Про проблеми та перспективи розвитку вівчарства в Херсонській області розповів директор департаменту агропромислового розвитку ХОДА Олександр Паливода.
-В п'ятницю в Асканії-Нова відбувся Всеукраїнський семінар-нарада з питань розвитку вівчарства в Україні. Можете підбити підсумки цього заходу?
- Ми показали всій Україні наші породи, наші розробки, розповіли про наші можливості у напрямку вівчарства. Сьогодні галузь вівчарства має безліч проблем – про це можна судити тільки з двох цифр – два десятки років тому поголів'я овець в Херсонській області складало 914 тис., на кінець минулого року за статистикою маємо близько 50 тисяч. Вівчарство – галузь АПК, яка останнім часом була занедбаною, несправедливо забутою нашою державою. Потрібно це якнайшвидше виправляти. Тому головним питанням, з якого починався семінар, і яке лейтмотивом йшло через усі заходи в рамках семінару – галузі необхідна державна підтримка.
На фото: Дослідний майданчик інституту тваринництва, де науковці вивчають різні питання по розведенню овець
- Чи варта галузь державної підтримки, чи є у цього напрямку на Херсонщині потенціал?
- Вівці – це і м'ясо, і молоко і вовна. Кожен із цих продуктів вівчарства має свій попит, і якщо розвивати напрямок таким чином, щоб використовувати всі ці три продукти, вівчарство буде досить рентабельним. В нас знаходиться єдиний в Україні інститут генетики вівчарства, ми маємо племінний фонд - створені тут раніше унікальні породи овець. В нас є і спеціалісти, є і відповідні кліматичні умови, що дозволяють подовжити термін випасання, є наукова база – так, в нас є всі умови, щоб стати центром вівчарства в Україні.
- А чого в нас сьогодні немає?
- Є ряд питань, які необхідно розв'язати, щоб галузь змогла стати успішною, насамперед це звичайно фінансування. Треба створювати державні програми підтримки галузі, також необхідно добиватись, щоб кошти на цей напрямок виділялися і з обласного бюджету – це буде правильно. Якби малі та середні фермерські господарства могли отримати державну підтримку, то вони швидко відродили б цю галузь. Крім того, сьогодні в нас немає сформованої культури споживання баранини, на превеликий жаль. Баранина – це дієтичне, екологічне м’ясо, яке має унікальний біологічний склад, і має ряд інших переваг. Адже вівці – це єдині свійські тварини, які ніколи не хворіли на туберкульоз та рак. Навіть, якщо не брати до порівняння арабські країни, де споживання баранини є традиційним, у близькій нам по культурі Європі середній показник споживання м’яса овець набагато вищий, ніж у нас. Отже, нам ще доведеться розвивати культуру споживання баранини, привчати українців до цього продукту.
- Ви постійно кажете про малі та середні підприємства із вирощування овець, а чому мова не йде про великі господарства, які були приміром за радянських часів?
- Ця проблема подібна до ситуації із рисовими чеками – бездарне та неграмотне розділення земель на паї призвело до того, що зараз немає і навряд чи знайдуться ближчим часом великі масиви для випасу овець. Навіть при інтенсивному вирощуванні, при годівлі кормом, вівці все одно потребують випасу. Через те що ті великі пасовища, які були колись, сьогодні розпайовані та розорані, великих фермерських господарств на тисячі голів овець сьогодні бути не може. Проте, це чудова можливість для створення сімейних ферм по вирощуванню овець.
Директор інституту Юрій Васильович Вдовиченко отримав подяку від імені голови облдержадміністрації Андрія Гордєєва
-Ви кажете про виведення м’ясних порід, а які вівці були до цього?
