Геноцидом українського народу офіційно визнали Голодомор 1932 – 1933 років в Україні 24 країни світу. Терор голодом, запроваджений в Україні комуністичним режимом, керованим з Москви, заподіяв смерть мільйонам хліборобів. Адже від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше ніж за роки Першої світової та громадянської воєн.
За підрахунками істориків, Україна в результаті голоду 1932-1933 років втратила декілька мільйонів людей, а демографічні втрати взагалі важко навіть уявити. Іншими словами, це був український ГОЛОКОСТ (з грецької – винищення). На Херсонщині він найжорстокіше лютував у тих районах, де на початку 1930 року відсоток впровадження колективізації був найвищим. Зокрема, у Високопільському, де в колгоспи об’єднали 93,7 відсотків населення, а в Садовському – 78,8 відсотків.
З селянських дворів забирали все підряд – хліб, картоплю, дрібну птицю. Голод супроводжувався епідеміями, зустрічалися випадки людоїдства. В результаті вимирали цілі села.
У зведеннях Дніпропетровського обласного відділу ДПУ в березні 1933 року значиться, що "в Нижньосірогозькому районі голодуючих 73 сім’ї, опухлих 295, померлих 46. У Високопільскому – голодуючих сімей колгоспників – 65, опухлих – 138, померлих – 81, одноосібників голодуючих – 87, опухлих – 162, померлих – 11”.
У березні 1933 року у Генічеському районі голодували 164 сім’ї, померли 48 осіб. За тодішніми офіційними даними протягом першого весняного місяця на Херсонщині від голоду і виснаження померло 1600 чоловік, а стільки ж опухло від голоду. Неофіційна ж картина була ще більш жахливою.
Ще у лютому 1931 року нарком постачання УРСР розділив населення України на три категорії забезпечення. Оскільки в Херсоні на той час жили 72 тисячі людей, місто потрапило до розряду третьої категорії, а отже воно не підпадало під централізоване постачання. Централізовано одержували пайки лише робітники великих промислових центрів. Такі ж міста як Херсон, повинні були забезпечуватись продуктами за рахунок навколишніх сіл. Місто голодувало, а довкола нього лежали розорені, голодні, кріпосні села.
Доведені до останньої межі люди вдавалися до повстань проти комуністичної влади. З осені 1932 до весни 1933 в’язниці були переповнені селянами. Першими до селянських бунтів вдавалися жінки, яким нічим було годувати голодних дітей. „Що з нами хочуть зробити? Забирають останній хліб, і ми опинимося у становищі 1921 року і будемо помирати з голоду. Ми не допустимо того, щоб голодували як в 1921 році, а візьмемо палиці і підемо розбивати комори зсипних пунктів у Верхніх Торгаях”. Ці слова жінок з Нижньосірогозького району з гіркотою та розпукою звучать з пожовклих від часу архівних документів…
Влада усіляко намагалася приховати свій, навіть за радянськими законами, злочин. За реєстрації смерті не дозволялося зазначати її істину причину – голод. У свідоцтво записувались вигадані хвороби. У радянській пресі того періоду немає жодного повідомлення про біду України, яка пожирала мільйони життів. Тим часом хліб вивозився за кордон. Зокрема, біля причалу Херсонського елеватора швартувалися іноземні пароплави, завантажуючись пшеницею. Золотаве зерно вдень і вночі вивозилось за межі республіки, а від голоду щодня вмирало 25 тисяч людей.
Важливо зазначити різницю між голодомором 1921 року, який теж лютував на Херсонщині, та голодомором 1932-1933 років. У дореволюційні роки та перші роки радянської влади на допомогу голодуючим піднімалася вся прогресивна громадськість світу. Так, у 1921 році боротися з глодом допомагали міжнародні громадські організації – „Місія доктора Нансена”, „Американська адміністрація АРА”, Міжнародний Червоний Хрест. Зовсім інакше було в 1933 році: радянський уряд заявляв на увесь світ про те, що чутки про голод в Україні – це антибільшовицька пропаганда. В Україну не допускалися ні західні кореспонденти, ні продовольча допомога міжнародних благодійних товариств.
Так чинився злочин проти народу. Лише під кінець 1933 року голод поступово відійшов. Але його наслідки залишилися у пам’яті народу.
Проте будь-яка згадка на офіційному рівні суворо заборонялася. Правда про ті страшні часи ретельно приховувалася комуністичною владою. Проте і вона не змогла їй опиратися і під тиском незаперечних фактів, зібраних та оприлюднених за підтримки світової громадськості у січні 1990 року ЦК Компартії України прийняв постанову "Про голод 1932-1933 років на Україні та публікацію пов’язаних з ним архівних матеріалів”. Але, справжня спроба дати політичну оцінку цій трагедії, розкрити її справжні причини, назвати та засудити винуватців була зроблена вже в незалежній Україні до 75 роковин Голодомору 1932-1933 років у 2008 році.
Перед дослідниками постала важка проблема відтворити страшну картину Херсонщини у 1932-1933 роках. Адже на той час Херсонської області не було, її сучасна територія входила до складу сучасних Одеської, Дніпропетровської та Миколаївської областей.
У рамках підготовки до проведення в області заходів у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні була проведена титанічна робота. Обласною та районними державними адміністраціями були створені робочі групи з дослідження трагедії. Робота проводилася за двома напрямками – в державному архіві області та опитування свідків трагедії. Робочою групою працівників державного архіву Херсонської області було переглянуто близько 1 млн аркушів із понад 3 тис. архівних справ із 230 фондів. Складено 505 анотацій до документів, що відображають причини, перебіг та наслідки голодомору на Херсонщині. Паралельно в усіх районах області працювали 386 пошукових груп, які зібрали 4620 свідчень. При цьому було опитано 16910 осіб, віком від 75 років і старших. В результаті, за свідченнями очевидців та архівними документами було встановлено 305 населених пунктів області, постраждалих від Голодомору, виявлено 13794 жертви та 15080 постраждалих. Виявлено 43 місця масових поховань жертв Голодомору 1932-1933 років. Узагальненням цієї великої праці стало видання обласного тому «Національна Книга Пам’яті жертв Голодомору в Україні 1932-1933 років. Херсонська область». Ця книга стала книгою меморіалом, книгою-пам’ятником нашим землякам, яких утяв укіс Голодомору. Водночас вона стала книгою-вироком тому злочинному режиму, який холоднокровно спланував та здійснив цей злочин проти України та людства. Ознайомитися з книгою можна в будь-якій бібліотеці області та шкільних бібліотеках.
Також 25 листопада 2016 року о 9.00 у приміщенні державного архіву Херсонської області буде відкрито виставку архівних документів «Голодомор на Херсонщині. 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 рр.».
В експозиції представлені документи із фондів архіву та науково-довідкової бібліотеки. Це листування з міжнародними організаціями, котрі допомагали подолати наслідки голоду 1921-1922 рр. Витяги із газет, фотографії, доповідні записки, копії актових записів про смерть та хлібних карток, відомості про кількість безпритульних дітей розповідають про події 1932-1933 рр. Документи про відкриття дитячих ясел та дитячих будинків, додаткових пунктів харчування характеризують голод 1946-1947 рр.