Село Станіслав на Херсонщині – чи не найвідоміший у минулому центр рибальства на Дніпровсько-Бузькому лимані.
Хочеться згадати кілька промовистих фактів. Так, місцеву славетну рибартіль близько трьох десятиліть очолював Андрій Григорович Кавуньов. Йому вдалося організувати справжнє багатогалузеве господарство, що займалось не лише рибальством, а й іншими виробничими сферами (вирощуванням пшениці, овочів, бахчових культур).
Так, наприклад, 1981 року було виловлено понад 10 000 центнерів риби, валовий збір пшениці по колгоспу склав майже 8000 центнерів, бахчі – 3000 центнерів... Артіль мала 8 сейнерів, десятки моторних човнів, оснащених сучасним устаткуванням. Із 1978 р. господарство розводило рибу для промислового вилову у системі штучних ставків.
Рибальсько-морехідна династія Кавуньових знана й поважана у наших краях, разом із Кавуньовими на рибальській ниві плідно працювали Жукови, Супруненки, Ляшенки, Чорні, Голіньки, Яники, Тарасови, Ковальови, Миськи, Кривенки, Майданики, Сороки та представники інших родин...
Нині рибальство на Дніпровсько-Бузькому лимані переживає свої сумні часи: за минулі роки рибний ресурс водойми вичерпано до критичних меж, тому екологічні та владні структури почали здійснювати заходи щодо заборони промислового вилову риби у межах новоствореного, за Указом Президента, Національного природного парку «Нижньодніпровський».
Питання залишається: що в такій ситуації робити «останнім із могікан» рибальської професії, які донині жили з водної ниви?.. Висловлюються сподівання, що створення даного природного об'єкту, за науково-обґрунтованого виконання рибовідновлювальних, рибоохоронних, екологічних заходів, дозволить із часом зберегти та наростити рибні запаси, якими славились у минулі роки Дніпро та Дніпровсько-Бузький лиман.
Хоча виникає основне питання: чи може йти мова про повноцінне відновлення рибних запасів у Лимані за рахунок «заборонного» режиму лише у частині водойми (у межах НПП «Нижньодніпровський)? Видається, що це напівміра...
Чи не логічно було, якби подібний режим діяв на всій водоймі, а відновлення її біоресурсу було спільним завданням двох областей – Херсонської та Миколаївської, які «експлуатують» Лиман? Хоча це й надто кардинально, але обидві області могли б опікуватись, умовно кажучи, НПП «Дніпровсько-Бузький лиман»...
Нині найбільш типове знаряддя лову у Станіславі – вудка, за допомогою якої ми всі у різні роки опановували ази рибальських премудростей, хоча доводиться констатувати, що, періодами, і бичок нині майже не ловиться (кажуть, пішов на глибину): бігаємо то з «каміння» на баржі, то у зворотньому напрямку.
Нинішня риболовля стала, скоріше, процесом медитації, заглиблення у свої думки, аніж добуванням звичного водного продукту...
Олександр ГОЛОБОРОДЬКО, Херсонці