“Батьки ще в 2021 році говорили, що буде велика війна, — згадує Олександра, донька Романа Іщенка. — Був готовий план: хто бере машину, хто куди їде. Тоді тато розповідав, як все буде, але нічого не казав про себе. Я спитала: “Так а ти? Ти поїдеш з нами?” Він тоді дуже щиро здивувався і відповів: “Як я поїду? Я залишусь у Херсоні”.Ця розмова батька і доньки справдилася вже за рік. А за півтора місяця після початку повномасштабного вторгнення росіяни викрали Іщенка з власного будинку. Три роки Роман лишається у статусі інкомунікадо. Росіяни не висувають йому жодних звинувачень і не повідомляють, де утримують.
“Спочатку було дуже складно усвідомити, що твого тата можуть викрасти. Але тоді я ще не знала, що таке мати справу з росіянами”, — зізнається Олександра.
Всіх забирали на підвал
Роман Іщенко працював у фельд’єгерському зв’язку при ЗСУ. Фактично це урядова кур’єрська служба, яка доставляє важливі, а часто секретні документи. У 45 років чоловік вийшов на пенсію. Це сталося на початку 2022 року. За кілька місяців Росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну.“Тому він не сильно встиг відпочити, — каже донька Романа Олександра. — Він дуже добрий до інших людей, завжди намагався всім допомогти. Коли почалась повномасштабка, сусідам і знайомим розвозив продукти. Тоді такий період був, що всі об’єднались. Мені здається, батькові було дуже приємно допомогти всім, хто цього потребує”.
Роман Іщенко, викрадений в Херсоні цивільний. Фото: сімейний архівНа момент початку великої війни Олександра навчалась у Києві. 24 лютого 2022 року їй зателефонувала мама і сказала, що в Херсоні чути вибухи. Родина діяла за давно підготовленим планом: дружина Романа взяла машину і поїхала з міста.
“Тато залишився в Херсоні. Там же залишились бабуся, дідусь, дядько, тітка, інша бабуся. Виїхала мама і моя двоюрідна сестра з дітьми”, — розповідає Олександра Іщенко.
Окупанти блискавично просувалися Херсонською областю. На початку березня Збройні сили України втратили контроль над Херсоном. Увесь цей час родина тримала зв’язок один із одним, тож коли всередині квітня Роман припинив відповідати на повідомлення, дружина й дочка почали нервувати.
Роман Іщенко з донькою Олександрою. Фото: сімейний архів“На той момент я приїхала до мами, яка була в Португалії, аби підтримати її. Добре запам’ятала той день. Я навчалась у кімнаті, а мама зайшла з абсолютно блідим обличчям. Знаючи, що в Херсоні всіх забирали “на підвал”, я одразу зрозуміла, що сталось. Я запитала: “Тато в полоні?” Вона відповіла: “Так”, — пригадує Олександра.
Спецоперація по затриманню
Свідком викрадення Романа Іщенка стала його мама. Це сталося 19 квітня 2022 року.“Десь о пʼятій ранку приїхали росіяни. Ми досі не знаємо, хто це був. Можливо, ФСБ, можливо, просто військові. Бабуся дуже злякалася. На неї і на батька наставляли зброю, але все відбулось умовно спокійно. Тато просто вийшов і здався їм. Думаю, він вирішив, що так буде краще, бо їх було набагато більше”, — говорить донька.
У той день до будинку Іщенків приїхали чотири джипи з сімома озброєними людьми. Шестеро були у військовій формі і балаклавах, один — у цивільному. Вони влаштували обшук і вивезли Романа у невідомому напрямку. Водночас такий самий обшук росіяни влаштували в будинку батьків Іщенка.
Російська військова техніка на вулицях Херсона. Ілюстративне фото. Джерело: report.if.uaПісля затримання сина його мати пішла в окупаційну комендатуру.
