Польове лікарняне містечко на Херсонщину прибуло в складеному вигляді. Мобільний шпиталь здійснив 600-кілометровий марш, подолавши відстань від столиці. Комплекс із наметів, з’єднаних один з одним, військові розбили за дві доби. У таємниці тримається, як вдалося, але посеред сосен і піщаних барханів шпиталь під’єднали до електрики, є й водопостачання… Вчора до лікарняного містечка запросили журналістів. Військові медики привідкрили завісу, як надають допомогу пораненим у фронтових умовах. Звісно, ми очікували побачити щось дуже цікаве, але, що все буде аж на такому високому рівні, не здогадувався ніхто.
Армійська автівка з червоним хрестом з’являється зненацька, звідки не візьмись. Оперативність для військової медицини – головне. З кабіни буквально вилітає служивий: «У нас тут тяжкий, нестабільна гемодинаміка, поранення в праве стегно, на жгуті»… Почуте медики з ношами сприймають як сигнал до невідкладних дій. Пораненого швидко виносять і дуже обережно вкладають на каталку.
Іван Вірьовкін, працював у зоні АТО. Чотири ротації, по три місяці кожна, це вам не практика в тихій районній лікарні. В українських мобільних шпиталях майже увесь персонал пройшов через фронт. Саме тому кадри тут найкваліфікованіші, аж до кандидатів медичних наук. Між іншим, так давно повелося – військовий лікар – це супер-фахівець. І якщо цивільного ескулапа в Україні готують 6 років (виш+інтернатура), то майбутньому медику шпиталю слід провчитися ще два роки у військовій академії.
Швидко оцінивши стан травмованого, ординатор спрямовує його до іншого відділення. Тепер поранений опиняється під контролем цілої бригади медиків. Протишокова палата, саме сюди везуть тяжких. У військових медиків працює правило «золотої години». З тактикою надання допомоги пацієнту визначаються за 60 хвилин.
За легендою, до шпиталю привезли молодого солдата з трьома проникаючими вхідними кульовими пораненнями.
Тим часом в іншого умовного пацієнта стається зупинка серця. «Непрямий масаж, адреналін, Є!». Ось так і витягують з того світу. Військовий на ім’я Сергій, який виконує роль тяжкопораненого, зізнається – у момент, коли «помирав», думав не про смерть, а про відповідальність: має лежати й не рухатися, щоб не зірвати практичне заняття. Сергій побував на фронті і не раз на його очах отримували поранення товариші. Їх вивозили медики, такі ж мобільні, як ці.
Розрахований мобільний шпиталь на 100 ліжок і здатен працювати в екстремальних умовах та за будь-якої погоди, при цьому він багатопрофільний. Від стоматології – до хірургії (у фронтових умовах операційна розгортається за дві години), від рентген-намету до пересувної лабораторії, все працює, як годинник. У мобільних шпиталях найсучасніше оснащення, яке є далеко не в кожній країні. До розвитку військової медицини в Україні спонукала ситуація на сході.
Марина САВЧЕНКО, Новий день
Фото автора.