Зображення: Суспільне Херсон
Головний сержант інженерно-саперної роти морської піхоти Святослав, відомий за позивним “Панда”, наразі займається розмінуванням правобережної частини Херсонщини. Раніше він двічі висаджувався на лівому березі Дніпра та брав участь у боях за Кринки, що стали однією з найважчих операцій. Навіть після отриманих поранень військовий не покинув службу, продовжуючи виконувати бойові завдання.
Бойовий шлях “Панди” та його позивний
Святослав, який є головним сержантом інженерно-саперної роти 15-го окремого полку підтримки 30-го корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ, родом з Кіровоградської області. Його військовий шлях розпочався у десантно-штурмовій роті 38-ї бригади морської піхоти. Позивний “Панда” він отримав від своїх побратимів.
“Знаєте, я колись займався спортом, боксом, і в мене часто були синці під очима. Можливо, з того пішло. Хист до цього заняття в мене залишився. На жаль, зараз не маю часу продовжувати”, — розповів Святослав.
З дитинства Святослав захоплювався американськими морськими піхотинцями, що бачив у фільмах, і вважав їх діяльність дуже крутою. Для нього найважливішим у військовій службі є братерство між військовими.
“Бути морським піхотинцем? Ви знаєте, існує три правила морського піхотинця. Морський піхотинець завжди має виглядати охайно і знати, де він знаходиться. А якщо навіть не знає, де він знаходиться, має завжди виглядати охайно”, — додав військовий.
Кринка: одна з найважчих операцій
До інженерно-саперної роти Святослав перейшов після двох поранень, отриманих на лівобережжі Херсонщини. Операцію у Кринках, в якій він брав участь, морський піхотинець назвав однією з найскладніших за весь час повномасштабного вторгнення. Він двічі висаджувався на лівому березі.
“Перший раз це тривало десь десять днів, другий — приблизно два-три тижні. Форсування — це дуже складно. Спочатку треба переплисти близько двох кілометрів річки, щоб дістатися туди, а потім ще організувати повернення і підвезення всього необхідного. Усе це було дуже важко. По нас постійно били: артилерія, авіабомби, “Сонцепьоки”, танки — працювало практично все, що в них є”, — згадує Святослав.
За словами “Панди”, все у Кринках виглядало “наче пекло”. Він пам’ятає, як там стояли цілі будинки.
“На щастя, люди там жили заможніші, будували міцні, якісні доми. І саме підвали в цих будинках не раз рятували нам життя”, — зауважив військовий.
Розмінування Херсонщини та прагнення до миру
Наразі підрозділ Святослава займається розмінуванням правобережної Херсонщини. Вони знаходять і знешкоджують різні вибухові матеріали, включаючи КАБи, нерозірвані дрони та розкидні міни.
За участь в операції у Кринках Святослава нагородили орденом “За мужність” третього ступеня. Після отриманих поранень він продовжив службу. Військовослужбовець підкреслює важливість довіри та відданості один одному в бойовій роботі.
“Відданість один одному, в першу чергу. Вважаю, що йти й виконувати певні бойові задачі і не довіряти людям, які тебе оточують, це просто унеможливлює виконання поставленої вам задачі. Насамперед найстрашніше у війні — це поламані життя, особливо коли гинуть діти. Для мене це, напевно, найстрашніше, що я побачив в цій війні. Хотілося б це скоріше закінчити і повернутися до нормального життя”, — підкреслив Святослав.
Вдома на військового чекають дружина та батьки.
За матеріалами: Суспільне Херсон
Коментарів ще немає