Сьогодні в Україні день скорботи, 85-ті роковини пам'яті жертв Голодомору. На підвіконнях більшості осель ввечері запалають свічки — на знак того, що ми не забули і пам'ятаємо... Та й як забути цю найбільшу в нашій історії трагедію, яка чорним слідом позначилася на усіх наступних поколіннях нашого народу?
Штучно створеним голодом більшовики намагалися «вгамувати» опір українських селян, упокоритибунтівних хліборобів. За різними даними, Голодомор 1932—1933 років забрав від 7 до 10 мільйонів життів. Навесні 33-го, коли Голодомор сягнув свого піку, від голоду щохвилини вмирало 17 людей! Та особливий цинізм режиму полягав у тому, що в цей самий час з Херсона та інших українських портів щодня відходили під зав'язку завантажені зерном пароплави. Відібрану в українського хлібороба пшеницю більшовицька влада продавала у Європу задешево, тамтешні селяни тоді навіть годували нею худобу. І хтось говорить, що це не геноцид? Та навіть знищивши мільйони, зламати українську націю режиму не вдалося. Ген волелюбства і гідності виявився в українцях сильнішим за первісний страх за життя, який надовго оселився в підсвідомості. Сучасні події це довели.
Та забувати про найбільшу за своїм масштабом і жорстокістю трагедію в нашій історії не можна. Сьогодні запалімо в своїх оселях свічку — на знак того, що ми пам'ятаємо, ми не забули... Нехай пам'ять про загиблих співвітчизників об'єднає сьогодні усіх нас.
народний депутат України