“Бабуся дуже боялась туди йти, але я буквально змушувала її це робити, бо це був єдиний варіант хоч щось дізнатися. Ходила туди спочатку щодня, а потім через день. Утім їй так нічого й не сказали”, — розповідає Олександра.
У цей самий час дружина і донька Романа повідомили про викрадення в усі можливі українські органи.
“Тоді, до речі, пані Верещук [Ірина Верещук до 5 вересня 2024 року була міністром з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, — МІПЛ] відповідала на приватні повідомлення у своєму Facebook. Думаю, відповідала її помічниця, але в будь-якому випадку вона написала, що у них є інформація про затримання мого батька. Тоді мене це заспокоїло”.
“Трохи пізніше я почала писати в Росію, в їхнє Міністерство оборони, в СІЗО, в’язниці, в інші органи. Від них досить рідко надходять відповіді, а якщо надходять, то пишуть, що така людина не затримувалась”, — каже Олександра Іщенко.
Єдина інформація за три роки
Росіяни дуже рідко повідомляють родинам військовополонених і цивільних інформацію про те, де утримують їхніх рідних. Часто бранців ізолюють від спілкування з сім’ями, аби за допомогою психологічного тиску змусити підписати зізнання у злочинах, які ті не вчиняли.Часом інформацію про своїх рідних сімʼї знаходять у російських телеграм-каналах. Для родин це дуже важке випробування.
“Мені пощастило, що ми з мамою разом у цих пошуках. Ми трохи розподілили наші ролі. Мама займається пошуком через телеграм-канали, шукає батька на відео, зв’язується з рідними інших викрадених людей. Я ж пишу в РФ, роблю запити в наші органи, спілкуюсь із адвокатами. Спочатку я теж дивились всі відео і фото, але це дуже важко: чого там тільки не побачиш. Тому я дуже вдячна мамі, що вона це робить”, — зізнається Олександра.
Олександра Іщенко на акції підтримки України, Франція. Фото: сімейний архівНа початку 2025 року з полону повернувся бранець, який згодом зв’язався з родиною Іщенків і розповів, що бачив Романа.
“Але я досі не впевнена, що це був мій батько, бо всі вони схожі один на одного, з однаковими зачісками, в однаковому одязі, всі худі та виснажені. Та я все одно дуже вдячна людям, які зв’язуються з родинами. Це дуже цінно. Це буквально єдина інформація, яка є за три роки. Зараз принаймні є від чого відштовхнутись”, — говорить донька.
“Я вже надіслала багато звернення в Російську Федерацію і передала цю інформацію нашим органам. Але той чоловік бачив мого батька наприкінці 2023 року. Тож не знаю, чи він ще там: українських бранців постійно переміщують”, — каже Олександра.
Олександра Іщенко розповідає, що дуже часто думає про батька, іноді намагається зв’язатися з ним духовно, передати свою енергетику, аби він витримав усі випробування російського полону.
“Тато не бачив мене майже три роки, за які я дуже змінилась, стала дорослою. Я думаю, він буде вражений, коли побачить мене. Коли повернеться, це буде абсолютно новий етап наших стосунків. Думаю, ми побудуємо ще міцніші”, — переконана дівчина.
З 24 лютого 2022 року Медійна ініціатива за права людини ідентифікувала щонайменше 1863 цивільних, яких росіяни викрали на окупованих територіях України. У Херсонській області окупанти незаконно затримали щонайменше 462 людини, з них 174 тих, кого викрали в самому Херсоні. Цифра викрадених може бути в рази більшою.
Частина цих людей сидять у російських тюрмах без жодного статусу. Їм не висувають жодних обвинувачень, але продовжують роками тримати в колоніях, ізоляторах і тюрмах РФ. Такі дії Росії суперечать нормам Женевських конвенцій і мають бути розслідувані міжнародними судами як злочин проти людяності.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст необов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
Софія Краснікова, МІПЛ