Другий рік жителів мікрорайону Острів у Херсоні від загарбників відділяє лише річка. Раніше це був престижний район на узбережжі Дніпра, а зараз — одне з найнебезпечніших місць у прифронтовому Херсоні. Після підриву росіянами дамби Каховської ГЕС Острів повністю пішов під воду. Нині путінська армія щодня обстрілює район з усіх доступних видів зброї. Але попри постійну небезпеку там продовжують перебувати жителі, повідомляє FREEДOM.
Заколочені вікна. Всюди воронки від снарядів і сліди підтоплення. Так виглядає мікрорайон Острів у Херсоні. Цей район прифронтового міста розташований на узбережжі Дніпра. З верхніх поверхів житлових будинків уже видно російські позиції. Життя тут наче завмерло. Кілька торгових лотків виглядають як оазиси на спорожнілих вулицях.
“Раніше був Острів як казка, а зараз бояться як вогню цього Острова. Все. Спасибі люди привозять потихеньку. З кожним днем, кожен день одне й теж. І літає, прилітає. Що тут казати. Не знаєш, у який кут ховатися. Удень ще нічого. А як підходить вечір, ніч. Ой. Прокинешся о дванадцятій — і до ранку. Вуха всі надворі, щоб слухати, що летить, що не летить, як і що. Ми як на передовій. Тож ось такі справи в нас. Швидше б це все закінчилося. І тоді, звичайно, був би настрій на все. А так нічого не хочеться робити”, — розповідає мешканка Херсона Надія Андріївна.
Руйнувань на Острові з кожним днем дедалі більше. Обстріли тут не вщухають уже другий рік. Російські окупанти добивають сюди зброєю всіх типів — артилерією, танками та мінометами. Нерідко вони скидають на житлові будинки авіабомби.
“Я просто не розумію тих людей, які це роблять. Що в них у голові. Хто їх навчав, чи вони вчилися, чи не вчилися. Вони там усі якісь божевільні. І я їх не розумію, правда. Ані жінок, ані чоловіків, нікого. Як можна при здоровому глузді йти і вбивати людей?”, — коментує мешканка Херсона Катерина.
Тікаючи з Херсона, російські окупанти знищили критичну інфраструктуру. Опалення на Острові немає з листопада 2022 року і повернути його поки що неможливо. Через обстріли часто перебої зі світлом.
“Ну як нам тут живеться? Важко. Дві зими без опалення. Стіни мокрі. Неможливо. Але живемо, виживаємо. Було підтоплення. Так, перші поверхи були. Ми на шостому, у нас ще нічого. Вікна вибиті, так і живемо, як усі люди. Виживаємо, намагаємося якось щось біля будинку зробити, навести лад, квіточки посадити, щоб із вікна було видно”, — розповідає Катерина.
А рік тому, після підриву Каховської ГЕС, з вікон багатоповерхівок можна було побачити тільки воду. Вона поглинула повністю весь район. Рівень сягав восьми метрів. Приватні будинки були зовсім знищені, квартири на перших поверхах — зруйновані.
“Усю побутову техніку викинули, меблі викинули, покриття все викинули. Двері треба замінювати, стіни треба всі обдирати. Робити капітальний ремонт — усе в цвілі, усе смердить. А що ще? Миші, мошки з підвалу. Перший поверх, щоб ви розуміли, це вся вогкість у нас. Погоріли розетки, від стін усе пішло. Тож якось так. Працюємо, тому що потрібно працювати. Роботи в нас немає ніякої. Ось так працюємо самі на себе”, — скаржиться жителька Херсона Людмила.
Нині на Острові є газ та електроенергія. Питну воду підвозять двічі на тиждень.
“Технічна в нас у крані вода. Позавчора була дуже брудна, що навіть неможливо було випрати, не те, щоб помитися. Мул ішов, а не вода, дуже брудна була. Сьогодні нормально, я сьогодні навіть випралася. Живемо. Стріляють, як у всіх, так і в нас”, — розповідає про своє життя в Херсоні Ольга.
Вона живе одна. Виїжджала з Острова в інший район тільки взимку, коли не було електрики й опалити квартиру було просто неможливо. Попри щоденні обстріли жінка не збирається покидати свій дім. І таких як вона тут чимало.
“Я народилася в Херсоні. Я батьківщині не зраджую. Україна — це наше все. Ми не зломлені, будемо до останнього боротися, як зможемо”, — заявила Ольга.
“Це наш дім. Чому я повинна їхати? У мене є дім, чому я маю кудись їхати? У мене робота тут у Херсоні. Я вважаю, що ми стійкі, ми херсонці, тому ми тут. Важко, але ми впораємося”, — підтримує Ольгу Марина.
“Ми самі обрали це життя. Стріляють. Але ми вільні. Ми вільні”, — наголошує ще одна жителька Херсона Вікторія.
Мешканці Острова вже другий рік живуть на лінії фронту. Пережили підтоплення і продовжують переживати щоденні обстріли. Але при всьому цьому найстрашнішим у житті називають російську окупацію.
“Тоді ми не жили, ми просто існували. Ми були розбиті, всі ті, хто дійсно був українцем. Ми розбиті були, ми чекали. А виїхати? А куди поїдеш? І так і жили, слава богу, дочекалися”, — резюмувала Вікторія.
