Ви бачили комбайн, який збирає вишню? А робота, який висаджує розсаду? Це інший рівень агросектору, якого ми ще не скоро досягнемо. Сучасна аграрна промисловість – це, перш за все, передові наукові розробки, котрі потребують серйозних фінансових ресурсів, які жоден інвестор не вкладе в чужу власність.
Щоб Україна змогла на рівних конкурувати на світовому ринку сільськогосподарської продукції та повністю реалізувати свій аграрний потенціал, ми повинні надати інвесторам гарантії захисту власності.
А для цього нам потрібно змінюватись. Позбавлятися стереотипів та ірраціональних страхів, які заважають повністю реалізувати наш аграрний потенціал.
У суспільстві є певні міфи, які цьому заважають. Ось найпопулярніші.
Міф перший. Заборона на вільний продаж землі – це захист інтересів простих людей.
Правда. Мораторій на продаж землі – джерело збагачення чиновників.
Продовження мораторію на продаж землі вигідне вузькому колу чиновників, які використовують землю для особистого збагачення. На даний момент в Україні 470 аграрних державних підприємств сукупно володіють 13 мільйонами гектарів землі. Водночас на 8 млн га взагалі немає кадастрових номерів, тобто земля взагалі не існує, відповідно й дохід від використання цієї землі взагалі ніде не враховується.
Схема роботи аграрного держпідприємства проста – віддають приватному підприємству свою землю в оренду за копійки. Неважко здогадатись, що така компанія безпосередньо пов’язана з директором держпідприємства. Таким чином, землі, які належать державі, приносять надприбутки чиновникам, перекладаючи всі витрати на державний бюджет. Але люди дуже критично ставляться до приватизації державних аграрних підприємств. Виходить, що вони самі вимагають збереження схем із виведення сотень мільярдів гривень з бюджету на повністю законних підставах.
Міф другий. Землю скуплять великі агрохолдинги, ми будемо рабами у себе вдома.
Правда. Вільний продаж землі створить умови для зникнення великих агрохолдингів.
По-перше, цей міф вступає у протиріччя першому міфу – адже усім відомо, що «політики скуплені олігархами». Тому вони не можуть виступати проти олігархів, а тому на життя має право лише один міф – або перший, або другий. Але в будь-якому разі – це міф.
Політики вимагають продовження мораторію, але не турбуючись про людей, а допомагаючи великим агрохолдингам отримувати надприбутки.
За відсутності ринку землі немає ринкової вартості землі, а тому орендна плата розраховується на підставі нормативної оцінки, яка в кілька разів нижча від ринкової. Великим агрохолдингам набагато вигідніше орендувати землю за копійки, ніж купувати за ринкову ціну, чи платити оренду на підставі ринкової вартості землі.
Зверніть увагу на рівень життя фермерів, на їхні машини та будинки, й порівняйте їх із рівнем життя людей, які живуть у селі, – власників землі. Небо і земля.
Навпаки, скасувавши мораторій, ми створимо умови для відродження приватного власника. Того самого, якого ліквідували у 30-х роках як головну загрозу радянської влади. Ми створимо умови для появи середнього класу – гаранта формування громадянського суспільства.
Міф третій – землю скуплять іноземці, ми будемо рабами у себе вдома.
Правда. Наша земля поки нічого не вартує.
Земля, як ресурс, для бізнесу підпорядковується таким же економічним законам, як і будь-який інший, – чіткі та зрозумілі правила, захист прав власності, незалежна судова система, ліквідація корупції. Ми марно вважаємо, що володіємо чимось унікальним – у світі величезна кількість землі, з кращими умовами для ведення бізнесу, захисту права власності, нижчим рівнем корупції. Без цих чинників наші унікальні чорноземи нічого не варті. Підігріваючи страхи людей, політики-популісти лякають нас казками про те, що після відкриття ринку землі нашу землю скуплять іноземці, а особливо лякають китайцями.
Насправді зняття мораторію на продаж землі не гарантує чергу бажаючих її викупити. Україна не є монополістом «унікального товару», земель придатних для сільського господарства у світі досить багато й без наших чорноземів.
Повірте, не буде черги бажаючих «скупити» нашу землю через нашу корупцію та презирство до власності. Жоден інвестор не буде вкладати кошти без гарантії недоторканності власності, з чим у нас традиційно проблеми.
Міф четвертий. За продажу землі вимре село.
Правда. Село вже вмерло.
Нам кажуть, що село помре. Не вірте цьому – село вже давно померло. Рівень життя людей в селі просто не витримує ніякої критики.
Ось що помітив – найбільш агресивно проти продажу землі виступають городяни, які не мають, до того ж, землі. Чому? Ви пробували жити в селі без елементарних побутових умов? Із мінімальним набором дозвілля? Дефіцитом доступу до хорошої освіти та інформації? З роботою у 18 годин? Спробуйте. Втечете через два тижні. Або зіп’єтесь.
Що буде робити людина, коли продасть землю? Переїде в місто. Купить квартиру або вкладе у бізнес, або в освіту дітей. Влаштується на роботу й буде жити в нормальних людських умовах.
Відразу відповідаю на закид про необхідність створити умови для села. Ви ніколи не замислювались, чому в маленьких містах комунальні послуги та проїзд громадським транспортом дорожчий, ніж у великих? Тому що витрати на підтримку інфраструктури більш-менш однакові, а ось доходи різні.
Точно за такої ж причини й у селі ніколи не буде таких умов, як в місті. Тому найкращий вихід – дати людям можливість обирати – чи продати землю і переїхати в місто, чи взяти кредит у банку для власного бізнесу.
Ті, хто забороняє людям продавати землю та шукати кращої долі – або мазохісти, або садисти, тому що так жити неможливо.
Що їм робити в місті, роботи й так мало. За приблизними оцінками, зняття мораторію заведе в економічний оборот актив загальною вартістю понад сто мільярдів доларів, податковий ефект складе до 90 млрд грн. щорічно. За проведення реформи децентралізації, велика частина цих надходжень залишиться в місцевих громадах.
Зняття мораторію може стати імпульсом для розвитку не тільки аграрного сектора, а й інших галузей економіки – харчової промисловості, переробки, зберігання, біотехнології, що в сукупності може привести до створення до двох мільйонів робочих місць.
Якщо ж ми вважаємо, що люди на селі не здатні розпоряджатися своєю власністю, тоді давайте зробимо наступний логічний крок – заборонимо продавати квартири, будинки, автівки. В чому різниця?
Ну, й останнє питання – а хто ж буде працювати на землі, якщо люди поїдуть? Нині у нас 30% сільського населення, у країнах ЄС і США – всього лише 3–5%. Натомість сільське господарство розвинене набагато краще від нашого. Пояснення просте – замість ручної праці вже працюють технології.
На питання, що всю землю вивезуть, або її скуплять китайці, чи у нас буде пустеля – навіть не хочу відповідати.