- Наша область протягом багатьох десятиріч спеціалізувалась на вовняних напрямках, і в цьому досягла неабияких результатів: в херсонському генетичному центрі в Асканії-Нова виведені унікальні породи, які мають довжину вовни до 20 см, для прикладу – шерсті, яку дає протягом життя одна вівця, вистачає на 12 шерстяних костюмів. Херсонська область – рекордсмен по середньому настригу вовни з 1 вівці – 3,2 кг, при середній кількості по Україні – 1,5 кг. Але тепер часи змінилися, і зараз більшим попитом користується м’ясо, тому наші херсонські науковці зараз й займаються розробкою цього напрямку. Сучасні м’ясні породи дають на виході тушку у розмірі -70% від живої ваги – це дуже хороший показник. Для порівняння: вовняні породи дають вихід 40-50%. Баранина – це той продукт, з яким сьогодні Україна легко може вийти на світові ринки.
На фото: Руно барана-рекордсмена, настриг вовни 16,7 кг.
- Чи реально найближчим часом розпочати експорт баранини?
- В нас вже сьогодні є потенційні покупці із Туреччини, з арабських країн, які готові заключати контракти і купляти нашу баранину. Попит на продукцію вівчарства у світі настільки великий, що Євросоюз надав Україні безмитну квоту для баранини на 1,65 тис. тонн. Але ця квота країною ще не використана. По-перше українські виробники досі не отримали сертифікат на експорт, по-друге – покупці хочуть стабільно отримувати партії визначеного об’єму – в нас ще немає такого поголів’я, щоб забезпечити ці вимоги.
-А є сьогодні попит на вовну, чи цей напрямок поступово має згорнутися?
-Повертаючись до вашого питання – чого сьогодні немає – скажу що немає сьогодні підприємств з переробки вовни, немає достатньої кількості заготівельних пунктів вовни. Ні в якому разі не можна згортати напрямок, бо овеча вовна має своє застосування, одним із важливих напрямків якого є військова промисловість. Так, не дивуйтесь: натуральна шерсть обов’язково має входити до складу тканини, з якої виробляються певні види військової форми. Крім того, натуральна вовна, як ви мабуть знаєте, не горить і використовується у військовій техніці, навіть в танкобудівництві. Ви уявляєте, наскільки це важливо для України при сьогоднішній ситуації?
- Перспективи для розвитку цього напрямку переробки є?
- Знову ж таки, треба підтримка держави. Тут все взаємопов’язано – потрібно спочатку наростити поголів’я, щоб отримувати достатню кількість вовни для запуску переробки. Переробка включає в себе окремий етап – очищення вовни, побічним продуктом якого є ланолін – речовина, що широко використовується у фармацевтичній та косметичній промисловості. Очищену вовну охоче будуть брати і військова промисловість і текстильна. До речі, сьогодні для військових потреб країна закупає австралійську вовну, яка вдвічі дорожча за українську, через низьку якість. Це все можна виправити за допомогою технологій, потрібні об’єми та кошти. А що стосується текстильного напрямку, то в нас в Херсонському технологічному університеті є кафедра експертизи і технології текстилю, яка готує спеціалістів, що можуть працювати на таких підприємствах. Бачите, ще раз переконуємось, що на Херсонщині для розвитку галузі є багато умов на старті.
- А як щодо молока - ви казали, що у вівчарстві повинне перероблятись і реалізовуватись все.
- Овече молоко – це дуже вузька ніша, але й вона сьогодні порожня. Наш інститут розробив спеціальні доїльні установки та станки для доїння овець. Овечий сир та бринза - специфічний продукт, який може зацікавити певні заклади – ресторани, бази відпочинку і т.д. Але на нього обов’язково знайдеться свій покупець, який буде готовий заплатити достойну ціну. Цей напрямок – також чудова ідея для малих сімейних ферм, як додаткове джерело прибутку.
На фото - доїльна установка для овець, розроблена науковцями інституту
- Із усього вами сказаного просяться висновки, що за підтримки держави вівчарство зможе стати передовою галуззю АПК області?
- Так, наші вівці можуть годувати людей якісною продукцією, заробляти валюту і працювати на оборону. Ми із свого боку докладемо всіх зусиль, щоб реалізувати цей колосальний потенціал херсонського вівчарства.