаєш смажену цибулю та шкірки від сала ( на базарі дешеві, до 10 грн за кг). Ще є варіант зробити курячі котлети: купуєш курячі лапи ( зауважу не стегна, а самі жовті лапи з кігтями по 5 грн за кг), мелеш через м'ясорубку кілька разів, додаєш, якщо є, картоплю, цибулю, сало, будь яку кашу, яйце і смажиш котлети до каші з дерті. Другу половину відра пшениці мелеш на борошно, окремо отримуєш ще й пів кіло висівок,а з борошна, висівок, солі та води печеш хліб (коржі).
Взимку багато родин переходять жити до однієї кімнати в хаті, двері в інші кімнати заклеюють різаною газетою, а в цій кімнаті ставлять "буржуйку" й так, гуртом, живуть всю зиму , бо вугілля коштує 1600-1800 грн за тону, а причеп дров 2500 грн. От і рахуйте, на зиму потрібно щонайменше 3 тони вугілля та причеп дров, а як назбирати такі гроші, як перезимувати, як не заморозити дітей, бо лікуватися та платити за лікування немає ніякої можливості. Та що там лікування , заплатити за аналізи немає з чого !
Якщо пенсія 790 -1000 грн, а балон газу на місяць коштує 280 грн, тому й варять їжу на вогнищах літом, а взимку на буржуйках. Навколо селище вже майже не залишилося лісосмуг, хоч як ти їх не охороняй - люди по гілці все випиляють !
Раніше була можливість трохи підтоплювати електроприладами, обігрівачі вмикали, але провладний пан з народу ерзя, вигадав покращення для селян і ввів обмеження використання електрики: до 150 кВт платиш 26 коп за кВт, вище 150 й до 800 кВт платиш вже 68 коп за кВт, вище 800 кВт платиш 1 грн 20 коп за кВт. Якщо ввімкнути одну масляну батарею (потужність 2 кВт), то через три (!) доби твій ліміт вичерпано ! Тому зараз і електрика для людей стала розкіш, не важко підрахувати скільки ти заплатиш за місяць, якщо будеш користуватися новими тарифами від ерзя чи мокші. Пенсії не вистачить.
Ще у селищі взагалі немає каналізації, хоча маємо й багатоповерхові житлові будинки, а щоб найняти асенізаторну машину потрібно викласти за одну ходку ( це 4 куба) - 80 грн. Виходить три "АБО" - або не користуйся туалетом, або ходи до вітру під сніговий сугроб, або готуй гроші. От люди й "ходять" на відро, щоб зранку вилити все надвір, аби зекономити на машині...
Від себе. У таких випадках кажуть: коментарі зайві. Думаю що ця картина досить типова для сотень, тисяч таких містечок та сіл України. Часу щось змінити залишилось дуже мало.
На завершення ще одна фраза автора:
"Все це, таке життя, настало після приходу до влади "реформаторів" з Донецьку у 2010 році. Але ніхто не "скігліть", мовчать, мабуть задоволені життям, хоча між собою таке балакають, що є така думка - не за горами й народний бунт."
Люстрация