Українська економіка, чи то через ментальність українців, чи внаслідок бурхливих історичних подій, з початку самостійного запливу суттєво відрізнялася від типових ринкових чи планових економік. Рушійною силою у нас завжди були не середній клас, конкуренція чи довгострокове планування на рівні держави, а рекет, рейдерство, корупція... У всьому світі мільйонерами стають, запускаючи стартапи. А у нас – модифікуючи рейдерство та інші напівкорупційні схеми, та адаптуючи їх до сучасних умов. Зокрема, прикриваючись іменем Держави.На початку 2000-х «у моді» були фіктивні лише приватні підприємства, а зараз фіктивними стають і деякі державні підприємства. Дехто з олігархів отримав контроль над підприємствами в «ласих» галузях української економіки, в обмін на фінансування провладних виборчих партій. Однією з таких галузей була і залишається нафтогазова промисловість.
Останні 2 місяці на широкий український загал виставлена боротьба, що відбувається на південному узбережжі України навколо Херсонського нафтоперевалочного комплексу. Більшість українських ЗМІ та представників державних органів висвітлюють її як захист інтересів Української держави, які, начебто, порушуються олігархом Сергієм Курченком.
Зокрема, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Кушніренко Ю. С. від 30.09.2014 року, надано дозвіл на зміну місця зберігання речових доказів, на які рішенням Печерського районного суду м. Києва накладено арешт, та надано дозвіл на подальшу їх реалізацію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, Державним підприємством «УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ». Цими речовими доказами є бензин марки А-95 у кількості 9 621 тонн, що знаходиться в резервуарах Херсонського нафтоперевалочного комплексу (власником цього комплексу є ТОВ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ СОЮЗ»).
І відразу ж після цієї постанови «захист інтересів української держави» став безпосереднім прикладом вищезазначеної модифікації рейдерства з використанням державних підприємств.
Державне підприємство «УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ» засноване Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, та, на даний час, підпорядковується Міністерству палива та енергетики України (фактично тому ж міністерству). Проте, це лише офіційна інформація з ЄДР. Насправді ж вирішальний вплив на це підприємство має група Приват, через свого ставленика - директора цього державного підприємства Гаврилова Володимира Миколайовича. На сайті того ж таки міністерства відсутня будь-яка інформація про це підприємство, що засвідчує скріншот з сайту.
Міністерство також утримується від надання будь-яких відомостей щодо структури та керівництва даного державного підприємства.
Так от, повернемось до рейдерства за допомогою цього підприємства. Дивним чином саме воно, відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси, було ініціатором передачі на відповідальне зберігання нафтопродуктів, вилучених в кримінальному провадженні стосовно службових осіб групи компаній «СЄПЕК». Після винесення рішення в перші ж дні жовтня близько півтораста спортивної зовнішності молодиків, які представилися працівниками ДП «УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ», фактично розпочали справжній штурм Херсонського нафтоперевалочного комплексу. Активну роль відігравали й правоохоронні органи, разом зі спеціалізованою службою охорони «Титан».
Після декількох невдалих спроб «будівникам української держави» все-таки вдалось розпочати вивезення пального з території Херсонського нафтоперевалочного комплексу. Цей процес активно триває і тепер. Проте, все відбувається не у відповідності до ухвали суду, якою встановлено змінити місця зберігання речових доказів, та здійснити подальшу їх реалізацію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Насправді, під виглядом виконання ухвали слідчого судді від 30.09.2014 року, директор ДП «УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ» Гаврилов В. М. та інші невідомі особи організували систематичне та безконтрольне вивезення нафтопродуктів з Херсонського нафтоперевалочного комплексу та їх реалізацію на власний розсуд.
Підтвердженням цього є цікаві факти, якими наповнена хронологія вивезення цих нафтопродуктів. Такі факти підтверджують як незалежні свідки, так і безпосереднє керівництво комплексу. Для усвідомлення читачами рейдерсько-злочинних дій представників державного підприємства хочеться відмітити наступне.
04.11.2014 року автоцистерною д/н 084-57 ХО з території комплексу вивезено пальне на територію рибного підприємства по вул. М. Фортус, м. Херсон. На території даного підприємства пальне було розвантажено. Невже територія рибного підприємства є більш придатною для зберігання пального, ніж спеціально обладнаний комплекс? А про таку непридатність комплексу, що випливає із ухвали суду, наголошували представники державного звинувачення.
05.11.2014 року автоцистерною д/н ВТ 46-39 АХ з території комплексу вивезено пальне на територію заправного комплексу, який знаходиться на перехресті вулиць Бериславське шосе та вулиці Ладичука м. Херсона. На території даного підприємства пальне було розвантажено. З цього виникає питання перш за все до наших урядовців: це підприємство визначене Кабміном для безпосередньої реалізації пального? Де офіційні рішення Кабміну?
12 та 13.11.2014 року автоцистернами у кількості 15 одиниць з території комплексу вивезено пальне в невідомому напрямку (до нового місця зберігання в м. Миколаїв не доїхали).
Місце розвантаження одного автомобіля із зазначеного списку встановлено – автоцистерна МАН д/н ВН 73-26 АМ, розвантажена на підприємстві, яке розташовано за адресою м. Херсон вул. Макарова 1.
17.11.2014 року автоцистерною д/н 047-51 ХО з території комплексу здійснено вивезення пального до АЗС, що знаходиться в смт. В. Олександрівка. Як зазначено в товаротранспортній накладній: пункт завантаження – ДП «ПЗНП» Цех №2 Нафтогавань м. Херсон; ресурс належить ПП «Р-Транскор»; вантажоотримувач – ПП «Р-Транскор»; автопідприємство – ПП Михайловський С. А.; найменування пального – Бензин А-92. (Фото № 6-10). Найцікавіше в останьому випадку, що з комплексу вивозили Бензин А-92, а ухвала суду стосується Бензину марки А-95. Цікаво, кого ще було пограбовано? Може ТОВ «ВОГ Трейдінг» чи когось з нерезидентів, нечисленних інвесторів в українську економіку?
На даний момент вивезення пального з комплексу тривають… Пального за даними свідків залишається все менше та менше. А от чи надходить до державного бюджету все більше та більше коштів?? Чи, може, українська армія має вдосталь майже безкоштовного українського пального? Чи така реалізація і справді передбачена порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України, і де можна ознайомитися з цим порядком? Якщо так, то чи готові розробники цього порядку відповідати перед українським судом, як офіційним, так і народним? Чи вони хочуть на собі спробувати «смітникову люстрацію»? Що ж, будемо чекати відповідей на ці питання…
