Пасічник розпочинала кар'єру у кіровоградському "Інгулі", хоча в юності тренувалася і в київському "Спартаку". Потім у 1998 році на той момент ліву напівсередню запросили до хорватського "Звєчєва", де вона тричі ставала найкращим бомбардиром чемпіонату. Українку помітив тренер збірної Хорватії Ненад Шоштарич та запропонував громадянство.
Після гри за хорватські та словенські клуби Світлана повернулася до рідного Овідіополя, що знаходиться за 35 км від Одеси, та почала тренувати дітей у тій самій спортшколі, де колись прийшла у гандбол у 80-ті. Планувала пройти курси та працювати з дорослими, але в перший же день вторгнення РФ у лютому 2022-го зрозуміла, що треба йти та допомагати захищати Україну.
"Так, вже не ті роки, але я гадала, що можу фізично з усім упоратись. І я хотіла захистити дітей. Не у всіх є така можливість, хтось боїться... А у мене такий спортивний дух. Відчула, що там я потрібна. Зараз захищаю і дорослих, і хлопців", – з посмішкою зізнається медикиня, яка є єдиною жінкою на всю роту.
Підрозділ тренерки наразі воює на Херсонському напрямку. І, на жаль, під час одного ворожих обстрілів Пасічник була поранена. За три дні до цього Світлана з побратимами змінила локацію. У той день вона просто розвозила хлопцям ліки. Селище давно потерпало від обстрілів російських окупантів, а того дня від їх дій постраждала й "Фокс".
"Я як раз завантажувала в машину турнікети. Були ще двоє цивільних, яким я допомагала з ліками – дві бабусі. Одній я від тиску дала ліки, а інша просила заспокійливе. Коли почався обстріл, я скомандовала: "Давайте в укриття!" І ми застрибнули разом з ними до сараю. І тут відчула, що гаряче в ногах. А потім дивлюся – кров, поранення", – згадала той день гандболістка.
Тут вже побратимам довелося рятувати Світлану, бабусь і ще одного товарища по зброї, який отримав уламкове поранення.
"Слава Богу, що у мене хлопці верталися з завдань без поранень, без якихось ушкоджень. Плюс я пройшла курси психологічної підтримки. Бо вона хлопцям потрібна. Я спілкуюся з багатьма, оскільки їм просто треба з кимось поговорити", – відмітила Пасічник.Зараз Світлана відновлюється після поранення, але відразу після одужання хоче повернутися до своєї бригади.
"Там все по-іншому. Дорослі відкрилися з зовсім іншого боку. Я сумую і хочу туди. Я думаю, що ще багато чого можу дати і допомогти. Зрозуміла, що мені не вистачає моїх побратимів. А перемога повинна бути якнайшвидше!" – зауважила спортсменка.
OBOZ.UA
