Цього хлопчину ви точно пам’ятаєте. Це Ігор, родом він із Херсонщини. У свої двадцять п’ять Ігор ледь не втратив всю ногу.
Ігоря готують перед однією з основних операцій
Поранення він отримав у перші ж місяці війни – підрозділ Ігоря втрапив у ворожу засідку під Шахтарськом. Наших хлопців фактично розстріляли упритул, з 24 бійців загону тоді живими лишилися тільки шестеро. Ігорю пощастило вижити, та не пощастило з пораненням – дві кулі та близький вибух гранати порвали живіт, тяжко побили ноги, одна із куль розтрощила стегно і вибила шматок кістки. Стікаючи кров’ю, хлопець виповз на якусь дорогу, де його знайшли і довезли до найближчого блокпосту, звідки вже якнайшвидше евакуювали до шпиталю.
Одна з бронемашин підрозділу. Навіть метал покорчило і покрутило, як вже тут вціліти людям
Державна медицина врятувала життя, та виявилася безсилою у лікуванні ноги. Так, від негайної ампутації ногу урятували. Аби зростити перелом, у кістку на всю довжину вставили металевий штифт, прикрутили його гвинтами. Втім, навіть після семи операцій, тяжкий перелом зростатися не поспішав: кістка і далі руйнувалася, нога вкоротилась аж на п’ять сантиметрів. Лікарі розвели руками і просто виписали хлопця додому – хтозна, може, колись зростеться саме.
Змучений, зневірений та наляканий – саме таким ми побачили Ігоря у перші дні
Ні, не зрослося. Хлопець намагався жити нормальним життям, навіть вступив до ВИШу, і тяжко кульгав на милицях до того дня, аж поки не зламався один із гвинтів. Мордуючись від лютого болю, Ігор звернувся у проект «Біотех-реабілітація поранених». Як виявилося, недаремно: у дуже скорому часі зламався і сам велетенський штифт, тож нога постала перед загрозою ускладнень – остеомієліту, подальшого руйнування кістки, а з часом – повної ампутації і довічного вкрай тяжкого каліцтва.
От це – перші знімки Ігоря у рамках проекту
Вже у рамках проекту за Ігоря одразу ж узялися першокласні фахівці. Михайлович – так самі бійці називають Володимира Оксимця, – одразу ж видалив усе поламане залізяччя, ногу звільнили від уламків та вивели у фізіологічне положення, а місце значного дефекту заповнили медичним цементом. Користуючись нагодою, біотехнологи відібрали біоматеріали – випиляли шмат здорової кістки та взяли культури стовбурових клітин. З часом із кістки виготовили трансплантат, а стовбурові клітини ретельно розмножили у спеціальних умовах.
Володимир Оксимець чаклує над ногою Ігоря
І от, найважливіше майже позаду – місяць тому, після ряду тяжких підготовчих операцій, Ігорю трансплантували усі матеріали у місце дефекту. Кістковий матрикс поєднав кінці потрощеної кістки і подовжив її до природної довжини, а розрощені клітини заповнили зону трансплантації. Згідно медичної технології, матеріали, виготовлені з власних тканин пацієнта, мають якнайшвидше та якнайкраще відновити тяжко вражену кісткову тканину – це неодноразово доведено у практичному застосуванні в рамках «Біотеху».
Знаєте, що одразу кидається у око? Вперше за роки лікування на обличчя хлопчини повернулася посмішка та жага до життя
Про перші результати лікування ми дізнаємося вже за короткий час – згідно плану, за кілька тижнів Ігор має пройти контрольний огляд. Лікарі дослідять місце ураження і визначать, наскільки добре йде зрощення кістки. Не будемо загадувати наперед, щоб не зурочити, та щиро сподіваємося, що, як і в інших пацієнтів проекту, усе буде гаразд.
Тепер же про головне, про фінансову сторону питання. Усі видатки на лікування у рамках проекту ми, волонтери People’s Project, оплачуємо коштом пожертв. І звичайні люди допомагають, і окремі благодійники. Повна вартість лікування Ігоря складає майже півмільйона гривень. Так, сума солідна, та у разі, якщо ногу ампутувати, виготовити протез та постійно коригувати його в залежності від стану людини, врахувати ще й соціальні видатки на утримання такого пацієнта – то тут мова йде уже про мільйони.
Як би цинічно це не звучало, та вилікувати хлопця, ба більше того – врятувати від ампутації і повернути до нормального життя – дійсно виходить у рази дешевше. На жаль, Міністерство охорони здоров’я так не вважає: фінансувати ампутації та протезування вони згодні, а от лікування – даруйте, відмовляються навідріз. Саме тому допомагати пораненим бійцям можемо тільки ми.
Більшу частину рахунків Ігоря ми оплатили, втім не усі, лишається ще дозібрати. І ми й надалі розраховуємо на вашу допомогу: ставити хлопців на ноги, як бачите, ми можемо лише за вашої участі та милосердя. Ваші внески у рамках проекту «Біотех-реабілітація поранених» дають цим бійцям часто останню надію на зцілення. Повірте, для людей, на яких вже махнули рукою усі, це значить дуже багато.